Д. с.-г. н., проф.,
чл.-кор. НААН Вергунов В.А.
Національна наукова
сільськогосподарська бібліотека
Національної академії аграрних
наук України, Україна, м. Київ
УСТЬЯНЦЕВ В.П. (1875–1935) - Видатний вітчизняний вчений у
галузі тваринництва
Василь Павлович Устьянцев народився 25 січня 1875 р. в м. В’ятка у бідній багатодітній сім’ї відставного солдата. Закінчив В’ятське реальне училище, поступив до Ново-Олександрійського інституту сільського господарства і лісівництва, який закінчив у 1898 р. з відзнакою. За рішенням Ради інституту його було залишено асистентом при кафедрі загальної зоотехнії у професора І.І. Калугіна – визнаного фахівця з годівлі сільськогосподарських тварин. Тісна співпраця з відомим ученим позначилася на становленні наукових пріоритетів В.П. Устьянцева. Уже наступного року публікується його перша наукова праця «Об усвоении сырого протеина в отрубях», присвячена питанням фізіології годівлі сільськогосподарських тварин. У 1904 р. йому присуджено звання вченого агронома І розряду, а в 1906 р. після публічного захисту магістерської дисертації «О питании травоядных животных клетчаткой и грубыми кормами» затверджено магістром агрономії. В експериментальній частині свого дослідження він уперше у вітчизняній зоотехнії застосовує респіраційний метод. Цього ж року починає читати перший у країні курс «Фізіологічні основи годівлі сільськогосподарських тварин» у Ново-Олександрійському інституті сільського господарства і лісівництва.
На формування наукових
пріоритетів ученого значний вплив здійснили майже щорічні закордонні
відрядження (1900, 1901, 1904, 1906). У найбільш авторитетних науково-дослідних
центрах Європи він вивчав основи фізіології годівлі сільськогосподарських
тварин. З особливим піднесенням відвідав фізіологічний інститут професора зі
світовим ім’ям Цунтца, де виконав низку наукових досліджень. Повернувшись на
батьківщину, продовжив вивчати процеси фізіології годівлі й обміну речовин у
сільськогосподарських тварин.
У 1912 р. В.П. Устьянцева призначено завідувачем кафедри спеціального скотарства Київського політехнічного інституту, а в 1914 р. присвоєно вчене звання професора. На спрямованість подальших наукових пошуків ученого кардинально вплинуло його переведення на кафедру загальної зоотехнії Київського політехнічного інституту, де він співпрацював із такими відомими вченими, як професори М.П. Чирвинський та С.О. Іванов. Саме у цей період він розробив програму й методику експедиційного обстеження тваринництва Київської та Подільської губерній, специфіка яких полягала в детальному з’ясуванні місцевих природно-географічних і соціально-економічних умов, вивченні їх впливу на формування господарськи корисних ознак худоби і, в кінцевому результаті, визначенні сприятливих для розвитку окремих галузей тваринництва районів. В.П. Устьянцев взяв активну участь у реорганізації Київського політехнічного інституту та створенні на його базі агрономічного факультету двох самостійних вищих навчальних закладів – сільськогосподарського та ветеринарно-зоотехнічного. У першому з них він читав загальну зоотехнію та дослідну справу, у другому, де його обрали деканом зоотехнічного факультету, вів курси «розведення та акліматизація сільськогосподарських тварин», «корми і годівля».
Поряд із викладацькою
роботою Василь Павлович розгорнув активну науково-організаційну діяльність. Із
1920 р. завідував науково-дослідною кафедрою зоотехнії
Укрнауки, його також включили до складу членів Всеукраїнського комітету з
дослідної справи та Науково-консультаційної ради Народного комісаріату
земельних справ УСРР.
В.П. Устьянцев досяг значних здобутків як науковий консультант Київської, Носівської та Поліської крайових сільськогосподарських дослідних станцій. Вагомою була його роль у становленні Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції та створеної на базі її зоотехнічного відділу Київської зоотехнічної дослідної станції. Він взяв участь в обстеженні білоголової української худоби, у результаті якого було відкрито державну племінну книгу цієї породи, а вченого призначено заступником її голови. Крім великого практичного значення ця робота була важливою і в методичному плані, оскільки в ній вперше застосовано метод комплексного обстеження худоби. Дослідник провів серію дослідів із силосування місцевих кормів.
