Державне управління /2. Сучасні технології управління

 

Балабанова Н.В.

Донецький державний університет управління, Україна

Принцип адекватності стратегії розвитку машинобудівного підприємства стану національної економіки

 

Тенденції економічного розвитку, обумовлені світовою фінансовою кризою, актуалізували потребу визначення пріоритетних напрямків розвитку машинобудування на сучасному етапі.

Проблема стратегічного розвитку економіки України, у тому числі її окремих секторів і галузей, детально вивчена вітчизняними економістами М.Жуком, Т.Бауліною, А.Филипенко, З.Варналієм, Я.Жалілом, В.Воротіним, Г.Губерною, О.Поважним, В. Дорофієнком, Я.Белинською.  Проте, дослідження стратегічного розвитку машинобудування потребує формування методологічного підходу, який би враховував тенденції та динаміку зовнішнього середовища, базувався на історичному досвіді розвитку машинобудування в Україні, а також передбачав формування національної економіки як цілісної системи, здатної адаптуватися до викликів зовнішнього середовища та зберігати при цьому стійку рівновагу.

Застосування системного підходу до стратегічного цілепокладання машинобудівного підприємства передбачає, що узгоджений розвиток системи та надсистеми (чи метасистеми) є необхідною умовою забезпечення її стійкості. Згідно з цим положенням можна сформулювати принцип адекватності стратегії розвитку машинобудівного підприємства стану національної економіки, згідно з яким кожному часовому періоду відповідає оптимальна стратегія розвитку, яка дозволяє підприємству отримати максимальний результат функціонування у відповідному зовнішньому середовищі.

Розвиток економіки України пропонується проаналізувати на основі виділення чотирьох часових етапів (рис. 1)

Часовий етап №1. Кінець розвитку радянської планової економіки. У період з 1980 по 1990 р. актуальними в машинобудуванні були питання перебудови інвестиційної і структурної політики, комплексного технічного переозброєння підприємств, поглиблення організаційних форм зв'язку науки і виробництва, посилення впливу економічних важелів науково-технічного й організаційного прогресу.

Рис. 1. Часові етапи для аналізу і прогнозу стану машинобудування в Україні

 

З посиленням ролі машинної техніки, інформаційних і керуючих систем і засобів у використанні сучасних результатів науково-технічної революції, у розвитку високоефективної економіки інтенсивного типу якісно змінилися вимоги до машинобудування, у галузях якого матеріалізуються нові науково-технічні ідеї і рішення, створюються передумови для технічного переозброєння, організаційної, структурної і технологічної перебудови діючого виробництва, становлення і розвитку нових наукомістких галузей і їх інтегрованих утворень.

Більшість напрямків реформування машинобудівної галузі, що були відзначені на останній стадії розвитку СРСР, відповідають вимогам, актуальним до сьогодення.  Вони в переважній більшості стосуються розвитку стратегічного ресурсу машинобудівного підприємства «виробництво». До них варто віднести створення нових високотехнологічних наукомістких  галузей  і  виробництв, забезпечення високої мобільності у відновленні номенклатури  виробів, що випускаються, у підвищенні  технічного  рівня, екологічності  й   експлуатаційної безпеки; активне енерго- і ресурсозбереження; виробництво технологічно взаємозалежних  машинних  комплексів.

Подальша якісна зміна зовнішнього середовища (національної економіки) для підприємств машинобудівної галузі привело до необхідності радикальної перебудови власної діяльності, до розвитку таких стратегічних ресурсів як менеджмент, маркетинг, управління фінансами, застосування нових методів в управлінні персоналом. Об'єктивна необхідність вироблення нових адаптаційних механізмів привела до зниження уваги до базових стратегічних ресурсів, до яких традиційно відносяться «виробництво» і «інновації».

Часовий етап №2. Перехідний період: становлення ринкової економіки. В результаті розпаду СРСР молода українська економіка була змушена проходити важкий етап становлення в статусі ринкової. Крім того, вона повинна була стати цілісною системою. На першому етапі економіка країни розпалася на відносно благополучний експортно-орієнтований сировинний сектор і внутрішній сектор, який звужувався під тиском імпорту та все більше відставав від закордонних конкурентів і руйнувався. При цьому відтворювальний контур першого все більш замикався на світовий ринок, ізолюючись від внутрішнього. У результаті доходи від експорту сировини залишалися за кордоном, лише в незначному ступені трансформуючись в попит на вітчизняну продукцію.

