ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ особливості БасейнУ річки згар
в Хмельницькій області у Деражнянському і
Летичівському районах та Вінницькій області у Жмеринському і Калинівському
районах протікає одна із великих правих приток Південного Бугу - Згар (довжина
95 км, площа басейну 1165 км2). Бере початок на північно-західній
околиці с. Коричинці Хмельницької області. Басейн річки асиметричний, має
хвилястий рельєф, вододіл виражений слабо. Долина трапецієвидна, широка (до 4
км), завглибшки до 30 м. Заплава двобічна, у верхів’ї заболочена,
завширшки від 50-150 м до 1,5-2,0 км на окремих ділянках [3, с.76]. Річище
слабозвивисте, завширшки від 5 до 40 м. Глибина річки від 0,5 до 1,5 м,
максимальна - 5 м, швидкість течії 0,1-0,3 м/с [1, с.72]. Похил річки
0,91 м/км. Живлення мішане. Водний режим визначається весняною повінню і
дощовими паводками. Замерзає у грудні, скресає у середині березня; бувають
затори криги. Стік зарегульований ставками і водосховищами [1, с.72].
Використовується річка для зрошення, технічного постачання, рибництва і як
джерело гідроенергії. Основна притока Згарок (ліва, довжина 44 км, площа
басейну 245 км2). Її витоки знаходяться біля с. Дяківці Вінницької
області [3, с.76].
Тваринний світ. У межах досліджуваної території басейну
річки Згар за К. Татариновим (1973) нараховується 311 видів хребетних:
круглоротих і риб - біля 40, амфібій - 11, рептилій - 10, птахів - 190, ссавців
- 60 видів.
За ландшафтно-еколого-типологічним принципом у межах
басейну річки виділяється 4 основних зооценози:
-
зооценоз оброблюваних угідь, суходільних
лук і пасовищ;
-
скельно-товтровий зооценоз;
-
зооценоз хвойно-широколистяних лісів;
-
водно-болотний зооценоз.
На Згарі розташовані населені
пункти - Літин, Стара Гута, Микулинці, Вовковинці, Малинівка, Городище, Мізяків
та інші. Промисловість досліджуваного регіону малорозвинена. Одним із
найперспективніших напрямів розвитку промисловості є освоєння родовищ
мінеральних ресурсів. Сьогодні детально розвідано родовища корисних копалин,
більшість із них місцевого значення (цегельні глини, піски, вапняки для
виробництва вапна, вапняки та граніти для виробництва щебеню і буту). Корисні
копалини державного значення представлені вапняками та глинами для виробництва
цементу, вапняками для цукрової промисловості, каолінами для фарфоро-фаянсової
промисловості та виробництва вогнетривів, гіпсами та кременем.
Характерною рисою кар’єрно-відвальних комплексів гранітного
варіанту в с. Селище (глибина до 3-х м) є самовільне заповнення водою
після закінчення розробок. Продукти ерозійного розмивання відвальних порід
Селищанського глиняного кар’єру досягли русла річки і сприяють його замуленню.
Все це викликає зміну природної конфігурації і сприяє забрудненню русла та
посилює процеси заболочення. Покинуті кар’єрно-відвальні комплекси
використовуються місцевим населенням як пасовища та сінокоси (глиняний і
гранітний кар’єр с. Селища), а віддалені від населення пунктів -
виключаються із повторного використання. Заростання розробок глини і піску
відбувається здебільшого трав’яною рослинністю, в першу чергу - бур’янами
(підбіл звичайний, осот польовий, будяк польовий) [3, с.185].
Кар’єрна розробка піску
с. Гущинці - с. Іваново знаходиться далеко від русла річки серед
грабово-дубового лісу. Місця розробок заболочуються, заростають вільхою
клейкою, вербою козячою, калиною, трав’яною і болотною рослинністю.
В умовах змінених ландшафтів
басейну річки Згар на стінах глинищ і піщаних кар’єрів активно поселяються птахи
- ластівки, стриж чорний, горобці польові. Місця утворення торфорозробок є
екологічною нішею для водоплавних птахів - очеретянки, крижня та ін.
Значна насиченість дорожніми
ландшафтами приводить до значної смертності цих тварин на шляхах.