У
1930 р. В.П. Устьянцева запрошують на посаду завідувача
лабораторії годівлі та обміну речовин сільськогосподарських тварин Всесоюзного
науково-дослідного інституту тваринництва, де він ініціює комплекс досліджень
із отримання збагачених білком кормових дріжджів, згодовування тваринам
азотистих речовин небілкового походження, пошуку способів економного
використання білкових речовин у кормах. Продовжує
наукові пошуки у напрямі підвищення продуктивної дії місцевих кормів, вивчає
питання обміну речовин у сільськогосподарських тварин. Крім ведення
експериментальної роботи координує дослідну роботу з годівлі
сільськогосподарських тварин мережі зоотехнічних науково-дослідних установ, що
входили до системи ВАСГНІЛ. У ці роки
В.П. Устьянцев працював над встановленням єдиної методики проведення
дослідів з годівлі сільськогосподарських тварин. Його книга «Кормление
сельскохозяйственных животных» (1933) одержала гриф підручника для
сільськогосподарських вищих навчальних закладів. Водночас за редакцією науковця
видано збірник «Методика зоотехнических исследований по кормлению
сельскохозяйственных животных».
Інший напрям, який набув розвитку зусиллями
В. П. Устьянцева, – це основи мінерального живлення сільськогосподарських
тварин. Він одним із перших у СРСР провів серію дослідів і започаткував
системне вивчення питань обміну кальцію і фосфору у молочних корів і телят.
Велику увагу приділяв проблемі білкового живлення тварин, розв’язання якої
вбачав у збільшенні в кормовому балансі бобових культур і концентратів.
В.П. Устьянцев виявив поглиблений інтерес до проблем
індивідуального розвитку сільськогосподарських тварин. Разом із
С.В. Серапіним узагальнив досвід, накопичений в СРСР та за кордоном у
цьому напрямі й розробив рекомендації для раціоналізації прийомів вирощування
молодняку великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності.
У 1934 р. його запрошують до Московського інституту конярства, де він читає курси годівлі й обміну речовин. За його керівництвом було вдосконалено методику визначення перетравності кормів у коней. На цьому етапі вчений спрямовував свої наукові дослідження на розроблення основ мінерального та білкового живлення сільськогосподарських тварин.
У 1933 р.
В.П. Устьянцев як член комітету по сівозмінах при Народному комісаріаті
земельних справ СРСР приїздить в УСРР, де бере активну участь у проектуванні
сівозмін, відстоюючи інтереси тваринництва. Учений також був членом Всесоюзного
науково-інженерно-технічного товариства з тваринництва та його головою
Московського обласного бюро, активним учасником різних обласних нарад
спеціалістів.
Помер В.П. Устьянцев у 1935 р. в Москві.
Ученим опубліковано понад 80 наукових праць. Основні з них: «Досвіди з силосування бурякової гички та годівлею нею молочних корів» (1928), «Кормове питання на Україні» (1928), «Науково-дослідча праця в справі годування сільськогосподарських тварин» (1929), «Подготовка к отелам и сохранение приплода» (1933), «Влияние добавки мела и рыбьего жира на минеральный обмен у телят» (1934), «Выращивание молодняка крупного рогатого молочного скота» (1934), «Научно-исследовательская работа в области подготовки и использования кормов» (1934).
Література
1.
Бородай
І. Розвиток
зоотехнічної науки в Україні в контексті діяльності професора В. П. Устьянцева
/ І. Бородай // Історія української науки на межі тисячоліть. – Вип. 41. –
К., 2009. – С. 28-35.
2.
Зубець М. М. Учений-дослідник В. П. Устьянцев: його внесок
у становлення зоотехнічної науки / М. М. Зубець // Тваринництво
України. – 2011. – № 4. – С. 34-36.