Філологічні науки/ 3.Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

Бондар Л.В.

к.п.н, доцент

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Особливості вираження лексико-семантичної та синтаксичної зв’язності франкомовного

науково-технічного тексту

Лексико-семантичні засоби зв’язності наукового дискурсу відображають його мовні та стилістичні особливості, відтак найпоширенішими у текстах науково-технічної літератури є лексичні повтори, синоніми і синонімічні вирази, словосполучення, що вживаються з метою уточнення певної інформації, її конкретизації [2; 3; 5].

Слід зазначити, що певний науковий текст завжди містить низку ключових слів, які повторюються у всій роботі, наприклад, у праці, присвяченій дослідженню структурно-семантичних особливостей французьких наукових термінів спостерігаємо використання таких одиниць, як: f pl particularités sémantiques et structurales des termes, m pl termes synthétiques et m pl termes analytiques, f dérivation etc. Відтак, з метою уникнення повторів та одночасного збереження когезії тексту вдаються до вживання займенників – особових, вказівних, відносних, основною функцією яких є анафорична роль зі вказівкою на реферанта у попередньому відрізку. Крім використання зазначеної частини мови спостерігаємо застосування синонімів та синонімічних словосполучень, наприклад, замість виразів m pl termes synthétiques et m pl termes analytiques – f pl unités lexicales morphologiques et f pl unités syntaxiques, f dérivation – f formation des termes. Таким чином, запобігаючи повторам, автор зберігає цілісність та зв’язність наукового тексту.

Щодо синтаксичних засобів когезії франкомовного науково-технічного тексту, можна виділити функціонування займенників за принципом репризи та антиципації [4; 6]: Cette recherche, on l'a menée... La recherche qui a été menée. Відтак, спостерігаємо вживання вказівних нейтральних займенників на прикладі франкомовного фармацевтичного тексту:

- Ne le donnez jamais à quelqu’un d’autre, même en cas de symptômes identiques, cela pourrait lui être nocif;

- простих та складних відносних займенників (qui, que) та (lequel, laquelle): Ce médicament, à faible dose, n'est pas toxique chez la femme enceinte ou qui allaite;

- Ne prenez pas la dose double pour compenser la dose que vous avez oublié de prendre;

- La dernière date à laquelle cette notice a été approuvée est...

Як зазначалося вище, займенник, перш за все, виконує анафоричну функцію, тобто відтворює в іншій формі вже попередньо введену інформацію за допомогою інших частин мови, іменника зокрема. З метою відображення уточнюючої, додаткової інформації, автори вдаються також до вживання складних речень або речень з розширеною синтаксичною структурою. У фармацевтичних текстах, наприклад, складні речення переважають і використовуються для деталізації описів: La caféine augmente l'efficacité de l'analgésie par effet excitateur sur le système nerveux central, qui peut éliminer la dépression qui accompagne souvent la douleur.

За класифікацією В.Г.Гака [1] існує низка речень, що може бути інтерпретована, як речення з розширеною синтаксичною структурою:

- поширення речення – включення у корпус повідомлення другорядних невідокремлених членів речення;

- поліпропозиційні неполіпредикативні конструкції (номіналізація, ускладнення однорідними членами речення), які відтворюючи низку дій, мають єдиний предикативний зв'язок;

- ускладнене речення – поліпредикативні комплекси (звороти, відокремлені елементи), що мають декілька предикативних конструкцій;

- вставні елементи, які знаходяться поза предикативними відношеннями речення.

Важливим аспектом зв’язності тексту виступає також дейксис, який відображає просторову локалізацію, часовий аспект, особи комунікантів у певній комунікативній ситуації.

Отже, основними засобами вираження лексико-семантичної та синтаксичної когезії франкомовних наукових текстів виступають займенники (особові, присвійні, вказівні), синоніми та синонімічні конструкції, речення з розширеною синтаксичною структурою.

Література:

1. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка / Владимир Григорьевич Гак. – М. : Добросвет, 2000. – 832 с.

2. Мацак Ж. Г. Особливості текстів науково-технічного стилю у перекладацькому аспекті / Жанна Григорівна Мацак, Юлія Михайлівна Шульженко. – Материалы наук.-практ. конф. / ред. С. В. Єкимов. – Днепропетровск, 2010. – Серія : “Филологические науки ”. – Збірка 6 : “Актуальные проблемы перевода”, т. 1. – 2010. – С. 75–76.

3. Bessé de В. Cours de terminologie / Bruno de Bessé. – Genève.: ETI Université de Genève, 1992. – 75 р.

4. Doppagne. A. Majuscules, abreviations, symboles et sigles. Pour une toilette parfaite du texte / Albert Doppagne. ‒ Paris : Duculot, 1991. ‒ 111 p.

5. Lerat P. Le traitement des emprunts en terminologie. l'Actualité terminologique / Pierre Lerat. – P.: Paris, 1988. – 117 p.

6. Sаnders T. Cohesion аnd Coherence : Linguistic Аpproаches / T. Sаnders, Н. Pаnder Mааt // Ultrecht Institute of Linguistics, Ultrecht University. – 2008. – P. 59-595.