Экономические науки/3.Финансовые отношения

Нєдєльчева Г.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Необхідність страхування ризиків та його особливості

У зв’язку із поглибленням суспільного поділу праці, розвитком кредитної системи досить стрімко зростає небезпека втрат, зумовлених техніко-технологічними, кримінальними та економічними явищами, тобто зростає ризик, отже зростає потреба суспільства у засобах захисту та механізмах його обмеження. Важливим стає пошук ефективних підходів до управління ризиками, оскільки всі вони взаємопов’язані, їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення і повністю уникнути їх неможливо. Але страхування послаблює залежність суспільного виробництва та окремого підприємця від непередбачуваних небажаних випадків і є виробленим суспільством механізмом боротьби із порушенням економічної рівноваги.

На сучасному етапі в економічній літературі можна знайти різноманітні аргументи щодо особливостей та необхідності страхування ризиків. При написанні даної статі основною метою було узагальнення інформації про страхові ризики, а також визначення особливостей страхування від комерційних ризиків та страхування ризиків споживчого кредитування, що є актуальними проблемами на сьогодні і досліджується такими вченими, як Цопа Н.В., Кудряшов С., Дем'янюк О., Постійко Ю., мних М.В., Мних Н.М. та інші.

Через те, чи готовий суб’єкт взяти на себе відповідальність за страхове відшкодування збитків потерпілим внаслідок настання небажаних подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики. Ризик вважається страховим, якщо: він є можливим; носить випадковий характер; його випадковість появи слід співставляти з масою однорідних об’єктів; страховий випадок не повинен мати катастрофічного розміру; негативні наслідки його реалізації необхідно об’єктивно вимірювати та оцінювати[2]. Отже, страховий ризик – це ризик, що піддається кількісній та якісній оцінці, рівень припустимих збитків якого легко визначити, і тому компаніє може їх відшкодувати.

Страхова компанія завжди повинна слідкувати за зміною ризику в тих чи інших галузях, вести відповідний статистичний облік, аналізувати та обробляти інформацію. Спираючись таким чином на отримані дані, страховики роблять оцінку ризиків, що являє собою аналіз усіх ризикових обставин, які характеризують показник ризику. Така оцінка поділяється на якісну, при якій визначають можливі види ризику і фактори, що впливають на рівень ризику при виконані певного виду діяльності, та кількісну, до якої відносять статистичний метод оцінки, метод експертних оцінок та аналоговий метод.

Здійснюючи страхову діяльність, страховик перш за все повинен забезпечити свою надійність, відокремити звичайний страховий ризик від надмірного та зменшити несприятливий вибір. Компанія може відмовити потенційному клієнту у страхуванні, якщо цьому клієнту буде відповідати високий рівень страхового ризику[3, с. 334].

Щодо вартості ризику, то вона залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів, до яких відносять: характер впливу стихійних сил природи, інтенсивність, стан охорони праці і вірогідність настання ризику. У тому ступені, в якому оцінена вірогідність настання можливої події, може бути об’єктивно визначений розмір ризику, бо страхування та розмір ризику взаємопов’язані. Вирівнювання ризику, його розподіл складають сукупність заходів страхової організації, за допомогою яких на практиці організовується проведення страхування, вибір для цього технічних прийомів.

В умовах ринку дуже актуальними стає страхування від комерційних, майнових ризиків. До такого страхування відносять: страхування від зниження прибутку (компенсується збиток в наслідок нещасних випадків на виробництві, що приводять до тимчасового порушення технологічного циклу або зупинці виробництва); страхування від зниження втрат (компенсуються втрати через неправомірні дії службовців під час здійснення службових обов’язків); страхування від цивільної відповідальності (відшкодування збитків у зв’язку з внутрішніми видами продукції); страхування “від усіх ризиків”[1].

Особливої уваги заслуговує страхування ризиків споживчого кредитування, адже в останні роки значно зросли темпи росту обсягів кредитування фізичних осіб, у той час як депозитарні операції зростають набагато повільніше. Таким чином виникають кредитні, процентні та системні ризики, зменшення яких досягається шляхом страхування. Тому на сьогодні банки розглядають страховий ринок і як гаранта збереження застави, і як джерело отримання значних доходів, а страховиків – як стратегічних партнерів. Але навіть тісні взаємовідносини між банками та страховиками не призвели до забезпечення високої якості страхування для страхувальників, бо такі взаємини не достатньо врегульовані на законодавчому рівні. Одним з напрямів вирішення цієї проблеми є надання можливості банкам здійснювати самостійно страхову діяльність. Впровадження страхування фінансових ризиків банку дає можливість ліквідації прострочених заборгованостей відразу після їх віднесення до “сумнівних”. Для банків запровадження такої моделі страхування дозволяє уникнути накопичення простроченої заборгованості за відсотками та штрафними санкціями; стримування збільшення страхових резервів за безнадійними кредитами; підвищення прибутковості операцій зі споживчого кредитування. Стратегічним напрямом зменшення кредитних ризиків є поєднання банківської діяльності зі споживчого кредитування з торговими посередниками[1].

Таким чином, бачимо, що страхування ризиків на сучасному етапі є важливим механізмом забезпечення стійкого розвитку різноманітних галузей економіки та стабілізування соціально-економічного стану країни загалом. У зв’язку з тим, що цей елемент господарської діяльності має власні специфічні особливості, необхідне встановлення стійкої законодавчої бази у цій сфері, що зможе забезпечити виконання нею своїх функцій. Велике значення у практичній роботі страховика має правильна оцінка розміру ризику, тому що встановлює величину необхідного страхового фонду і, відповідно, можливість відшкодування збитку застрахованого.

Література

1. Кудряшов С. Ризики споживчого кредитування та напрями їх обмеження //Світ фінансів. – 2007. - № 10. – С. 153-158.

2. Цопа Н.В. Особенности выявления рисков и оценка их страхования // Економіка промисловості. – 2007. – 1 (36). – С. 65-72.

3. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Підручник. –К.: Знання, 2006. – 535с.