При становленні нової економічної системи найбільша увага була звернена до базових галузей економіки, у яких наявність факторів виробництва являлася територіально обумовленою. До таких факторів відносилися сировина і робоча сила. Саме тому основними бюджетоутворюючими галузями економіки стали галузі в ланцюжку «вугілля-кокс-метал», хімічна промисловість і технологічно відстале сільське господарство. На цьому етапі в машинобудівній галузі не було передумов для розвитку таких факторів виробництва як інновації і кваліфікована робоча сила, ослабшав інститут наступництва.

Часовий етап №3. Становлення національної економіки як системи, вихід на світові ринки, вступ у СОТ. Останні роки (2005-2008 рр.) було відзначено бурхливим розвитком машинобудування як інноваційної галузі економіки України. Проте, ця тенденція була призупинена внаслідок прояву глобальної економічної кризи.

Враховуючи циклічність економічного розвитку, слід зазначити, що поступове відновлення економіки країни, яке є об’єктивно заданою тенденцією, створить передумови для подальшого розвитку машинобудування. При цьому критерії до якості і конкурентоздатності виробленої продукції істотно зростуть, що обумовлено новими викликами, які постають перед глобальною економікою в цілому, та національними економіками, зокрема, як системами адаптації суспільства до середовища свого існування. Серед таких викликів є економія ресурсів та екологічність, що досягаються без суттєвої втрати ефективності.

Часовий етап №4. Прогноз і вибір стратегічних напрямків розвитку машинобудування в Україні. В період підвищення необхідності становлення конкурентоздатної економіки, пріоритетні напрямки її розвитку не можуть обиратися на основі інтуїції чи суб'єктивних побажань і рішень законодавчої чи виконавчої влади будь-якого рівня. Досвід останніх 200-300 років показує, що провідні позиції у світовій економіці займали ті країни, які у своєму економічному розвитку ґрунтувалися, насамперед, на власні порівняльні і конкурентні переваги. Тому, вибираючи пріоритети економічної модернізації України, варто визначити і науково обґрунтувати об'єктивно існуючі в нашій економіці галузі економіки, окремі товарні позиції і групи, що здатні забезпечити міцні конкурентні позиції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Потенційно для України такими є: високотехнологічні галузі (ракетно-космічна техніка, літако- і моторобудування, електрозварювання, порошкова металургія, біотехнологія, деяка продукція ВПК). Другий блок складають галузі АПК, що розвивалися на унікальній природній основі і характеризуються величезним досвідом культивування й експорту різних продуктів харчування. Транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання інших міжнародних послуг у сфері транспорту, зв'язку, комунікацій, складають третю сукупність галузей, що формують структурний каркас економіки. Нарешті, розгалужений рекреаційно-туристичний комплекс від Карпат до Азовського моря, від Чернігова до Криму й Одеси при відповідному інфраструктурному забезпеченні можуть і повинні стати важливим каналом валютних надходжень і розширити межі внутрішнього ринку [2, с. 80].

Орієнтація машинобудування на підтримку і розвиток цих галузей економіки країни забезпечить системний ефект, що виникає при формуванні замкнутих виробничих циклів.

Таким чином, завдання становлення економіки України як члена світового поділу праці, що виготовляє конкурентоздатну продукцію, потребує нових підходів до формування стратегій галузевого розвитку. Машинобудівний комплекс країни має створювати ефект синергії, який досягається гармонічним поєднанням його підгалузей з тими галузями економіки, які здатні забезпечити Україні сильні конкуренті позиції у світовій економіці. Відмінна риса цих галузей – у природній наявності факторів виробництва, заданих геоекономічним потенціалом країни.

Спрямування розвитку машинобудування на формування замкнутих виробничих циклів дозволить досягти більшого рівня цілісності національної економіки як системи, збільшити її конкурентоздатність та стійкість до впливів глобальних економічних процесів.

Література:

1.            Научно-технический и организационный прогресс в машиностроении: пути и эффектив­ность ускорения / [С.Ф.Покропивный, А.С.Фе­донин, Б.Н.Крыжановский и др.]; под общ. ред. д-ра экон. наук С.Ф.Покропивного. —К.: Техника, 1989. —327 с.

2.            Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: навч. посіб. / А.С.Філіпенко. – К.: Знання України, 2006. – 316 с.

3.            Державний комітет статистики України: офіційний сайт [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.