К.е.н., доцент Лозовський О.М., Горупашенко С.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

РОЛЬ ІННОВАЦІЙ В ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

У цей складний для України період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшого науково-технічного розвитку, проблема підвищення ефективності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств набуває принципового значення, оскільки її вирішення дасть змогу перейти до створення і використання технологій більш високого рівня, а отже, прискорити економічне зростання національної економіки.

Економіка України й далі залишається несприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Ось чому формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, спрямованої на досягнення більш високих технологічних укладів, повинно здійснюватися на основі перетворення власних наукових і дослідно-конструкторських розробок у базовий елемент виробництва.

Актуальність теми обумовлена тим, що в умовах становлення ринкової економіки в Україні невирішеними залишаються безліч теоретичних, методичних і практичних питань управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств.

Сучасне інноваційне управління має базуватися на виявлені причин і взаємозв’язків, які виникають у діяльності систем, урахуванні швидкоплинних змін навколишнього середовища, а також глобальних явищ і подій, які так чи інакше впливають на розвиток підприємства. Без постійного впровадження нововведень у діяльності будь якого підприємства його життєвий цикл різко скорочується і практично стає неможливим досягнення поставлених цілей взагалі та на кожному етапі зокрема.

Теоретичним питанням сутності інноваційного розвитку окремих елементів системи управління підприємством присвячено низку робіт вітчизняних і зарубіжних спеціалістів, у яких надаються різні тлумачення основних положень. Деякі дослідники під інноваціями в широкому значенні розуміють прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продукції, організаційно-технічних і соціально економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру. Інші вважають, що нововведення зводиться до розвитку технології, техніки, управління на стадіях її зародження, освоєння та ін. Інновація – це процес, в якому винахід або ідея набувають економічний зміст, як вважає Б. Твіос. За І. Шумпетером, інновація – нова науково-організаційна комбінація виробничих факторів, які мотивовані підприємницьким духом.

Зважаючи на це, слід ширше розглядати сутність поняття “інновація” та зміст інноваційного механізму управління підприємством в умовах трансформації економіки України.

Необхідно формувати інноваційний механізм управління підприємством так, щоб під час впровадження інновацій мала місце тенденція до причинного розуміння і пояснення явищ, які відбуваються в навколишньому середовищі підприємства. Це дозволяє глибоко обґрунтувати управлінські інноваційні рішення.

Можна погодитися з В.Поляковим, який вважає, що кожна організація чи підприємство є не відокремленою частиною навколишнього середовища, а його невід’ємною складовою з багаторівневими зв’язками в просторі та часі, тому підприємство значно впливає на розвиток навколишнього середовища чи занепад його як системи і навпаки. Саме тому інноваційний механізм управління підприємством повинен всі аспекти розвитку підприємства у просторі функціонування та часі на основі універсальних закономірностей розвитку систем [3,c 114].

Постійне та комплексне забезпечення інноваційного розвитку підприємства на кожному із чотирьох основних фаз його життєвого циклу забезпечує безконфліктний перехід підприємства в нову якість його життєдіяльності. Це означає, що система управління підприємством, повинна бути відкритою до інновацій, забезпечувати постійне самонавчання та само розвиток на всіх рівнях своїх взаємозв’язків із навколишнім середовищем, а також на всіх етапах свого життєвого циклу.

Інноваційний процес завжди спрямований на втілення завершених наукових досліджень і розробок та інших науково-технічних досягнень у практичну діяльність. Він забезпечує вдосконалення структури підприємства відповідно до реалізації його цілей, чіткість і злагодженість взаємозв’язків підсистем, ефективність системи управління. Це неможливо без формування необхідного механізму управління підприємством на засадах інноваційного підходу для здійснення процесу створення, втілення та розповсюдження технічної, організаційної, інформаційної новизни, яка не тільки задовольняє потреби розвитку суспільства, а й стимулює його розвиток у потрібному напрямі [5,c 2].

Інноваційний механізм управління підприємством у сучасних умовах – це цілісна система основних елементів, які регулюють процес управління його інноваційною діяльністю. До структури інноваційного механізму управління підприємством належать елементи державного нормативно-правового регулювання, ринкові механізми, внутрішні механізми регулювання окремих аспектів управлінської інноваційної діяльності, система конкретних методів і засобів її здійснення. Іншими словами, складовими елементами інноваційного механізму управління підприємством є технологія, принципи та взаємопов’язані засоби їх реалізації, персонал, матеріальні, фінансові й інформаційні ресурси, корпоративна культура.

Запроваджуючи інноваційні перетворення, розвиваючи інноваційний механізм управління, підприємство повинно враховувати закони й закономірності розвитку навколишнього середовища і, з огляду на це, виробити чітку систему принципів і методів розробки та реалізації інноваційних управлінських рішень[ 6, c. 79].

Підприємство – відкрита система, яка невпинно само розвивається і самонавчається; зважаючи на це, кожний керівник для досягнення ефективної інноваційної діяльності підприємства має зважати на певні фактори, а саме:

· універсальну систему управління, яка забезпечує оптимальну діяльність підприємства на всіх етапах його розвитку;

· колективну стратегію та виробниче самоврядування, які розкривають ініціативу та відповідальність персоналу за інноваційні перетворення;

· якісну систему підготовки та перепідготовки кадрів.

Отже, для ефективного розвитку інноваційної цілеспрямованості підприємства необхідно, щоб його керівництво й персонал опановували цілісну систему знань, яка складається з трьох блоків: суспільно орієнтованих базових знань, які ґрунтуються на універсальних законах розвитку; соціально орієнтованих професійних знань; глобально орієнтованих управлінських знань, які дозволяють керувати інноваційними процесами розвитку підприємства, що, у свою чергу, позитивно впливає на інноваційний розвиток суспільства.

Список літератури:

1. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2006р.

2. Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2007р.

3. Космидайло І.В. Актуальні проблеми економіки 2008.-№6.- с.112-118

4. Голощапова О. Економіст 2009. №2.- с.32

5. Паламарчук Г.М. Проблеми науки 2008. №2 с.2

6. Костюк Р.В. Актуальні проблеми економіки 2009 №8 с.79