Рослинний і тваринний світ
дорожніх ландшафтів залежить від особливостей їх прокладання у відповідних
місцевостях. Автомобільні дороги прокладені без урахування природних умов
районів сприяють розвитку ерозійних процесів, зсувів, утворення ярів, іноді
обвалів, що руйнує й саму дорогу. Такі місцевості не мають природної деревної
рослинності. Переважають штучні насадження черешні, яблуні, груші, липи та
шипшини.
Відповідно на цих біотопах
селяться птахи - граки, сірі ворони, горобці та дрібні хребетні тварини.
Під впливом широкомасштабних
меліорацій, хімізації сільськогосподарського виробництва, розорювання заплав,
осушування земель, розвитку промисловості та розбудови населених пунктів басейн
річки Згар зазнав значних змін: знизилась стійкість природних ландшафтів, порушена
рівновага в екосистемах, має місце повсюдне погіршення якості поверхневих вод.
Значна частина малих приток втратила природну самоочисну здатність. Особливо
напружена ситуація склалась з водокористуванням та охороною поверхневих вод.
Внаслідок аварійного стану комунікацій збільшилась кількість аварійних ситуацій
на каналізаційних мережах населених пунктів Літин, Новоселиця, Пеньківка,
Мізяків, що призводить до скидання у водні об’єкти неочищених стічних вод.
Штрафні санкції носять попереджувальний характер і малоефективні для
нормалізації екологічного стану водойм.
Незважаючи на спад економіки,
скидання недоочищених стічних вод в поверхневі водойми триває. За 2006-2008 рр. за даними
санепідемстанції Хмельницької області у річки області (в тому числі і Згар)
скинуто 9630 т сульфатів, 5788 т хлоридів, 1230 т органічних речовин (по БПК5),
1554 т зважених речовин, 20,56 т заліза, 2,64 т міді, 2,94 т цинку, 249 т азоту
амонійного.
Моніторингові спостереження за
якістю річки Згар проводяться нами під час експедиційних досліджень з 1992 р.
За вихідні дані були прийняті результати систематичних спостережень за якістю
води у цій річці, одержані та оброблені обласною мережею пунктів спостережень і
лабораторій систем Мінекобезпеки, Держкомгідромету та Держводгоспу України.
Дані були згруповані по контрольних пунктах досліджень в чітко встановленому
порядку від витоку (або входу річки в область) до гирла (або виходу ріки із
області). Для вивчення взято результати досліджень системи в 10 контрольних
пунктах. Значення кожного показника оцінювалось, обчислювались середні значення
показників у кожному з визначених пунктів за середніми та максимальними
(найгіршими) величинами, що разом характеризують мінливість величин показників
якості води в реальних умовах виконання і аналізу результатів спостережень.
Екстремальні значення окремих показників підлягали спеціальному аналізу,
з’ясуванню причин їх появи. Вилучення екстремальних значень певних показників
якості води не було. Узагальнення оцінок якості води за окремими показниками з
визначенням інтегральних значень класів і категорій якості води виконувалось
згідно загальноприйнятої методики на основі аналізу показників у межах трьох
блоків за середніми та найгіршими значеннями. Функціонування системи
моніторингового контролю за станом якості води досліджуваної річки, значний
обсяг лабораторних досліджень, системний підхід до проведення екологічної
оцінки якості води дали реальні підстави для розробки карт-схем «Екологічна
оцінка якості води річок Хмельницької області» за середніми та найгіршими
значеннями показників по блоках. Перший блок (сольовий) характеризують три
показники: хлориди, сульфати, мінералізація. Другий блок
(трофо-сапробіологічний) представлений дев’ятьма показниками: азотами
амонійним, нітритним та нітратним, рН, завислими речовинами, фосфатами,
розчиненим киснем, перманганатною окисленістю, БПК5. Третій блок
(специфічних показників токсичної і радіаційної дії) характеризують дванадцять
показників: залізо загальне, мідь, цинк, фториди, синтетичні поверхневі активні
речовини (СПАР), марганець, нікель, хром загальний, свинець, нафтопродукти,
цезій-137 та стронцій-90.
