Економіка / 10. Економіка підприємства

Репетацька В.В., Бондарчук М.Б.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Управління продуктивністю праці на підприємстві

Продуктивність праці є одним з визначальних чинників досягнення успіху підприємства. Ми живемо в епоху всеосяжного науково-технічного прогресу, у зв’язку із цим постійно оновлюються та покращуються технології виробництва та техніка, якою обслуговується виробничий процес.

Україна сьогодні активно намагається стати членом ЄС, одного із світових центрів НТП, а тому тема даної статті є надзвичайно актуальною та важливою. При ігноруванні світового технічного розвитку та прогресу у машинобудуванні, зменшенні використання людської фізичної праці, запровадження нових технологій виробництва, які підвищують продуктивність праці, вітчизняні товаровиробники будуть не конкурентноздатними на європейському ринку, і ми станемо лише сировинним придатком та ще одним ринком збуту для розвинених країн, але аж ніяк не повноправним та поважним членом ЄС.

Продуктивність праці – це показник, який відображає співвідношення кількості продукції, що виробляється в процесі праці та затрат праці на її виготовлення [1, с.3-9]. У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісних благ при тих самих або менших затратах праці.

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретного економічного розвитку, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання. Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва [2].

Національний дохід, або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття.

Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, керівники і фахівці всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю. Ці програми на підприємстві охоплюють такі етапи:

1) вимірювання та оцінку досягнутого рівня продуктивності по підприємству в цілому і за окремими видами праці, зокрема;

2) пошук та аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної під час вимірювання і оцінки;

3) розроблення плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен передбачати конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи та очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідальних виконавців;

4) розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, регулювання їх виконання;

6) вимірювання та оцінку реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці [3, с.29-33].

Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві – це фактично частина загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, з іншого боку.

Для підвищення продуктивності праці персоналу можуть використовуватися такі заходи: розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності; пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності; здійснення контролю за виконанням поставлених завдань тощо.

Узагальнюючи усе вище сказане, можна зробити висновок, що продуктивність праці – це показник, який відображає співвідношення кількості продукції, що виробляється в процесі праці, та затрат праці на її виготовлення. Підвищення продуктивності праці повинно бути на першому плані в діяльності будь-якого підприємства, яке прагне досяги максимального результату при мінімальних затратах, а це, як відомо, – мета абсолютно усіх комерційних організацій, що функціонують в умовах ринку.

Література

1. Бугуцький О. Ефективне використання праці – основа підвищення продуктивних сил суспільства // Україна: аспекти праці. – 2000. - № 3. – C.3-9

2. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник / В.М. Ковальов, В.С. Рижиков, О.Л. Єськов та ін. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 255 с.

3. Вітвіцький В. Вплив основних чинників на підвищення продуктивності праці //Україна: аспекти праці. - 2006. - №2. – C. 29-33