ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ ДО НАСТАВНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

В. В. Ярема

Формування наставництва як соціального інституту детерміновано потребою у швидкій адаптації молодого фахівця до умов професійної діяльності. Однак, результати аналізу наукової літератури [1–3] дозволили дійти висновку, що на сьогоднішній день серед науковців немає єдиного підходу до інституту наставництва у професійній підготовці майбутніх фахівців. Так, основними підходами до трактування сутності наставництва є: системний (дозволяє здійснити аналіз наставництва з позицій цілісності, характеристику суб’єктів, виявлення механізму їх співпраці); гуманістичний (передбачає реалізацію наставництва на основі пріоритету гуманістичних цінностей); аксіологічний (дозволяє програмувати наставництво на основі визнання людини як вищої цінності й мети суспільного розвитку); професійно-особистісний (спрямований на реалізацію технологій, що забезпечують єдність процесів формування професійної компетентності і професійно важливих особистісних якостей учасників процесу); інтеграційний (знаходиться в основі координації зусиль усіх суб’єктів наставництва); культурологічний (сприяє реалізації аналізованого процесу в полікультурному просторі, формуванню у суб’єктів міжкультурної толерантності) [4].

Наставництво у військовій справі розглядається як одним із методів, який сприяє адаптації військовослужбовців до умов служби і передбачає консультування та оцінювання більш досвідченим офіцером. Мета наставництва – прискорення становлення молодого офіцера як спеціаліста своєї справи, формування в нього морально-психологічних і вольових якостей, необхідних для виконання поставлених завдань.

Під наставницькою діяльністю майбутніх офіцерів морської піхоти розуміємо структурований, відкритий, динамічний процес, який є сукупністю цілеспрямованих впливів на молоді кадри, які розпочинають військову службу або продовжують її на новій посаді, з метою формування у них професійних (службово-орієнтованих) компетенцій; соціально значущих якостей особистості; скорочення адаптаційного періоду військовослужбовця на первинній посаді й посилення мотивації до якісного виконання службових обов’язків, наступності сформованих традицій та ритуалів військової служби.

Готовність майбутніх офіцерів морської піхоти – складне особистісне утворення, що характеризується сукупністю спеціальних знань, умінь та навичок, розвиненістю професійно значущих особистісних якостей і стійким комплексом потреб, інтересів, мотивів спрямованих на здійснення наставницької діяльності.

У структурі готовності майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності визначено особистісний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивно-прогностичний компоненти.

Особистісний компонент відображає ставлення майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності. Когнітивний компонент пов’язаний із набуттям необхідних для здійснення наставницької діяльності знань щодо особливостей наставництва у військовій справі. Діяльнісний компонент відображає безпосередні вміння й навички, які необхідні для ефективного здійснення наставницької діяльності. Рефлексивно-прогностичний визначає наявність у майбутнього наставника аналітичних й проектувальних вмінь, які забезпечують своєчасне переорієнтування мети й змісту наставницької діяльності на конкретні службові завдання, які обумовлюються умовами військової служби.

Критеріями готовності майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності визначено: мотиваційний, когнітивний, операційний та результативний.

Мотиваційний критерій (наявність позитивної мотивації на здійснення наставницької діяльності та спрямованості на педагогічну фасилітацію) характеризує особистісний компонент готовності майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності та визначає характер сформованості спрямованості особистості офіцера, рівень розвитку інтересів, мотивації, ставлення до наставницької діяльності. Змістовний критерій (обізнаність із особливостями наставництва у військовому колективі) характеризує когнітивний компонент та визначає ступінь володіння теоретичними знаннями здійснення наставницької діяльності. Операційний критерій (наявність комунікативних та організаторських вмінь) характеризує діяльнісний компонент та визначає здатність майбутніх офіцерів морської піхоти використовувати набуті уміння та навички під час вирішення практичних завдань професійної діяльності пов’язаних з наставницькою діяльністю. Результативний критерій (наявність аналітичних та проектувальних вмінь) характеризує рефлексивно-прогностичний компонент.

Залежно від сформованості готовність майбутніх офіцерів морської піхоти до наставницької діяльності може виявлятися на трьох рівнях: низькому, середньому та високому.

Список використаної літератури

1. Осипова Т. Ю. Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх учителів до педагогічного наставництва : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.04 / Осипова Тетяна Юріївна ; Південноукр. нац. педаг. ун-т ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2016. – 501 с.

2. Смірнов С. В. Педагогічні умови компетентнісного наставництва, орієнтованого на професійну підготовку військових фахівців / С. В. Смірнов // Науковий журнал «Молодий вчений» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/6/67.pdf

3. Алюшина Н. О. Інститут компетентнісного наставництва – один із пріоритетів державної кадрової політики / Н. О. Алюшина // Вісник Національної академії державного управління [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://visnyk.academy.gov.ua/wp-content/uploads/2015/01/2014-4-10.pdf

4. Зембицька М. В. Педагогічне наставництво у системі середньої освіти США : дис. ... кандидата пед. наук : 13.00.04 / Зембицька Марина Володимирівна ; Терноп. нац. педагог. ун-т ім. В. Гнатюка. – Тернопіль, 2016. – 324 с.