Іщенко С.В.,
старший викладач кафедри економіки
Гришіна М.Ю., студентка магістерської
підготовки
Кременчуцький
національний університет імені Михайла Остроградського
Сутність та складові ринкової стратегії підприємства
Сучасні умови функціонування вимагають від
підприємств своєчасного і адекватного реагування на зміни внутрішньою і
зовнішнього середовища, прийняття управлінських рішень в мінімально короткі
терміни і підвищення ефективності використання всіх видів наявних ресурсів для
збереження і підвищення їх конкурентних переваг. Це веде до розширення спектра
завдань, що вирішуються його системою управління в ході досягнення поставлених
цілей діяльності, а також до збільшення обсягів інформації та числа
застосовуваних інструментів управління. У зв'язку з
цим особливу увагу необхідно приділяти стратегічному управлінню, в рамках якого
визначаються перспективи і формується стратегія діяльності,
що визначає напрямок розвитку підприємства.
У
більшості сучасних тлумачень ринкової стратегії їй відводиться визначна роль,
проте існують певні розбіжності щодо тлумачення її сутності.
С. М. Лукашов визначає ринкову стратегію як стратегію вибору
цільових ринків. На його думку «ринкова стратегія - це вибір цільових ринків і
розрахунок сценаріїв виходу і присутності на цих ринках. На основі ринкової стратегії розробляються фінансова, маркетингова, інформаційна стратегії, стратегія щодо розвитку персоналу і стратегія виробництва,
якщо таке є» [ 35].
Російські
вчені Тогузаев Т.Х. та Широков
С.М. [50] пропонують
до складу ринкової стратегію включати наступні елементи-стратегії:
-
товарну стратегію;
-
цінову стратегію;
-
інвестиційну стратегію;
-
стратегію взаємодіє з іншими суб’єктами
ринку;
-
стратегію зниження виробничих витрат;
-
інноваційну стратегію;
-
стратегію виходу на зовнішні ринки.
Таким чином зазначені автори взагалі поєднують в
ринковій стратегії складові маркетингової, виробничої стратегії та стратегії
зовнішньоекономічної діяльності.
Бармашова Л.В. та Антонова Ю.І. [8] ототожнюють ринкову стратегію та
стратегію економічного управління. В їх розумінні ринкова стратегія виробляє
правила і прийоми, щоб забезпечити економічно ефективне досягнення стратегічних
цілей, що базуються на збудженні зацікавленості всіх учасників процесу розробки
та реалізації стратегічних програм в ефективному досягненні цих цілей. Інакше
кажучи, ринкова стратегія передбачає ефективне досягнення цілей економічними
методами і засобами. Зазначені автори визначають ринкову (економічну) стратегію
підприємства як сукупність приватних, взаємопов'язаних і взаємообумовлених
складових елементів, об'єднаних єдиною глобальною метою - створення і
підтримання високого рівня конкурентної переваги фірми.
Кошелупов І.Ф. виділяє два окремих види ринкової стратегії: товарно-ринкову
стратегію та ресурсно-ринкову стратегію, причому обидві ці стратегії є
складовими стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства. На думку
автора товарно-ринкова стратегія включає в
себе рішення по таких аспектах, як номенклатура та асортимент продукції та ступінь їх оновлення, масштаби виробництва,
якість продукції, реклама, обслуговування споживача, ціноутворення, а ресурсно-ринкова стратегія
– включає в себе рішення по
таких аспектах, як обсяг ресурсних запасів, якість ресурсів, поведінка на ринку ресурсів [30].
Більшість
авторів сходяться в тому, що під товарно-ринковою стратегією слід розуміти
комплекс стратегічних рішень, які визначають номенклатуру, асортимент, обсяг
продукції, а також способи її реалізації. Таке визначення свідчить про те, що
цей вид стратегії включає дві групи рішень: перша відноситься безпосередньо до
товару, друга - це рішення, які відносяться до реалізації цього товару на ринку
товарів і послуг. Тобто, така стратегія включає дві: власне товарну стратегію і
стратегію підприємства на товарному ринку. Товарна стратегія в свою чергу
розділяється на номенклатурно-асортиментну, інноваційну та об’ємно-масштабну.
На наш
погляд, під товарно-ринковою стратегією потрібно розуміти комплекс стратегічних
рішень, що визначають номенклатуру, асортимент, якість і обсяги виробництва, а
також способи просування і реалізації продукції (товарів або послуг).
