Організація занять в групах ЛФК відповідно до нозологій.

Пастернацький В. В., Осіпова І. В., студ. Майко Р.

Оволодіння знаннями основ методики оздоровлення і фізичного удосконалення традиційними і нетрадиційними засобами і методами фізичної культури та ЛФК, основ професійно-прикладної фізичної підготовки в ВНЗ можуть бути використані для застосування студентами на практиці.

Навчальний процес у групах ЛФК та спеціальній медичній групі впливає на:

- постійне та послідовне укріплення здоров’я, загартовування організму та підвищення рівня фізичної працездатності студентів;

- усунення відхилень та недоліків у фізичному розвитку, ліквідацію залишкових явищ після захворювань;

- набуття необхідних професійно-прикладних навичок.

Студенти займаються по спеціальній програмі, виконують навчальні завдання відповідно своїм можливостям. Програма курсу містить теорію, практичний матеріал, професійно - прикладну фізичну підготовку. В теоретичних заняттях особлива увага приділяється питанням лікарського контролю, самоконтролю та методиці фізичного виховання з урахуванням відхилень у стані здоров’я.

На підставі результатів науково-дослідної роботи, розробки методичних рекомендацій у студентів набувається набуття фонду рухових вмінь та навичок, забезпечується загальна та професійно-прикладна фізична підготовленість, що визначає психофізичну готовність випускників вищого закладу освіти до життєдіяльності та обраної професії, вміння застосовувати свої знання з учнівською молоддю.

Заняття для груп ЛФК та спеціальної медичної групи проводяться в залі з використанням різноманітного музичного матеріалу а також у гарну теплу погоду на свіжому повітрі.

Для кожної нозологічної групи підбираються комплекси спеціальних фізичних вправ та рухливі ігри, які сприяють покращенню стану здоров’я студентів. Студентам пропонується написати реферат, в якому вони повинні розкрити своє захворювання та запропонувати комплекси вправ, що можуть сприяти покращенню здоров’я, а також вони повинні знати протипоказання для своїх захворювань.

У процесі професійно-педагогічній підготовці студенти набувають знання, вміння та навички проводити фізкультурно-оздоровчу роботу з учнями (ранкова гігієнічна гімнастика, комплекси вправ з предметами та без предметів, рухливі ігри, організація та проведення «Дня здоров’я»).

Розроблені фізичні вправи для студентів хворих на хронічний гастрит та короткозорість, бронхіальну астму, вегето-судинну хворобу та гіпертонію, дефектами постави, опорно-рухового апарату для покращення рухової активності та поліпшення здоров`я.

Особливим в організації та проведенні занять при захворюваннях органів травлення та зору є ретельний контроль з боку викладача за студентами, які мають захворювання органів травлення, оскільки вони схильні переоцінювати свої можливості.

Відновлення умовно-рефлекторної діяльності органів травлення починається через 3-3,5 год. після їжі. Відчуття ситості супроводжується зниженням збудливості скелетної мускулатури. Таким чином, виконання фізичних вправ відразу після їжі порушує природні процеси травлення. Недотриманні цих правил призведе до погіршення функціональних і регенеративних процесів в кишково-шлунковому тракті.

Характер впливу тренувань на травлення різний: невеликі помірні навантаження стимулюють, а сильні, інтенсивні, тривалі пригнічують рухову, секреторну, всмоктувальну функції кишково-шлункового тракту.

При підвищеній подразливості і порушеннях сну заняття доцільно проводити в супроводі музики.

Допускаються вправи для всіх груп м’язів. Корисними є циклічні вправи невеликої та середньої інтенсивності, які залучають великі групи м’язів. Слід проявляти обережність у вправах з різкими струсами тіла, стрибками.
Спеціальними є вправи, в яких беруть участь м'язи живота, тулуба і таза, а також вправи на розслаблення і дихальні вправи. Вправи для м'язів живота сприяють зміцненню «м'язового корсету» підвищують тонус і перистальтику шлунку. Фізичні вправи для м’язів тулуба слід виконувати з невеликою амплітудою, щоб захистити ділянку виразкового процесу. Використовуючи фізичні вправи для черевного пресу, необхідно уникати статичних напружень. Рекомендується виконання вправ в положенні тіла лежачи на боці, спині, животі. У положенні лежачи створюються кращі умови для кровообігу у черевній порожнині, відтоку жовчі, рухливості діафрагми і знижується навантаження на м'язи живота. Вихідне положення рекомендується часто змінювати. Вправи з обтяженням слід чергувати з вправами на розслаблення м'язів, дихальними вправами. Особливо корисними є дихальні вправи на діафрагмальне дихання. Показано вправи на координацію, увагу, рівновагу.
При короткозорості використовують спеціально розроблені комплекси фізичних вправ для зміцнення м’язів ока. В результаті прогресування короткозорості часто зупиняється або сповільнюється. Однак надмірне навантаження може і негативно вплинути на здоров’я.

Студентів з порушенням зору доцільно розподіляти з урахуванням характеру захворювання очей, загального стану здоров'я і ортопедичних дефектів.

Розподіл здійснюється за такими групами: основна, підготовча, спеціальна медична, група ЛФК. В медичній групі займаються студенти з слабкою ступінню короткозорості.

