Сукненко О.К.

Національний університет харчових технологій, Україна

Особливості визначення рівня суттєвості в аудиті

В умовах формування ринкових відносин та розвитку різноманітних форм власності виникла необхідність проведення незалежного фінансового контролю – аудиту. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства та держави в забезпеченні реальності та достовірності даних обліку та звітності.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. В Україні ж поняття «аудит» існує не так давно, і про виникнення аудиту як цілісної системи можна говорити лише з 1993 року з прийняттям закону «Про аудиторську діяльність».

В нашій державі аудит відносно молодий вид діяльності, але з розвитком господарських відносин і переходом України до ринкової економіки, виникає різка необхідність інтенсивного розвитку аудиту, адже саме він є визначальним фактором контролю фінансової звітності на будь-якому підприємстві.

Актуальність дослідження пояснюється тим, що суттєвість є одним з основних понять аудиту. Суттєвими в аудиті вважаються обставини, що значно впливають на достовірність фінансової звітності клієнта. Кількісною характеристикою таких обставин виступає саме рівень суттєвості, тобто граничне значення перекручувань бухгалтерської звітності, починаючи з якого не можна приймати на її основі правильні рішення. Тому при плануванні аудитор зобов'язаний розглянути склад суттєвості та можливість її впливу на підсумки перевірки.

Проблемам суттєвості присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків. Визначення поняття суттєвості в аудиті досить широко розкриті у працях зарубіжних вчених: А.А. Адамса, В.Д. Андрєєва, Е.А. Аренса, С.Д. Давидов, Дж.К. Лоббека, В.М. О’Рейлі, Дж. Робертсона, Я.В. Соколова, В.П. Суйца та інші. Також питання організації та методології аудиту досліджували такі вітчизняні науковці: Ф.Ф. Бутинець, О.А. Петрик, Ю.В. Піча, О.Ю. Редько, В.Я. Савченко, Б.Ф. Усач, Л.С. Шатковська та інші.

Метою дослідження є розкриття особливостей визначення суттєвості при проведенні аудиторської перевірки.

Згідно з Міжнародним стандартом аудиту № 320 «Суттєвість в аудиті», інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском або неправильним відображенням. Концепція суттєвості наведена на Рис.1.

Рис.1. Концепція суттєвості в аудиті

В Україні не існує єдиних правил та прийомів визначення рівня суттєвості, тому рівень суттєвості визначається аудитором самостійно на підставі професійного судження. Стандарти не містять конкретної методики оцінки, проте надають рекомендації, які повинен враховувати аудитор, коли приймає рішення щодо суттєвості. Кожна аудиторська фірма повинна мати власні внутрішні стандарти (методику), за допомогою яких проводиться оцінка суттєвості під час здійснення аудиторської перевірки.

При оцінці суттєвості використовуються два підходи – якісний і кількісний.

Якісний критерій дозволяє визначити значимість інформації, виділити найбільш важливі для перевірки факти, відображені у звітності. Таким критерієм може бути перелік тих розділів фінансової звітності, які аудитор повинен обов'язково включати у план і програму аудиту.

Кількісний критерій виділення суттєвої інформації для аудитора являє собою числове значення того або іншого показника, починаючи з якого цей показник стає важливим. Цей «поріг» може бути конкретною сумою або частиною від деякого узагальненого кількісного показника.

При визначенні рівня суттєвості аудитору слід враховувати такі фактори, як абсолютна величина допустимої помилки; відносна величина суттєвої помилки; значущість та економічний зміст конкретної статті, щодо якої визначається суттєвість; масштаби господарської діяльності підприємства; мета проведення аудиту та ймовірних користувачів звітності; дотримання принципу безперервності діяльності підприємства; вплив сумарної оцінки помилки по звітності на рішення користувачів фінансової звітності, що перевіряються.

Зазвичай суттєвою вважається загальна сума похибки в бухгалтерській звітності, що перевищує 5-10% сальдо валюти балансу. При цьому вважається, що помилки до 5% будуть несуттєвими, а помилки, що перевищують 10% від підсумку балансу – суттєвими. Якщо помилки знаходяться в інтервалі 5-10% від підсумку балансу, то аудитор або сам приймає рішення стосовно їх суттєвості, або збільшує обсяг зібраних аудиторських свідчень, щоб вийти за вказані межі.

Але, як показує практика, єдине відсоткове значення суттєвості не можна застосовувати для всіх суб’єктів господарювання. Тому деякі науковці схиляються до думки, що рівень суттєвості має визначатись розрахунково:

Р= 2 +, (1)

де Р – відсоток суттєвості; Т – грошовий оборот за рахунками бухгалтерського обліку за звітний період; В – сальдо балансу на кінець звітного періоду.

Недоліком формули є те, що за будь-яких кількісних значень грошового обороту та сальдо балансу рівень суттєвості завжди перевищує 3 %, однак не завжди доцільно встановлювати суттєвість помилок на такому рівні.

Суттєвість по підприємству в цілому можна визначити наступним чином:

S = , (2)

де S – рівень суттєвості в грошовому виразі (грн.); В – сальдо балансу на кінець звітного періоду, що підлягає аудиторській перевірці (грн.); Р – встановлений аудитором відсоток суттєвості (%).

Визначивши рівень суттєвості в цілому за балансом, аудитор має розподілити загальну суму суттєвості по рахунках бухгалтерського обліку.

Можна виділити два методичні прийоми визначення суттєвості в аудиті:

1. Індуктивний метод, при якому початку визначається суттєвість окремих статей звітності, а потім загальний розмір суттєвості для мети перевірки.

2. Дедуктивний метод, за яким спочатку визначається загальний розмір невідповідності, яка допускається в цілому для всієї звітності з наступним розподілом її між конкретними статтями звітності. При цьому такий розподіл носить умовний характер.

Серед різноманіття методів визначення рівня суттєвості аудитор самостійно вибирає найприйнятніший для нього.

Отже, суттєвість займає одне з провідних місць в ході проведення аудиторської діяльності, адже є фактором, який оцінюється на всіх етапах проведення аудиту. Саме тому це питання є значущим та вимагає від кожної аудиторської фірми розробки власної методики вибору бази суттєвості й способу розрахунку її величини, яка могла б забезпечити, в результаті, отримання достовірної інформації.

Література:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993р. №3125 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.apu.com.ua/zakon-ukrajini-pro-auditorsku-diyalnist;

2. Бутинець Ф. Ф. Аудит : підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» / Ф.Ф. Бутинець. – [2 – ге вид., перероб. і доп.] – Житомир : ПП «Рута», 2002. – 672 с.;

3. Шкіря Н.Л. Нові підходи до визначення та розподілу суттєвості в аудиті / Н.Л. Шкіря, Н.В. Залізняк // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.confcontact.com/2007mart/3_shkirya.php.