Бойко О.Ю., Олійник В.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Роль відсоткової політики в реалізації грошово-кредитного регулювання економіки України

Постановка проблеми. Ринкові засади економічного розвитку вимагають високої відповідальності з боку держави щодо впровадження ефективної системи державного управління. Особливої ваги набуває потреба вдосконалення сучасної практики управління грошово-кредитною політикою, яка виступає одним із інструментів макростабілізації та економічного розвитку, а особливо в період світової фінансової кризи.

У вересні 2008 року Україна зазнала впливу світової фінансової кризи, яка загострила внутрішні негаразди, що накопичувалися у вітчизняній економіці останніми десятиріччями.

Певні зміни у світовій економіці впливають також на національну економічну політику, в тому числі на грошово-кредитне регулювання.

Мета статті. Визначення особливостей відсоткової політики в умовах кризи та обґрунтування напрямів її вдосконалення з метою створення сприятливих умов для прискорення виходу України з фінансово-економічної кризи.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питання, пов'язані з проблемами застосування інструментів грошово-кредитної політики в умовах світової фінансової кризи та шляхи їх вирішення, знайшли певне відображення у роботах Некіпеєлова О. [1], Коновалова С. [2], Сенгачова В. та Плисецького Д. [3], Філатова О. [5] та інших вітчизняних учених-економістів. Однак слід зазначити, що реалії сьогодення спонукають до пошуку шляхів підвищення ефективності використання інструментів грошово-кредитної політики. Дискусійним залишається питання визначення публічно-правового статусу Національного банку як особливого органу державного управління і провідника державної грошово-кредитної політики.

Виклад основного матеріалу. Листопад 2008 року став періодом розвитку негативних тенденцій в економіці та фінансовій сфері України. На грошово-кредитному ринку України в повній мірі проявилися певні ознаки фінансової кризи.

Слід зазначити, що поширення світової кризи в Україні зумовило нові виклики для грошово-кредитної політики: об'єктивна необхідність вливання значних обсягів кредитів рефінансування НБУ для подолання кризи ліквідності банківської системи суперечила цілі досягнення цінової й курсової стабільності. Антикризові заходи, що містилися в грошово-кредитній політиці НБУ балансувались на тонкій межі між суперечливими цілями: недопущення краху платіжної системи та зростання загроз стабільності національної валюти. Зазначені виклики посилили вимоги до гнучкості грошово-кредитної політики, адже досягнення анти кризової цілі щодо подолання кризи ліквідності, а також виконання основної функції центрального банку – забезпечення стабільності національної валюти (складовими якої є цінова й курсова стабільність) – потребували застосування протилежних (за своїм впливом на ці показники) монетарних інструментів.

Світова практика показує, що основними інструментами грошової політики є ліміти кредитування, операції на відкритому ринку, зміна норми обов'язкових резервів, зміна ставки рефінансування [3].

За допомогою цих самих інструментів держава впливає на грошову масу і процентні ставки, а вони, в свою чергу — на споживчий і інвестиційний попит.

Основним призначенням процентної ставки є регулювання кредиту. Національний банк України зберігає надзвичайно високу процентну ставку. Останнім часом ринкові норми відсотка по депозитах в гривні наблизилися до відмітки 26. Банки йдуть на ці заходи з метою відшкодування відтоку ліквідності, який стався у жовтні — листопаді 2008 року [6].

Безумовно, можна зрозуміти позицію Національного банку України. Зниження ключової процентної ставки може привести до розв'язування темпів інфляції. Ситуація обтяжується ще й надмірною девальвацією національної валюти. Проте цілком зрозуміло, що ця ситуація ніяк не пов'язана з напрямом кредитно-грошової політики, оскільки обвал гривні стався в умовах надмірно високих процентних ставок. В даному випадку девальвація є наслідком незбалансованої соціальної політики в комбінації з дефіцитом платіжного балансу та світовими тенденціями.

Окрім України, політику високих процентних ставок підтримують Росія і Аргентина. Основний аргумент — стабілізація економічної ситуації і стримування інфляції. Результат багато в чому негативний. Аргентина вже оголосила про свій дефолт, тобто неможливість обслуговувати свої боргові зобов'язання. В Росії спостерігаються одні з найбільш високих в світі темпи падіння обсягів виробництва. Україна, на думку експертів ООН, вже поставлена на грань банкрутства. Це, у свою чергу, завжди негативно позначається на іміджі країни і веде до економічної ізоляції. Інвестори відмовляються вкладати фінансові кошти в країну з "сумнівною репутацією" [2].

В умовах сильного економічного спаду в Україні і зупинки ряду виробництв збереження політики високих ставок може привести до втрати економічних перспектив для України на довгі роки. Для бізнесу і промисловості платежі по кредитах для реалізації інвестиційних проектів є непосильним тягарем. Це заморожує ділову ініціативу і веде до згортання навіть тих виробництв, що діють зараз.

Вочевидь, що ті країни, які дотримувалися політики високих процентних ставок, переживають кризу найбільш болісно, а їх положення є найбільш нестійким. Внутрішні резерви розвитку економіки фактично заблоковані.

Висновки. Можна зробити наступні висновки і внести пропозиції:

— потрібно знизити ставку рефінансування Національного банку України ( у декілька етапів);

— цей механізм може застосовуватися лише в комплексі з іншими інструментами кредитно-грошової політики, дія яких має бути спрямована на нейтралізацію інфляційних ефектів;

— запровадженні безготівкових розрахунків серед населення. Ця теза є загальновідомою, але такий сектор банківських послуг все ще перебуває в зародковому стані;

—встановлення не процентних, а нормованих нарахувань на заробітну плату, що підвищуватиме попит на національну валюту й сприятиме зростанню обсягів доходів, отриманих у гривні;

—подовженні терміну дії такої податкової пільги як звільнення від оподаткування процентних доходів за вкладами фізичних осіб;

—створення реального механізму захисту ощадних вкладів населення у разі банкрутства комерційних банків;

Напрямом подальших досліджень має стати поглиблене вивчення додаткових важелів кредитно-грошової політики в умовах світової фінансової кризи.

Література:

1. Некіпеєлов О. Ризики грошово-кредитної політики та сучасні фінансові кризи // Економіка України. – 2009. – №2. – с.24-30.

2. Коновалова С.О. Специфіка кредитно-грошової політики в умовах світової фінансової кризи // Інвестиції: практика і досвід. – 2009. – №8. с.47-48.

3. Сенгачов В., Плисецький Д. Цілі й інструменти грошово-кредитної політики в умовах зростання структурних дисбалансів економіки та посилення дестабілізуючого впливу зовнішніх факторів // Економіка України. – 2009. – №2. – с.42-47.

4. Сомик А.В. Умови середовища реалізації грошово-кредитної політики в Україні // Фінанси України. – 2009. – №6. – с.39-52.

5. Філатова О.В. Теоретичні та прикладні аспекти державного управління грошово-кредитною політикою // Економіка та держава. – 2009. – №7. – с.63-68.

6. Основні засади грошово-кредитної політики на 2009 рік та поточні тенденції // Фінансовий ринок. – 2008. – №12. – с.3-6.