Экономические науки/14. Экономическая теория

Ясева М.О.

Національна металургійна академія України, Дніпропетровськ

ВАРТІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОДУКТІВ: ТОТОЖНІСТЬ ЧИ ВІДМІННІСТЬ?

Якщо дотримуватись тієї точки зору, що інформація – це форма представлення знання, а інформаційний продукт – це інформація, яка закріплена на певному носії, очевидним стає той факт, що на поверхні явищ інтелектуальний продукт (знання) постає у вигляді інформаційного продукту. Це, у свою чергу, приховує принципові відмінності між вище зазначеними продуктами, систематизація яких наведена у таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика інтелектуального та інформаційного продуктів

Критерій порівняння	Інтелектуальний продукт	Інформаційний продукт
1. Характер продукту	гетерогенний	гомогенний
2. Особливості виробництва	є результатом інтелектуальної діяльності	є результатом репродуктивної діяльності
3. Процес споживання	підвладний тільки моральному зносу	підвладний фізичному і моральному зносу

На відміну від інформаційного продукту, який може бути неодноразово дубльований, інтелектуальний продукт є унікальним створінням творчої (інтелектуальної) діяльності, об’єктом «штучного» виробництва. «Нематеріальність» останнього обумовлює специфіку споживання у формі ознайомлення на відміну від інформаційного продукту, матеріальний носій якого підлягає фізичному зносу і може бути знищений.

Підміна поняття інтелектуального продукту інформаційним, призводить до змішування понять вартості інтелектуального та інформаційного продуктів. Суть проблеми полягає у тому, що вартість інтелектуального продукту не співпадає з вартістю інформаційного продукту, оскільки формується інакше. Це пояснюється головним чином різним змістом та характером діяльності з їх виробництва, як показано у таблиці 1. Так, інформаційний продукт є результатом матеріальної сфери суспільного виробництва, зокрема, масового. Виробництво у матеріальній сфері є процесом безпосереднього закарбування сутнісних людських сил (CЛC) у результатах праці, на відміну від нематеріальної сфери, створінням якої виступає інтелектуальний продукт.

Нематеріальна сфера виробництва характеризується перетворенням процесу та результату діяльності у сутнісні сили людини. Це означає, що інтелектуальні продукти «створюють» людину, сприяють її саморозвитку і самовдосконаленню шляхом опанування знань, їх використання для продукування нових знань і т.п. Людські здібності є індивідуальними і залежать від геному людини і рівню її розвитку.

З позицій загальної теорії вартості інтелектуальні продукти мають триєдину субстанцію вартості, у структурі якої абстрактне олюднення (витрати СЛС на продукування знання безвідносно до їхньої специфіки), конкретне олюднення (проявляється як приріст сутнісних сил творця), а також, корисність, яку отримує споживач [1]. У процесі створення інтелектуального продукту здійснюється нарощування СЛС, що зумовлює корисність останнього. Саморозвиток творця є одночасно витратним та результатним елементом, який поєднує у собі витрати його сутнісних сил (як абстрактну витрату переважно інтелектуальних здібностей), а також заключає у собі кориснісну складову як результат творіння, як його кінцеву мету.

На практиці механізм формування вартості інтелектуального продукту підміняється механізмом формування вартості інформаційного продукту. Вартість інтелектуального продукту постає у формі ціни інформаційного продукту, його собівартості, а також цін попиту та пропозиції інформаційного продукту. Таким чином, послідовність формування вартості інтелектуального продукту можна представити наступним чином: інтелектуальний продукт –> інформаційний продукт –> вартість інформаційного продукту –> ринкова ціна інформаційного продукту. Останні дві форми є перетвореними формами вартості інтелектуального продукту, оскільки приховують її за процесом формування вартості інформаційного продукту. Таким чином, ціна інформаційного продукту представляє собою переплетення різних сутностей – вартостей інтелектуального та інформаційного продуктів.

Змішування понять вартості інтелектуального та інформаційного продуктів призводить також до появи таких форм, як ціна ліцензії (ліцензійні платежі: роялті, паушальні, змішані), а також інших форм перерозподілу доходів між економічними суб’єктами.

Література:

1. Білоцерківець В.В., Ясева М.О. До питання про методологію дослідження вартості інформаційного продукту // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2009. – Вип. ІІ. Економічні науки. – С. 259-266.