Економічні науки /10. Економіка підприємства

 

К.е.н Богацька Н., Бондар Н., Терепа Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Теоретичні засади визначення методів ціноутворення

та державного регулювання цін в Україні

На сьогоднішній день питання про ціноутворення та державне регулювання цін є досить актуальним. В умовах ринкового господарювання ціна продукції є важелем, який активно впливає на розвиток суспільного виробництва та рівень життя населення.

За ринкових умов для підприємства важливо раціонально використовувати і розподіляти кошти та ресурси різними методами з метою отримання прибутку, а також встановлювати максимально можливу ціну на ту чи іншу продукцію (одночасно і реальну, тобто таку яку споживач буде готовий віддати за бажаний товар). При цьому враховувати різні функції цін, а також позицію своїх конкурентів. Метою даної статті є розкриття сутності характеристики ціни, функцій, методів її встановлення та регулювання.

В зв’язку з тим, що ціноутворення досліджувало багато вчених-економістів, існують різні погляди щодо цього процесу. Найбільш поширеним та історично першим визначенням ціни є грошове вираження  вартості товару(продукції, послуг). Вона відображає рівень суспільно необхідних затрат праці [2].

Варто зазначити, що у ринковій економіці ціни виконують такі найбільш важливі функції: облікова функція (ціна виступає як засіб обліку та визначення затрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг); розподільна функція (забезпечує за допомогою цін перерозподіл частини доходів первинних суб’єктів господарювання і населення); регулююча функція (використовується в промисловості для забезпечення комплексного впливу плану на прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції тощо). Слід зазначити, що найважливішою функцією ціни є стимулююча функція, яка використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної дохідності (прибутковості), кожному товаровиробнику, посереднику та безпосередньому продавцю товарів виробничого і споживчого призначення[3].

У ринкових умовах господарювання підприємство повинне використовувати різноманітні методи ціноутворення: установлення ціни на засаді суб'єктивної цінності товару (ціна розраховується виходячи із потенційного або реально виявленого попиту), метод ціноутворення за рівнем поточних цін (ціну розглядають та встановлюють з урахуванням цін на аналогічну продукцію конкурентів), установлення ціни на підставі результатів закритих торгів (застосовується для одержання замовлення на виготовлення певної продукції), метод встановлення ціни за місцем походження товару (товар передається транспортній організації за умов "франко-вагон", після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходить до покупця (замовника), встановлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку), метод встановлення зональних цін (товаровиробник виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат), встановлення ціни базисного пункту, встановлення ціни із взяттям на себе витрат на поставку (підприємство частково чи повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару покупцям для стимулювання надходження замовлень)[1]. Найбільш поширеними у застосуванні є наступні методи:

Розрахунок ціни за методом "собівартість (середні витрати) плюс прибуток". Цей розрахунок найчастіше застосовується на практиці. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою

Ц = СВ + П,

де СВ — собівартість виготовлення виробу (середні витрати);

П — прибуток, який встановлюється самим підприємством або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

А також розрахунок ціни на підставі фіксованої величини прибутку. Він є різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат. Особливість його втому, що ціна поставлена в жорстку залежність від загального обсягу прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції. За умов прямолінійної динаміки залежних величин ціна встановлюється з використанням формули

Ц=Сзм.о.+

де Сзм.о – змінні витрати на одиницю продукції(послуг);

Спост — постійні витрати на одиницю продукції (послуг) за певний період (квартал, рік);

Пзаг— загальна сума прибутку, яку можна одержати від реалізації продукції (послуг) в натуральному вираженні.

Цей метод має різні модифікації, а саме:

1. Метод ціноутворення за рівнем попиту. Він передбачає встановлення цін за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. Враховуються умови продажу, кон'юнктури ринку, супутні послуги. Унаслідок вико­ристання цього методу в різних сегментах ринку ті ж самі товари можуть мати різну ціну.

2. Метод установлення ціни зі знижками. Підприємство-продавець зменшує свою ціну з урахуванням дострокової оплати рахунків, закупівлі великого обсягу продукції або позасезонну її закупівлю тощо, що допомагає підприємству підтримувати стабільний рівень виробництва протягом року.

Таким чином, підприємства, організації встановлюють окремі ціни на товар, а використовують цілу систему цін, щоб продавати весь асортимент товарів, враховуючи попит на різних територіально віддалених ринках.

Заходи впливу на ціноутворення є невід'ємною складовою системи державного регулювання економіки. Державне регулювання цін в ринкових умовах господарювання має законодавчий, адміністративний та економічний характер. І до тепер втручання держави у процеси ціноутворення залишається необхідним насамперед:

-         для визначення рівня збільшення вартості життя, для розрахунку індексу щорічного номінального підвищення заробітної плати, пенсії,

-         для з'ясування впливу підвищення цін на витрати виробництва та національну конкурентоспроможність.

Варто зазначити, що цінове регулювання в Україні здійснюється у декількох напрямках. Одним із них є державне регулювання цін лише з урахуванням природних (енергетика, транспорт, житлово-комунальні послуги) та декількох штучних монополій, які диктують цінові вимоги, використовуючи своє виняткове становище на ринку країни. Тому йдеться про необхідність суттєвого обмеження сфери цінового регулювання з боку держави.

Слід зазначити що, важливою проблемою для України є забезпечення державного контролю за ціноутворенням щодо співвідношення внутрішніх і світових цін. Це пов'язано з об'єктивною необхідністю адаптації українського ринку до умов зовнішнього.

Контроль має здійснюватися на основі аналізу даних результатів перевірок контрольними органами регулювання цін, а також декларування зміни цін підприємствами-виробниками. Щоб запобігти неконтрольованому підвищенню цін, держава їх регулює переважно за допомогою економічних важелів: податкової, фінансово-бюджетної, кредитної, валютної і митної політики, а також встановлює ціни на продукцію підприємств-монополістів.

Література

1. Балашов В.Т. О ценообразовании и не только… // Промышленность, 2002 №1

2. Економіка підприємства. Підручник / За ред. А.В Шегди – К.: Знання, 2006 – 614с.

3. Артус М. Механізм ціноутворення та його функціонування в умовах ринку // Фінанси України,  2004, №10