Студенти зі слабкою ступінню короткозорості (до 3 дпт) входять в медичну групу і можуть займатися на заняттях з фізичного виховання і в спортивних секціях. Тому усі засоби, які передбачені програмою можуть використовуватися студентами з порушенням зору. Студенти з середньою ступінню належать до підготовчої медичної групи. Студенти з короткозорістю середнього ступеня (3,5-6 дпт) входять в підготовчу медичну групу і під час занять фізичним вихованням займаються разом з практично здоровими юнаками та дівчатами. Перед ними стоять ті ж задачі, що й перед здоровою молоддю. Проте практичні заняття з фізичного виховання з такими студентами фахівці радять проводитися окремо від студентів основної медичної групи. В програму для студентів з середньою ступінню короткозорості варто внести обмеження. Ступінь нервово-м’язового напруження і загальне навантаження при заняттях фізичного виховання повинні бути дещо меншими, ніж в однолітків основної медичної групи.

Поряд з іншими задачами важливими є профілактика прогресування короткозорості, профілактика і корекція змін постави. Окрім ступеня порушень має значення наявність (чи відсутність) інших змін органу зору. Студенти з хронічними запальними і дегенеративними захворюваннями очей незалежно від гостроти зору зараховуються до спеціальної медичної групи.

Студентам протипоказані: вправи зі статичним напруженням, значними обтяженнями, прискореннями, стійки на голові, руках, стрибки в воду, нахили вперед з положення стоячи, далекі і високі стрибки, волейбол, футбол, де можливі зіткнення, бадмінтон, штовхання кулі, метання гранати.
Дозволеними є: загально розвиваючі вправи, ходьба і повільний біг, вправи на швидкість реакції і частоту рухів, на гнучкість і рівновагу, на розслаблення м’язів, диференціацію простору, часу і ступеня м’язових зусиль, лижні прогулянки, плавання, метання м’ячів, настільний теніс

Студенти з високим ступенем короткозорості (8 діоптрій) займаються в групах ЛФК та можуть виконувати деякі вправи з навчальної програми. Небажаними є лише вправи на високій і середній колоді, стрибки і зіскоки, опорні стрибки, перекиди і стійки на голові, вправи на гімнастичний стінці вище 4 – ї поперечини, стрибки з підкидного містка, стрибки у воду вниз головою, тривалі стрибки через скакалку, а також інші вправи, при виконанні яких можливі падіння і різкі струси тіла. У цій групі варто більш широко використовувати дихальні і коригувальні вправи, а також спеціальні вправи для зовнішніх і внутрішніх м'язів очей.

Для того, щоб фізкультурне заняття з оздоровчою спрямованістю діяло на людину тільки позитивно, необхідно дотримуватись ряду методичних правил:

1) поступове нарощування інтенсивності і тривалості навантажень. При низькій вихідній тренованості добавки повинні складати 3–5% в день по відношенню до досягнутого рівня, а після досягнення високих показників – менше.

Поступово збільшуючи навантаження, не перевантажуючи організм, а навпаки, даючи йому можливість адаптуватися, справлятися з усе більшим і складнішим завданням, можна слідуючи ми методами:

- збільшення кількості занять;

- збільшення тривалості занять;

- збільшення щільності занять. На перших заняттях щільність складає приблизно 45–50%, по мірі адаптації організму до фізичних навантажень вона може досягнути 70–75% загального часу заняття;

- збільшення інтенсивності занять, темпу, в якому виконуються фізичні вправи;

- постійне розширення засобів, які використовуються на тренуванні, з тим щоб надавати вплив на різні м’язові групи, на всі суглоби і внутрішні органи;

- збільшення складності і амплітуди рухів;

- правильна побудова занять. В залежності від самопочуття, погоди, рівня підготовленості тих, що займаються можна збільшити або зменшити розминку, основну або заключну частину заняття.

2) Різноманітність засобів.

Для якісної різноманітності фізичних навантажень достатньо 7–12 вправ, але щоб вони відрізнялися одна від одної.

3) Системність занять.

Систематичні заняття фізичними вправами дають позитивний вплив майже на всі органи і системи організму.

Оздоровча фізична культура – основний засіб покращення стану здоров’я та працездатності людини, що виражається в активізації та удосконаленні обміну речовин покращенні діяльності центральної нервової системи.

Заняття фізичними вправами забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної і інших систем до умов м’язової діяльності, прискорюють процес входження в роботу і функціонування систем кровообігу і дихання, а також відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження.

В процесі використання всіх форм фізичного виховання була забезпечена регулярність і єдність лікарського, педагогічного контролю і самоконтролю для чого був розроблений «Паспорт здоров'я», до якого вносились результати медико-бiологiчних обстежень, які дозволили студентам своєчасно звернути увагу на стан свого здоров'я.

Заняття з фізичного виховання студентів, що займаються в групах ЛФК та спеціальному медичному відділенні, спрямовані не тільки на охорону здоров’я, але й на гармонійний розвиток особистості, оптимальне сполучення фізичних і духовних інтересів, можливостей молоді, дбайливе використання їх резервів.