Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Павленко О.П. , к.е.н., доцент кафедри фінансів та банківської справи

Самарська О.О., студентка групи Мг-ФБСз-17б

ФІНАНСОВІ ВАЖЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Управління ліквідністю є однією з найважливіших проблем у діяльності комерційного банку. Особливо актуальна вона для українських банків, адже такі економічні умови, як нестабільна ресурсна база, посилення конкуренції між банками, зростання дефіциту банківських ресурсів значно ускладнюють завдання ефективного управління ліквідністю банку. Ліквідність це важлива системна характеристика банку, яка показує фінансову стабільність, спроможність банку розширювати обсяги активних операцій та протистояти негативним наслідкам кризових ситуацій. Тому проблеми розгляду і аналізу фінансових важелів управління ліквідністю комерційного банку залишаються доволі актуальними.

Для комерційного банку ліквідність виступає як здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобов‘язань по пасиву, також вона визначається збалансованістю активів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і залучених банком пасивів. Сама по собі ліквідність базується на постійній підтримці об’єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими — власним капіталом банку, залученими і розміщеними ним засобами шляхом оперативного управління їх структурними елементами. Ліквідність банку постійно змінюється під впливом попиту і пропозиції на грошові ресурси [1, с. 86–92]. Таким чином ліквідність банку є основою його платоспроможності.

З метою захисту інтересів клієнтів, забезпечення фінансової надійності банків та контролю за станом ліквідності банків Національний Банк України встановлює нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), яка встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів; поточної ліквідності (Н5), яка встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку та короткострокової ліквідності (Н6), яка встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів. Існують і інші обов’язкові нормативи – ризику, капіталу, валютних позицій, які безпосередньо не пов’язані з ліквідністю, але надають можливість банку стати ліквідним, застерігаючи від надто ризикованих операцій, погіршення фінансового стану, але нестача ліквідності може призвести до здорожчення вартості банківських послуг. Так, через недостатність обсягу вільних грошових коштів банки прагнуть максимізувати рівень ліквідності з усіх можливих джерел, при цьому збільшуючи суми комісійних винагород, підвищуючи процентні кредитні ставки, одночасно знижують депозитні проценти, скорочують обсяги фінансування довгострокових проектів. Такі фінансові важелі можуть призвести до збільшення темпів інфляції, що ще більше погіршує ситуацію з ліквідністю в банківській системі.

Виходячи з вищевикладеного основним завданням аналізу ліквідності банку є оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов‘язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Належне управління ліквідністю забезпечує не лише спроможність банку розраховуватись за своїми зобов‘язаннями, але і задовольняти існуючий попит на ресурси для здійснення активних операцій. Також при розробленні стратегії управління ліквідністю банку має бути враховане її основне функціональне призначення, що полягає у вирішенні низки завдань, а саме: необхідності задоволення попиту на кредитні ресурси; виконання вимог за депозитними операціями; обмеження неприбуткового продажу активів; оптимізація вартості залучених ресурсів на фінансовому ринку; оптимізація дохідності банківських операцій і загальної прибутковості банку.

На даний час в банківській практиці існують кілька моделей управління ліквідністю, які засновані або на методах управління активами, або управління пасивними операціями. Найоптимальнішою та найбільш ефективною стратегією управління ліквідністю та прибутковістю сучасні фахівці вважають стратегію збалансованого управління активами і пасивами [2, с. 149–165].

Основними перевагами цієї стратегії є можливість максимізації прибутку за прийнятного рівня ризику, а також реалізація зваженого підходу до управління ліквідністю завдяки більш точному визначенню потреби у ліквідних коштах. Упровадження цієї стратегії нівелює недоліки двох попередніх стратегій та водночас дає змогу максимально використати їх переваги (мінімізувати втрати від створення надмірних резервів ліквідності та мінімізувати відсотковий ризик при залученні ліквідних активів у момент розриву ліквідності. Особлива увага при розміщенні зазначених коштів приділяється фінансовим інвестиціям, розміщенням цінних паперів на фондовому ринку, а також кредитним операціям. Основними напрямами дослідження й аналізу активних операцій банку є аналіз структури активних операцій; оцінка економічної доцільності та ризикованості окремих активних операцій. Також, ліквідність банку залежить від ризику його активів: чим більша в структурі активів банку частка високоліквідних вкладень, тим вища його ліквідність. Через особливий характер активних операцій, їхню підвищену ризикованість, банківська діяльність суттєво відрізняється від іншої комерційної діяльності. Тому, з метою забезпечення нормальної, стабільної діяльності банку необхідно забезпечити гнучке поєднання протилежних вимог доходності і ліквідності банку. З огляду на зазначене, для забезпечення ефективної та стабільної роботи комерційного банку, підвищення його фінансової стійкості потрібно постійно проводити роботу з моніторингу за фінансовим станом банку, тому що раціональне управляння ліквідністю банків, прогнозування та вибір оптимальної стратегії в результаті призводить до отримання банком максимального прибутку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Костюченко Т.І. Ліквідність комерційного банку: управління та регулювання // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2012.

2. Рудан В. Стратегія управління ліквідністю комерційних банків / В. Рудан // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2010.