К. п. н. Н. Мордовцева

магістрантка спеціальності „Початкова освіта” Т. Пунтус

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

ПРОБЛЕМИ ЛІВОРУКИХ ДІТЕЙ В ПЕРІОД НАВЧАННЯ ГРАМОТИ

Писемна мова як засіб спілкування відкриває великі можливості в підготовці учнів до життя, їх трудової діяльності.

Під час навчання першокласників грамоти та правопису вчитель стикається з багатьма нерозв’язаними питаннями, що пов’язані головним чином з неоднаковим розумовим розвитком і підготовкою дітей. За таких умов і виникає необхідність врахування цієї різниці в розвитку мислення дітей, пам’яті, уваги, умінні слухати й бачити, писати.

На жаль, в Україні ще немає науково розробленої методики вчення письму ліворуких дітей. Тому наші лівші вчаться виконувати всі навчальні дії також, як і правші, що приносить величезну незручність маленькому дитяті-лівші, адже навіть ножиці йому потрібні інші, лінійка з шкалою справа наліво, зошит-пропис з особливою структурою, світло при письмі повинне падати справа, а нахил почерку категорично заборонений. І це лише про зовнішні прояви ліворукості. Якщо ж говорити про внутрішні психофізіологічні особливості маленького ліворукого першокласника, то тут наголошуються такі особливості: мозок лівш пластичніший, більш симетричний, його легко перебудувати на інший режим сприйняття, тобто у лівші асиметрія в розвитку мозку виражена не так сильно, як у правші. Це підтверджує наступний факт: мовні центри лівші знаходяться в обох півкулях, тоді як у правші – лише в лівому, і за розвиток мови воно відповідають на 95%. Отже, вірогідність відновлення мовної функції після травми мозку у лівші значно вища, ніж у правші.

Тому перед учителями-методистами постає мета – розробити цілісну систему методичних рекомендацій для успішного вчення дітей-лівш грамоті.

Поставлені та реалізовані наступні завдання: 1) провести ретроспективний аналіз проблеми; 2) розкрити різні наукові підходи до визначення формулювання поняття „Провідна рука”; 3) висвітлити психофізіологічні основи виникнення ліворукості; 4) описати проблеми адаптації ліворуких дітей при вченні письму.

Це дослідження виконано у відповідності з комплексною темою з методики навчання грамоти в початковій школі при вивченні навчальної дисципліни.

„У наші часи розквіту західних демократій вже ніхто не веде битви проти лівш”, ‒ зазначає П’єр-Мішель Бертран. І дійсно, зараз це вже здається дикістю, хоча можуть ще зустрітися вчителі початкових класів, які намагатимуться змусити ліворуку дитину писати правою рукою. Але лівші у будь-якому випадку – соціальна меншість, хоч і досить багаточисельна: різні дослідження показують, що лівш у суспільстві від 13% до 16%.

У своїй іронічній книзі „Дзеркальні люди. Історія лівш” історик Пьер-Мішель Бертран, не претендуючи на повноту освітлення питання, намагається дати живу й всіляку картину того, як суспільство ставилося до лівш, і як це відношення мінялося в різний час. Бертран цікавиться проблемою ліворукості з культурно-історичної точки зору, а зовсім не з медичної, і саме це відрізняє його книгу від інших статей про лівш. Наприклад, він не піднімає питання, чому деякі люди народжуються лівшами, зате наводить декілька теорій виникнення переважаючої праворукості і потім „правократії”.

В англійській мові в більшості технічних контекстів замість слова лівша („left-handed”) використовується слово лівобічний („sinistral”), а замість слова ліворукий („left-handedness”) вживається слово ліворукість („sinistrality”). Дані технічні терміни походять від латинського слова „sinister” – зловісний (похмурий). У багатьох європейських мовах, слово „право” є не лише синонімом правильності, але також вживається як влада й правосуддя. Ірландською мовою „deas” означає „правильну сторону” і „гарний”, а слово „Ciotog” – ліва рука, пов’язано зі словом „ciotach”, що має значення „незграбний, невмілий, незручний”.

Сучасне італійське слово „sinistra” має два значення: зловісний і лівий.

Іспанське „siniestra” так само має два значення, хоча їх значення „лівий” використовується рідко – для цього зазвичай застосовується баскське слово „izquierda”.

Німецьке слово „links” позначає „зліва”. Прикметник „link” має значення „хитро, лукаво, крадькома, обхідним шляхом”, а дієслово „linken” - „обманювати”.

Лівша мав бути не лише невдахою, а також незграбним і невмілим, що показують французи „gauche” (лівий, невмілий).

