Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н. М., Сидорук Н. Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут               

     Київського національного торговельно-економічного університету

 

Методологічні засади антикризового управління підприємством

У життєдіяльності сучасних підприємств неможливо уникнути кризових ситуацій. Тому загальне управління підприємством повинно включати також і антикризове управління, тобто врахування можливості банкрутства чи припинення діяльності. Своєчасне використання комплексу заходів, моделей і методів антикризо­вого управління в діяльності підприємств, які опинилися у кризовому стано­вищі, дозволяють відновити їх ефективне функціонування.

Питання антикризового управлін­ня підприємством вивчались багатьма вченими. Значний внесок у дослідженні цієї проблеми зробили такі вчені-економісти, як: І. Бланк [1], В. Василенко [2],  Л. Лігоненко [3], А. Чернявський [5] та інші. Аналіз наукових праць щодо проблем антикризового управління підприємством свідчить, що в більшості з них розглядаються за­значені питання в контексті санації та банкрутства. Так, при існуванні великої кількості досліджень щодо формування механізму управління антикризовою діяльністю підприємств невирішеними залишаються проблеми, які безпосе­редньо стосуються чіткого обґрунтування економічної сутності, формування методики та інструментів системи антикризового управління як комплексу заходів для стабілізації економічного стану суб'єктів господарювання.

Антикризове управління - це така сис­тема менеджменту, яка здатна випереджувати чи пом'якшувати кризи та підтримувати функціо­нування підприємства у режимі виживання у даний час і виводити його із кризового стану з мінімальними втратами.

Виходячи із цієї сутності, антикризове управ­ління коротко розглядають як «спеціальну форму управління для розв'язку специфічних завдань у екстремальних умовах». Дослідження питання антикризового управління необхідно розпочати з визначення поняття «криза». Криза – це зміна тенденцій, або переломний етап у життєдіяльності системи (організації), що оновлює її та потребує якісно нового реагування. Ґрунтуючись на загальній теорії криз, встановлено, що кризові явища можуть бути керованими, тобто, по-перше, їх можна передбачити, оцінити та змінити стан; по-друге, кризові явища можна попереджу­вати, управління в умовах кризи спирається на специфічний організаційно-економічний механізм. У таких умовах антикризове управління слід роз­глядати як цілеспрямований процес, що відбува­ється за всіма атрибутами економічного управлін­ня з визначеною послідовністю його цільових пе­реділів.

У більшості економічно розвинених країнах кризу зазвичай розглядають як цілком нормальне та позитивне явище, завдяки якому відбувається природний відбір у конкурентному середовищі.

Антикризове управління не є унікальним явищем, яке використовується тільки в Україні. Більшість західних країн стикаються з подібними, хоча і менш гострими, проблемами.

Специфіка антикризового управління вітчизняних підприємств в Україні полягає в тому, що більшість із них потребують антикризового управління одночасно з глибинними змінами, які відбуваються навколо і притаманні всім підприємствам.

Система антикризового управління на підприємстві є складовим елемен­том системи управління і містить в собі забезпечуючу і функціональну части­ну. Функціональну частину утворюють підсистеми організаційного, методич­ного, нормативного і правового забезпечення. Функціональна частина поєд­нує в собі функції управління кризами і передбачає комплекс економічних та організаційних методів, які забезпечують вирішення задач діагностики фінан­сового стану підприємства, контролю і своєчасного попередження та запобі­гання кризам, що наближаються, фінансового оздоровлення і подолання ста­ну неплатоспроможності [6].

Таким чином, головна мета антикризового управління підприємством по­лягає в забезпеченні стійких позицій на ринку і стабільних результатів діяльності суб'єкта господарювання за будь-яких економічних, політичних і со­ціальних змін у країні.       

Система антикризового управління повинна набувати своїх специфічних рис на кожному з управлінських рівнів і має бути об'єднана спеціальною про­грамою стратегічного розвитку підприємства. Це дозволить своєчасно долати виникаючі тимчасові перешкоди, зберігати і збільшувати ринкові позиції за будь-яких зовнішніх (економічних, політичних, соціальних) умов, спираю­чись, в основному, на власні ресурси.

Таким чином, запровадження антикризового управління на підприємстві повинно мати на меті здійснення таких основних заходів, як діагностика процесів і тенденцій, які приводять до кризових ситуацій, проведення завчасної підготовки на випадок виникнення надзвичайних ситуацій (антикризова профілактика), а також організація і координація ефективних дій для подолання надзвичайних кризових ситуацій та їх наслідків.

Крім того доцільно застосовувати на підприємстві техніко-економічного аналізу, який виступає інструментом виявлення і оцінки кризових явищ, а також обґрунтування антикризової програми, ресурсного забезпечення, контролю та регулювання, досягнення поставлених цілей. Етапами цього аналізу є:

1.     Аналіз можливостей прояву кризи.

2.     Аналіз причин, що обумовлюють виникнення кризи.

3.     Аналіз втрат за очікуваними чи фактичними наслідками розгортання кризи.

4.     Аналіз ресурсних можливостей запобігання чи подолання кризи.

5.     Аналіз потенціалу протидії банкрутству та після кризового виживання підприємства.

6.     Аналіз стратегій розвитку підприємства в контексті аналізу потенціалу подолання кризових явищ.

7.     Аналіз необхідного грошового потоку для подолання кризи [4].

Антикризовому управлінню підприємством притаманні ті ж функції, що і звичайному управлінню (планування, організація, мотивація, контроль), але кожна з них зазнає істотних змін, оскільки зосереджені вони не на максимізації фінансових результатів підприємства, а на забезпеченні сприятливих умов для її реалізації. Отже, сутність антикризового управління підприємством по­лягає в забезпеченні таких умов функціонування підприємства, коли фінансові, виробничі, маркетингові, кадрові та інші труднощі не мають постійного характеру і досить швидко вирішуються за допомогою спеціальних заходів.

Отже, антикризове управління діяльністю суб’єктів господарювання має суттєве значення в сучасних економічних умовах розвитку підприємницьких структур, оскільки забезпечує ефективну діяльність на основі передбачення та своєчасного реагування на негативні ситуації.

 

                                                        Література:

1.     Бланк И. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, 1999.

2.     Василенко В. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2003.

3.     Лігоненко Л. Антикризове управління підприємством: теоретико-методичні засади та практичний інструментарій. – К.: КНТЕУ, 2001.

4.     Міних Є. Економічний аналіз у системі антикризового управління підприємством // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - №6. – С. 33-37.

5.     Чернявський А. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2006.

6.     Щербань І. Теоретичні основи механізму антикризового управління діяльністю посередницьких підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №4/70. – С. 54-60.