Войтенко О.О.

Одеська національна академія харчових технологій

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНОЇ ГАЛУЗІ СИРОВИНОЮ

Ефективність діяльності консервних заводів у великій мірі залежить від їх взаємодії з суб'єктами і факторами зовнішнього середовища. Зокрема, постачальники сировини та матеріальних ресурсів значною мірою зумовлюють ритмічність їх роботи, обсяг виробничих витрат, якість продукції.

Щодо матеріальних ресурсів, то на сучасному етапі за наявності грошових коштів підприємства, в основному, мають можливість задовольнити свою потребу в них. З сировиною ситуація значно складніша. У силу специфіки виробництва, його спеціалізації, кон'юнктури та асортименту готової продукції, забезпечення сировиною в необхідних обсягах, асортименті і технологічній якості було проблемним навіть за умови функціонування державних спеціалізованих господарств. Сьогодні, не маючи гарантію в плані збуту продукції, сільськогосподарські товаровиробники відмовилися від вирощування працемісткіх овочевих культур, ягід і т. д. [1]. Так звані сировинні зони переробних підприємств практично відсутні. Цьому сприяє і те, що останні, скорочуючи обсяги виробництва, самі частково спровокували таку ситуацію, знизив обсяги заготівель сировини. На сучасному етапі джерела забезпечення консервних заводів сировиною та їх взаємини з постачальниками досить різноманітні. Зокрема, значного поширення набуває переробка давальницької сировини, оскільки основна маса переробних підприємств не має оборотних коштів для її закупівлі. Схеми взаєморозрахунків різноманітні – за домовленістю.

Збільшення виробництва плодоовочевої консервації призвело до зростання попиту на сировину на внутрішньому ринку. Розвиток роздрібних мереж торгівлі також сприяє зростанню попиту на свіжі овочі і фрукти. У ті роки, коли за погодних умов або інших причин врожай овочів і фруктів знижується, на сировинному ринку загострюється конкуренція між переробниками і оптовими компаніями. Звичайно, невеликі виробники не завжди здатні запропонувати досить високу закупівельну ціну в умовах подорожчання сировини. Крім того, вони не завжди мають можливість налагодити безперебійне постачання своєї продукції в торговельній мережі, розробити досконалу маркетингову політику. Тому з ринку поступово зникають дрібні консервні заводи та консервні цехи. З іншого боку, великі підприємства, якими часто володіють успішні торгові компанії, мають більше можливостей організувати закупівлю сировини за будь-яких коливань цін на ринку і збут готової продукції у всіх точках України.

Можливості забезпечення підприємств плодоовочеконсервної галузі сировиною є прямим наслідком положення виробників сільськогосподарської продукції. Починаючи з 2000 року відбувається зменшення посівних площ, а значить і економії на масштабах. Врожайність овочів, плодів і ягід за весь розглянутий період зросла, але темпи зростання не великі.

У той же час, згідно з оцінками FАО, потенціал врожайності сільського господарства України використано не більше ніж на 40 % [2], що свідчить про потенційні можливості розвитку сировинної бази для підприємств харчової промисловості, у тому числі – консервної.

Недовикористання потенціалу врожайності призводить до не високої рентабельності сільськогосподарських підприємств, що в свою чергу робить неможливим фінансування розвитку, як за рахунок власних коштів, так і за рахунок залучення кредитів, ставки яких вище рентабельність сільського господарства.

Слід зазначити, що протягом усього розглянутого періоду відбувалося збільшення споживання овочів і фруктів як в цілому по країні, так і в розрахунку на одну людину. Це позитивна тенденція, яка стала можливою завдяки певного зростання добробуту населення України. Незважаючи на постійне зростання цін на дані види товарів (особливо фрукти) відбувається заміщення цими корисними продуктами зайвого вживання висококалорійних круп і хлібних виробів, яке відзначалося в 90-і роки. Однак споживання овочів і фруктів все ще залишається недостатнім. Так, мінімальна фізіологічна норма споживання овочів однією людиною – 106,8 кг/рік, науковообґрунтована норма – 161,04 кг/рік, споживання в 2008 році – 129,2 кг; мінімальна фізіологічна норма споживання плодів і ягід однією людиною – 61,32 кг/рік, науковообґрунтована норма – 90 кг / рік, споживання в 2008 році – 43,5 кг.

Виробництво овочів і фруктів змінювалося протягом розглянутого періоду не однаково. Виробництво овочів – зросло з 2000 по 2008 рік на 37 %. Імпорт овочів зріс в 12 разів, але в основному за рахунок не традиційних для сільського господарства України видів овочів. При цьому в 2008 році імпорт склав усього 4,4 % від спожитих на різні цілі овочів. Проведені розрахунки рівня самозабезпеченості України овочами (відношення виробництва до різниці між споживанням ресурсів та експортом) показують, що країна повністю забезпечена власними ресурсами цього виду.

Виробництво плодів і ягід зменшилося на 4 % але при цьому значно зріс імпорт. Якщо в 2000 році співвідношення власного виробництва та імпорту становило 11:1, то в 2008 році – 1,5:1. Розрахунок рівня самозабезпеченості України плодами і ягодами показує, що відбувається постійне зростання залежності країни від імпорту при одночасному зменшенні площ вирощування. Слід також зазначити, що імпортовані овочі, плоди та ягоди не є ресурсами для підприємств плодоовочеконсервної промисловості.

Зазначені тенденції пояснюють зміни, що відбулися у структурі виробництва галузі (зниження частки фруктових консервів, зростання питомої ваги консервів з імпортних концентратів).

Література:

1. Єрмаков О., Рибакова Е., Шумейко А. Формування ринку плодів в Україні. / Економіка АПК. – 2006. – №7

2. FAO (Food and Agriculture Organization). 2008. Global Forest Resources Assessment 2007. Rome. FAO.