Економічні науки/3. Фінансові
відносини
Викиданець І.В.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського (Україна)
Фінансова стратегія
формування капіталу торгівельних споживчих товариств
Торгівля, і в першу чергу роздрібна, є домінуючою серед
галузей споживчої кооперації. Разом із тим, її можливості в окремих облспоживспілках
використовуються не повною мірою, розвиток підприємств відбувається повільними
темпами і потребує змін. Адаптація діяльності торгівельних споживчих товариств
як непідприємницьких структур до ринкових умов господарювання передбачає
зміцнення їх внутрішнього потенціалу і конкурентних переваг. Перспективний
розвиток споживчої кооперації неможливий без науково обґрунтованої стратегії та
її аналітичного забезпечення. Результати SPACE- та SWOT-аналізу функціонування
підприємств споживчої кооперації довели, що зовнішні загрози перевищують їх можливості,
а внутрішній стан, незважаючи на перевагу сильних сторін, є нестійким [1]. Тому
вони мають використовувати свій потенціал більшою мірою для нейтралізації
зовнішніх загроз, стабілізації та утвердження (захисту) конкурентоспроможності,
а не для зростання чи здійснення агресивної стратегії. Тобто корпоративною слід вважати стратегію стабілізації.
Дослідження практики управління якістю в організаціях і на підприємствах
торгівлі споживчої кооперації зводиться до розгляду торговельного
обслуговування, якості праці, якості товарів відповідно до міжнародних
стандартів ISO [2, c.9].
Однак якість розробки фінансової стратегії залишається поза увагою. Власний
капітал, як джерело внутрішніх фінансових ресурсів, має вирішальне значення для управління
підприємством.
Головна ідея реформування відносин власності у споживчій кооперації полягає
в досягненні справедливого розподілу кооперативного капіталу, обґрунтованого виділення
подільної і неподільної частини, закріплення подільної частини за пайовиками,
активізації на цій основі процесу демократизації внутрішньо-кооперативних
відносин і багатоаспектної діяльності системи. Неподільний громадський капітал
виступає гарантом існування споживчої кооперації, слугує в інтересах добробуту
як нинішніх, так і майбутніх пайовиків. За кожним пайовиком закріплюються дві
майнові частки: частка в подільному капіталі споживчого товариства, членом
якого він є, і частка в подільному капіталі, переданому споживчому товариству
Укоопспілкою, обласними (республіканським) і районними споживчими спілками. Пайовий
капітал споживчого товариства формують:
обов'язковий пайовий внесок – це грошовий чи майновий поворотний внесок
члена споживчого товариства у створення та розвиток споживчого товариства, який
здійснюється сплатою грошей, передачею споживчому товариству майна, у тому
числі майнових прав, земельних ділянок;
додатковий пайовий внесок - добровільний грошовий чи інший майновий
поворотний внесок члена споживчого товариства понад обов'язковий пайовий внесок
у пайовому фонді споживчого товариства;
цільовий внесок - грошовий, інший майновий чи немайновий внесок члена
кооперативної організації, що вноситься понад обов'язковий пайовий внесок, для
забезпечення її статутної діяльності.
Споживче
товариство може приймати додаткові внески лише за рішенням загальних зборів
членів споживчого товариства або уповноваженого ними органу. Правління споживчого
товариства подає на їх розгляд: розрахунок потреби у фінансових ресурсах на
поповнення оборотного капіталу на наступний рік; розрахунок планових розмірів кооперативних виплат, які не можуть
перевищувати середньозваженої облікової ставки Національного банку України за 9
місяців звітного року.