Величина ж екологічного
індексу (ІЕ), обчислена за
середніми і максимальними значеннями показників якості води, складає 2,2-3,3 і
2,4-3,8 відповідно, що дає підставу віднести річкову воду Згару до
другої-третьої і третьої-четвертої категорій, II-III класів, тобто
характеризувати стан водних об’єктів від «доброго» до «задовільного», а ступінь
їх чистоти - від «досить чистої» до «слабо забрудненої».
Незначна забрудненість води
р. Згар у поєднанні з терасованими залісненими місцевостями сприяє
розвитку рекреації в її басейні, використовується відпочиваючими для
рибальства, водних прогулянок тощо. Ефективному розвитку рекреаційного туризму
в басейні річки сприяє наявність великої кількості історико-культурних і
архітектурних пам’яток (наприклад, Літин - одне із старовинних міст України).
Лісові рекреаційні ресурси
представлені свіжими грабовими дібровами, з підліском ліщини, свидини, із
значною лісистістю (до 19%), що дає можливість віднести ці лісові антропогенні
ландшафти - до оптимального для організації коротко-термінового (поблизу
с. Дяківці, Бруслинів, Гущинці) та тривалого відпочинку (лісові урочища
поблизу м. Вінниці - Городищенське - Казачки) [3, с.218].
В приміській зоні населених
пунктів гармонійно поєднуються лісові рекреаційні ресурси з
аквально-ландшафтними комплексами, що створює сприятливі умови для організації
оздоровчих купально-пляжних видів рекреації. З антропогенних аквальних
комплексів слід виділити 134 ставки р. Згар культурно-побутового
призначення і риборозведення [2, с.167].
Суттєвим недоліком згаданих
рекреаційних зон є: 1) наявність стихійних пляжів, а організовані пляжі
потребують дооснащення та систематичного догляду; 2) безсистемна забудова
берегової лінії багатьох ставків і відсутність заходів, які б регламентували
відвідуваність пляжів зон відпочинку; 3) практично повне знищення молодих дерев
і підліску, витоптування трав’яного покриву, що призводить до прискореного
розвитку ерозійних процесів, підмивання й осипання берегів, замулювання
ставків. Це в першу чергу стосується околиць населених пунктів Микулинці,
Літин, Мізяків.
Дослідження показали, що на одних
ставках є недоцільним рекреаційне навантаження у зв’язку з мулистим дном,
підмиванням берегової смуги, вузької ділянки пляжу, а на інших - придатні
аквальні ландшафтні комплекси (сприятливий рельєф днища, широкі заплави річок,
закріпленість берегової лінії, захист рекреаційної території, короткочасний
відпочинок).
Отже, найбільш гострими
екологічними проблемами басейну річки Згар, які призвели до трансформації її
ландшафтних екосистем є:
1)
замулення
русла річки відвальними породами із покинутих кар’єрів та зміна сукцесій
тваринних і рослинних угруповань;
2)
зарегульованість
річкового стоку, зниження внаслідок цього рівня ґрунтових вод і погіршенням
умов зволоження заплавних лук підсилює негативний вплив випасу і сприяє більш
швидкому та глибокому розвитку деградації лучної рослинності. Показник - різке
скорочення проектного покриття на лучних пасовищах біля с. Гущинці;
3)
в результаті
значної сільськогосподарської розораності території зазнали змін рослинні
угруповання на екологічно трансформованих ділянках - ірригаційних, тепличних.
Як зазначає Г. Денисик за 8-бальною шкалою коефіцієнт трансформації даної
території складає 7,14 [3, с.170]. Це свідчить про істотні зміни природних
процесів, екосистем і ландшафтних комплексів в цілому в басейні річки Згар;
4)
загроза
втрати контролю за поводженням з непридатними, невизначеними та забороненими
пестицидами. У Вінницькій області, за неповними даними інвентаризації,
накопичено 1016 тонн заборонених та непридатних до використання пестицидів у
фактично безхазяйних складах колишніх сільськогосподарських підприємств.
Переважна більшість пестицидів зберігається в тарі незадовільної якості або без
неї;
5)
насиченість
автомобільними шляхами приводить до загибелі тварин, зміні рослинних угруповань
вздовж доріг;
6)
неорганізований
туризм на територіях непридатних для відпочинку та організований туризм на
необладнаних територіях, що приводить до деградації рослинності, відлякуванні
тваринного населення.