Структура
ресурсно-ринкової стратегії, тобто рішень, що визначають взаємини підприємства
з ринком ресурсів, багато в чому аналогічна структурі товарно-ринкової
стратегії підприємства.
На наш погляд,
ресурсно-ринкову стратегію доцільно розглядати, як стратегію,
яка забезпечує раціональний розподіл ресурсів між стратегічними напрямками
діяльності і визначає місце підприємства на окремо взятому ринку ресурсів.
Безумовно,
товарно-ринкова та ресурсно-ринкова стратегії мають спільні риси. Товарно-ринкова
стратегія підприємства розробляється на основі досліджень і прогнозування
кон'юнктури товарного ринку, вивчення покупців, вивчення товарів, конкурентів і
інших елементів ринкового господарства.
В умовах
обмеженості ресурсів та конкуренції на ресурсному ринку, ресурсно-ринкова стратегія
так само бере за основу дослідження і прогнозування кон'юнктури ринку ресурсів,
вивчення постачальників, вивчення ресурсів, як товару який цікавить
підприємство, конкурентів і інших елементів ринку ресурсів.
Таким
чином, підходи до формування товарно-ринкової та ресурсно-ринкової стратегії
схожі, різниця полягає лише в тому, що в товарно-ринковій стратегії
підприємство позиціонується як продавець певного товару, а в ресурсно-ринковій
стратегії – як покупець, який змушений конкурувати з іншими споживачами
ресурсів.
З метою
більш чіткого розуміння сутності ринкової стратегії саме для підприємств
харчової промисловості, необхідно враховувати і специфіку галузі.
Європейські
вимоги до якості харчових продуктів передбачають створення цієї якості ще на
етапі виробництва сировини. Публічні дебати про
головні принципи безпечності харчових продуктів, привели до появи нового закону про харчові продукти. В цьому документі Європейська комісія оголосила
про розроблення правових
рамок, які охоплюватимуть
весь харчовий ланцюг —
«від лану до столу» — відповідно до глобального, інтегрованого
підходу.
Рис. 1
Структура ринкової-стратегії підприємств харчової промисловості [авторська
розробка]
За цією логікою, безпечність харчових продуктів — це й здоров'я тварин та
їхнє харчування, захист тварин та їхній добробут, ветеринарний контроль і
піклування про здоров'я рослин, і дотримання санітарних норм за обробки та
приготування харчових продуктів.
З
урахуванням європейських вимог до якості харових продуктів, підприємство не
може впевнено позиціонувати себе на товарному ринку, не маючи відповідних
сталих позицій на ринку сировини. Лише наявність і використання у виробництві
якісної сировини дає можливість підприємству з виробництва продукції харчування
можливість мати конкурентні позиції на ринку, а відсутність належної сировинної
бази взагалі ставить під сумнів його функціонування на даному ринку.
З огляду
на це, ресурсно-ринкова стратегія набуває значно більшого значення як частина
загальної стратегії підприємства і обґрунтовано стає важливою складовою
ринкової стратегії підприємств харчової промисловості.
Узагальнюючи
результати проведених теоретичних досліджень можна запропонувати наступну
структуру ринкової стратегії підприємств харчової промисловості, представлену
на рис. 1.
Література:
1.
Бармашова Л. В., Антонова Ю. В.Формирование рыночной стратегии предприятия [Електронний ресурс] / Л.В. Бармашова, Ю.В. Антонова. – Режим доступу:
http://barmashova.ru/nauchni_stati/formir_rinoch_strategi_predpriati/.
2. Кошелупов І. Ф. Система конкурентних
стратегій підприємства / І.
Ф. Кошелупов // Вісник соціально-економічних досліджень:
зб. наук. пр. / голов. ред. М. І. Звєряков;
Одеський держ. екон. ун-т. – Одеса, 2009. – Вип.
36. – С. 90-96.
3.
Лукашов С. М.
Формування ринкової стратегії підприємств – виробників пива в україні / С.М. Лукашов // Вісник
КНУТД. - 2012. - №2 – С. 128-132.
4. Тогузаев Т.Х. Построение рыночной стратегии
предприятия пищевой промышленности [Текст] / Т. Х. Тогузаев,
С. Н. Широков // Экономические науки. - 2014. - № 10 (119). - С. 48-52.