Олександр Чайка

Національний університет харчових технологій

АНТИКРИЗОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ

В умовах перехідної економіки зростає роль менеджменту, зокрема, його складової - кризового менеджменту. Також актуальним є дослідження проблем формування стратегії менеджменту в умовах кризи. Вітчизняний досвід показує, що розробці стратегії управління підприємством у кризових умовах приділяється значна увага, про що свідчать ґрунтовні розробки теоретичних положень кризового менеджменту. Науково-методологічні аспекти розробки стратегії розвитку вітчизняних підприємств в умовах перехідної економіки висвітлені в роботах Є.Бойка, М.Іванова, О.Кузьміна, А.Мокія, О.Оксанича, М.Прокопенка, М.Чумаченка, Л. Лігоненко та інших.

Антикризовий менеджмент включає етапи стратегічного аналізу, формування альтернативних напрямків розвитку, їх оцінки і вибору оптимального варіанта, а також процес реалізації стратегії. На першому етапі визначаються та оцінюються найважливіші чинники як на макро- , так і на мікрорівні, що забезпечує правильність вибору мети, розуміння конкретного оточення і реальну оцінку власних ресурсів та можливостей. На другому етапі визначаються альтернативні шляхи виходу із кризи, їх, оцінка та вибір найкращої альтернативи для реалізації. На третьому етапі через розробку програм, планів, бюджетів і процедур обраний варіант втілюється у життя.

Кризовий менеджер повинен мати високу кваліфікацію, технічну і ринкову компетенцію, а також інтелект, який необхідний для встановлення відповідних адекватних в соціальному відношенні контактів із підлеглими та їх мотивації для досягнення необхідної продуктивності праці.

Вважаю доцільним використовувати у практичній діяльності класифікацію типів менеджерів, запропоновану Маккобі: “спеціаліст”, “боєць у джунглях” , “людина фірми” та “гравець”. Але найбільш ефективно в кризових умовах діють ті керівники, які поєднують у собі риси усіх чотирьох типів з перевагою “гравця”. При підборі кандидатур на керівні посади у кризовій ситуації необхідно забезпечити об’єктивну оцінку претендентів з точки зору їх відповідності за характером та поведінкою, компетентністю, професіоналізмом.

Антикризовий менеджмент потребує чіткого визначення понять “криза” або “кризова ситуація”. Кризова ситуація виникає тоді, коли втрачається стабільність діяльності підприємства, загострюються протиріччя як у межах підприємства, так і у його взаємодії з ринковим середовищем. Кризу діяльності можна розглядати і як кризу менеджменту. Критеріями ефективності менеджменту є його відповідність зовнішньому середовищу, адекватність реакції на ринкові зміни, зростання ефективності господарської діяльності, швидкість та рішучість дій, оптимальність організаційної структури.

Для діагностики поточного стану підприємства необхідно здійснювати оцінку результатів основної (виробничої) діяльності, продуктивності використання виробничих ресурсів, фінансового стану, ринкової активності, зовнішнього та внутрішнього середовища. Особлива увага повинна приділятися моніторингу фінансової діяльності, який охоплює фінансові результати господарської діяльності, майновий стан, ліквідність, фінансову стійкість та платоспроможність, ділову активність, рентабельність. За результатами моніторингу формується фінансова стратегія, яка передбачає мобілізацію всіх ресурсів для виходу з кризи.

Інформаційне забезпечення кризового менеджменту складається з двох підсистем, які формуються на мікро- та макрорівнях. Інформаційна підсистема на макрорівні охоплює наступні галузі: ринок та споживачі; галузь і конкуренція; технологія; постачання; демографічні та соціально-економічні зміни; зміни у політиці та законодавстві; охорона оточуючого середовища. Інформаційна підсистема на мікрорівні повинна характеризувати загальний стан підприємства у поєднанні вхідних, вихідних та внутрішніх параметрів, а також здатність підприємства до подальшого функціонування та розвитку, а саме його адаптивність, гнучкість і стійкість.

Основою антикризової стратегії підприємства повинна бути товарна стратегія, яка базується як на споживчих вимогах, так і на можливості забезпечення ефективного використання всіх видів ресурсів з метою виробництва конкурентноспроможної продукції. У свою чергу, базисом товарної стратегії є асортиментна концепція, яка зумовлюється структурою попиту. Особливу роль в умовах кризи повинен відігравати аналіз перспективності товарного асортименту як з точки зору вимог ринку, так і можливостей товаровиробника, а також реалізація плану товаропросування на ринку.

Отже, ефективна антикризова стратегія підприємства повинна базуватися на трьох складових: правильно визначені цілі, глибоке розуміння конкурентного оточення, реальна оцінка власних ресурсів і можливостей. Стратегія реалізується через розробку і втілення у життя програм, бюджетів і процедур, які передбачають наявність необхідних ресурсів, системи управління, організаційної структури та персоналу. Підприємство в залежності від конкретних умов господарювання може обрати одну з трьох моделей управління у кризовій ситуації – активне, реактивне або планове управління, а також реалізувати відповідний алгоритм дій по виходу з кризи.

Стиль керівництва в кризових умовах визначається з врахуванням багатьох факторів, але перевага надається авторитарному стилю, який можна охарактеризувати наступним чином: найвищий ступінь орієнтації на кінцевий результат при мінімумі врахування людського фактора.

Використані джерела:

1. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2013.

2. Король В.С. Аналіз основних ознак кризового менеджера// Наукові записки: Збірник наукових праць викладачів та аспірантів кафедри економічного аналізу ТАНГ.–Тернопіль,2009.