Для збереження малозмінених
територій в басейні річки Згар існують заповідні ділянки та ділянки для
природоохоронного заповідання в районі сіл Багринівці, Залужне, Зоринці,
Микулинці.
Особливо цінною є ділянка
верхнього ставу р. Згар з окремими невеликими острівками-плавунами та
заплавами поблизу с. Микулинці Літинського р-ну. Це місце є єдиним в
районі поселенням унікальної колонії сірих гусей, озерної чайки, білої чаплі,
каравайки, очеретянки, гагари сірої та інших видів. Тут же гніздуються
ходулочник, лелека чорний [3, с.258].
В урочищі «Дубина»,
розташованому в Літинському районі, зберігаються колонія сірої чаплі.
Важливу роль у збагаченні
видового складу фауни басейну відіграють поселення бобрів (с. Мізяків
Калинівськго р-ну). Ці місця оголошені пам’ятками природи місцевого значення.
Справжніми острівками
натуральної природи залишаються невеликі ділянки боліт. Таким є гідрологічний
заказник місцевого значення «Горбівецький» (західніше с. Горбівці
Літинського р-ну). Низинні болота сформувались у балках, що забезпечує їм
багате мінеральне живлення, а отже і різноманітний флористичний склад. Серед
рослинного розмаїття багато цінних кормових (тонконіг болотний, бекманія
звичайна), декоративних (півники болотні, вербозілля лучне, незабудка болотна)
і лікарських видів (гравілат річковий, образки болотні, череда трироздільна),
рідкісні (осока волосиста). Болотний масив цього заказника має ще й велике
водорегулююче значення і живить струмок, який впадає в р. Згар [3, с.266].
Відпрацьовані торфовища в
заплаві р. Згар є гідрологічним заказником місцевого значення
«Багринівський». На берегах водойми ростуть осоки, очерет звичайний, рогіз
вузьколистий, частуха подорожниковидна. Тут селяться дикі качки, лисухи, чирки,
ондатри, видра.
У долині річки Згар доцільне
створення зоологічного заказника «Згарський» (3324 га). Це дасть
можливість віднести ландшафтні комплекси із поселенням бобрів та ондатри у
долині річки Згар до територій, які зможуть увійти до екомережі України. При
відновленні водно-болотних ландшафтних комплексів внаслідок припинення
функціонування меліоративних каналів можуть складатися сприятливі умови для
заповідання на річці Згар між селами Микулинці та Зоринці. Тут поселяються для
гніздування водно-болотні види птахів (декілька видів качок, сіра і біла чаплі,
лелеки, бугай, очеретянка тощо), також зупиняються на відпочинок під час сезонних
міграцій білі лебеді, гуси [2, с.180].
При дослідженні долини річки
Згар між селами Зоринці і Микулинці, виявлено здатність заплави до
самовідновлювання, що дасть можливість повернути значну її площу
(≈500-600 га) до натурально-антропогенного стану розвитку і
функціонування аквальних і водно-болотних ландшафтних комплексів. Сучасний стан
заплави показує, що у господарському освоєнні вона використовується частково
під сіножаті (центральна і притерасна частина) та під випас худоби (притерасна
частина) [2, с.183].
Мета створення
природоохоронних територій - підтримання екологічної рівноваги біосфери і її
підрозділів в трьох напрямах - загальної взаємодії людини і природи,
взаємовідношення господарського виробництва і природних ресурсів та власне
екологічної рівноваги. Таким чином, зосереджуючи свою діяльність на вказаних
напрямах можна оптимізувати сучасний стан трансформованих ландшафтів басейну
річки Згар.
Література:
1. Географія Вінницької області: пробний
навчальний посібник для середньої школи / За ред. Денисика Г.І, Жовнір Л.Ф. –
Вінниця: Гіпаніс, 2004. – 308 с.
2. Денисик Г.І. Водні антропогенні ландшафти
Поділля / Г.І. Денисик, Г.С. Хаєцький, Л.І. Стефанков. –
Вінниця: ПП «Видавництво «Теза», 2007. – 216 с.
3. Середнє Побужжя / За ред. Г.І.
Денисика. – Вінниця: Гіпаніс, 2002. – 280 с.