Одним із головних протистоянь у стародавній міфології – лівий та правий. Місяць пов’язувався з поняттям „лівий”, тоді як Сонце – з „правим”. Правий бік пов'язаний з уявленням про праведне життя, а лівий – гріховним і т.д.

Отже, лінгвісти встановили, що на різних мовах слово правий співзвучно словам право та правильний, тоді як лівий схоже на такі слова, як зловісний і розбитий. Ось на лівш завжди і дивилися як на деяке відхилення від загальноприйнятих норм.

Провідна рука – переважно використовувана людиною для всіх видів діяльності верхня кінцівка (права рука або ліва рука).

Лівша – людина, що переважно користується лівою рукою замість правої. Людина, що є лівшею, в основному, використовує ліву руку набагато частіше, ніж праву; лівша переважно користуватиметься лівою рукою для особистих потреб, приготування їжі й подібних справ. Рука, використовувана для письма, не є точним індикатором ліво - (право -) рукости. Так, безліч лівш пишуть правою рукою, використовуючи ліву руку для виконання більшості інших завдань.

Ліворукість – природжене або вимушене використання лівої руки як ведучої.

Вивчення особливостей лівш ускладнюється тим, що лівші зовсім не є однорідною групою. Існують різні причини ліворукості, від яких може залежати розвиток тих або інших якостей у дитини. Крім того, зустрічається „приховане лівшество”. Але і це не все. Дитина може бути ліворукою, але не абсолютною лівшею. Аби розібратися у всьому різноманітті цих проявів, перш за все, розмежуємо поняття „ліворукість” і „лівшество”.

Ліворукість визначає лише провідну руку, тоді як лівшество – комплексна характеристика, що відображає велику активність правої півкулі головного мозку (на відміну від правшей, в яких домінує ліва півкуля). Таким чином, якщо першокласник віддає перевагу всьому робити лівою рукою, то ви з упевненістю можете стверджувати, що він ліворукий. Проте чи є він лівшею в цілому, можна судити лише після виявлення у нього провідного ока, що веде ноги, і провідного вуха. Зазвичай для цього проводять спеціальні тести, але інколи можна зрозуміти це, уважно постеживши за дитиною (дорослим) під час діяльності, наприклад, під час занять спортом.

Найчастіше ліворукі діти зустрічаються з труднощами при формуванні навичок письма, читання й рахунку. Річ у тому, що відправною крапкою для освоєння цих умінь є зорове сприйняття. Порушення або недостатність розвитку спостережливо-просторового сприйняття, зоровій пам'яті і спостережливо-моторній координації, що не зрідка зустрічаються в лівш, ведуть до виникнення наступних труднощів: сприйняття і запам'ятовування складних конфігурацій букв при читанні і відповідно повільний темп; формування зорового образу букв, цифр (порушення співвідношення елементів, дитя плутає схожі по конфігурації букви, цифри, пише зайві елементи або не дописує елементи букв, цифр); виділення і розрізнення геометричних фігур, заміна схожих формою фігур (круг - овал, квадрат - ромб - прямокутник); копіювання; нестійкий почерк (нерівні штрихи, великі, розтягнуті, різнопохилі букви); дзеркальне написання букв, цифр, графічних елементів; дуже повільний темп письма.

У ліворуких дітей набагато частіше, ніж у праворуких, наголошується весь комплекс труднощів. Ліворуких дітей відрізняє повільніший темп письма. Взагалі, вчення письму – процес не лише тривалий (навичка письма формується лише до 9-10 років). На початковому етапі (букварний період) майже вся увага школяра зосереджена на тому, як писати той або інший елемент, букву. При вченні письму, особливо в букварний період, необхідно враховувати й труднощі зорово-просторового орієнтування, недостатній диференціації окремих просторових ознак контуру букв. Спеціальні дослідження показують, що значна частина ліворуких дітей має недостатній розвиток моторних функцій і зорово-моторних координації, а також недоліки просторового сприйняття і зорової пам'яті.

Історично склалося байдуже ставлення методистів до навчання школярів-лівш у період навчання грамоти. Ми спробували схарактеризувати причини відсутності системи методичних рекомендацій.

Перспективи подальших розробок: проблема навчання ліворуких дітей у період навчання грамоти до кінця не вивчена. Тому бачимо необхідність подальшого дослідження цієї проблеми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Безруких М. М. Ліворуке дитя в школі і удома. – М., 2005. 2. Безруких М. М. Чому вчитися важко. – М.,1995. 3. Безруких М. М. Дитя йде до школи. ‒ М., 2000. 4. Бертран Пьер-Мішель. Дзеркальні люди. Історія лівшей. – М., 2008. 5. Лобзякова О.С. Вчимося правильно і чітко говорити. – М., 2004.