Джерелом
інформації для аналізу власного капіталу є
форма № 1-р «3віт про розмежування і закріплення власності в споживчій
кооперації України», а також дані синтетичного та аналітичного обліку за
рахунком 41 «Пайовий капітал» [3]. Пропонується
така система аналітичних показників, на якій ґрунтуватиметься фінансова
стратегія управління капіталом підприємств:
-
коефіцієнт співвідношення неподільного і загального (пайового) капіталу –
характеризує ступінь усуспільнення кооперативного
капіталу;
- коефіцієнт співвідношення додаткових і обов’язкових пайових внесків
- відображає зацікавленість пайовиків у
підтримці споживчого товариства своїми внесками;
-
відношення суми основних і додаткових пайових внесків, внесених за період, до
вартості пайового капіталу на кінець періоду – характеризує інтенсивність оновлення та приросту пайового капіталу.
Зростання показника в динаміці є позитивною тенденцією;
-
питома вага у пайовому капіталі персоніфікованої частини (сальдо субрахунку 414
«Персоніфікований пайовий капітал) – характеризує глибину і ефективність
процесу персоніфікації власності. Вона має збільшуватись і наближатися до 100%
по мірі завершення програми розмежування та закріплення власності.
Невикористана пайовиками частка у майні споживчих спілок повертатиметься
підприємствам, об'єднанням останніх;
- частка
у пайовому капіталі основного (сальдо субрахунку 416 «Пайовий колективний
капітал») та резервного (сальдо субрахунку 415 «Пайовий резервний капітал») капіталів
- є оберненим показником стосовно частки персоніфікованого капіталу. Вказані
субрахунки є транзитними в процесі персоніфікації власності і після його
завершення ліквідуються, оскільки їхня функція вичерпується. Цей показник має наближатися до нуля, адже в
процесі персоніфікації ці види капіталу мають розподілитися повністю;
-
відношення до пайового капіталу суми списання обов'язкових пайових внесків
членів споживчого товариства на покриття збитків від господарсько-фінансової
діяльності – характеризує збитковість використання власного капіталу споживчого
товариства.
Аналіз
сучасних концепцій економічного розвитку підтверджує той факт, що у несприятливі
для економіки періоди перевагу отримують ті види економічної діяльності, в яких
коротший термін обороту капіталу: сфера торгівлі, фінансові і посередницькі
операції. Тому при визначенні можливих механізмів ефективного управління
торговельними підприємствами споживчої кооперації безумовний інтерес являє
механізм адаптації. Саме адаптація до макро-, мезо- і мікроекономічних збурень
зовнішнього середовища дозволяє
прогнозувати поведінку підприємства і формувати раціональні стратегії
управління [4].
Таким
чином, фінансова стратегія формування капіталу торгівельних споживчих товариств полягає у завершенні процесів його
персоніфікації, підтримці
раціонального рівня усуспільнення з метою підвищення економічної ініціативи і
розвитку підприємливості пайовиків. Концепція має враховувати також подільність
майна споживчого товариства, що спонукає до підвищення ефективності його
використання і отримання ним переваг підприємств малого і середнього бізнесу.
Література:
1. Жукевич,
С.М. Стратегічний аналіз діяльності
підприємств споживчої кооперації: Автореф. дис... канд. екон. наук:
08.06.04 [Текст] / С.М. Жукевич; Терноп. держ. екон. ун-т. - Т., 2006. - 20 с.
2. Рибалко,
Л.А. Формування системи управління
якістю споживчої кооперації України: автореф. дис... канд. екон. наук:
08.00.04 [Текст] / Л.А. Рибалко; Полтав. ун-т спожив. кооп. України. - Полтава,
2008. - 20 с.
3. Плеша,
В. Особливості застосування методичного інструментарію аналізу власного
капіталу споживчого товариства
[Електронний ресурс] / В. Плеша // Наукові Записки. – 2005. – Вип. 14. – Режим
доступу: <http://www.library.tane.edu.ua/images/nauk_vydannya/oXxJdn.pdf>
4. Ананьєв,
О. Особливості динаміки розвитку торговельних підприємств у системі споживчої
кооперації України в транзитивний період [Електронний ресурс] / О.М. Ананьєв,
О.І. Белей // Торгівля, комерція, підприємництво. – 2009. - №10. – Режим доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Torg/2009_10/03.pdf>