Секція «Економічні науки», № 9

Тімохіна Н.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Тенденції розвитку нафтового комплексу як складової ПЕК України

Енергетика країни є основою національної економіки, найважливішим чинником її розвитку, системоутворюючою, базовою галуззю. Немає сумнівів, що від сталої роботи та розвитку паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) сьогодні залежить доля реформ і майбутнього України.

Протиріччя між наявністю власних енергоресурсів країн та потребами в них, вичерпність запасів паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) і зростання масштабів екологічних проблем, пов’язаних з їх видобутком (виробництвом), транспортуванням, перетворенням та споживанням, обумовлюють тенденцію загострення енергетичних питань в життєдіяльності людства, кожної окремої країни. Внаслідок цього боротьба за володіння енергоресурсами, право їх транспортування, вплив на ринок енергоносіїв стали сьогодні найважливішими чинниками реалізації інтересів держав світу, їх політичної поведінки, базою для політичних та економічних союзів і навіть джерелом міжнародних конфліктів [2].

На сучасному етапі енергезбереження виступає важливішим фактором розвитку світової економіки. Серед первинних енергоносіїв виокремлюють нафту, природний газ, вугілля, атомну та гідроенергетику, виробництво яких характеризується стало високими темпами росту і відрізняється постійним сприйняттям до інновацій [1].

Нафтова промисловість відіграє значущу роль в економіці країни, адже вона забезпечує більшість галузей народного господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки. Нафта була і залишається стратегічною сировиною і одним з найважливіших факторів економічної незалежності будь-якої держави.

Дослідженнями ринку нафти та нафтопродуктів України займалися такі сучасні науковці: О. Соскін, І. Барабаш, В. Ніколаєв, В. Дутчак, В. Саприкін, К. Бородін, Ю. Березовська та інші.

Україна належить до енергодефіцитних країн, оскільки за рахунок власних джерел ПЕР вона покриває свої потреби лише на 47-49%. За рахунок власного видобутку покривається 10-12% потреб у нафті та 20-25% – у природному газі [2].

На сьогодні Україна посідає 19 місце в світі при щорічному видобутку нафти 3-4 млн. тонн. Потреби країни в нафті становлять 35-40 млн. тонн на рік. Забезпечуючи їх лише на 10% за рахунок власного видобутку, Україна залишиться імпортером нафти, навіть якщо справдяться найоптимістичніші прогнози щодо власного видобутку цих ресурсів [3].

Обсяг видобутку нафти в Україні в 2003 році становив 29,01 млн. бар., що складає 2,48 % від світового обсягу видобутку. В 2004 році обсяг видобутку нафти в Україні збільшився на 1,65 млн. бар. і становив 30,66 млн. бар., що складало 2,68 % від світового обсягу видобутку нафти. В 2005 році обсяг видобутку нафти в Україні збільшився в порівнянні з 2004 роком на 1,16 млн. бар. і становив 31,82 млн. бар., що складало 2,76 % від загальносвітового обсягу видобутку нафти. В 2006 році обсяг видобутку нафти в Україні збільшився на 1,14 млн. бар. і становив 32,96 млн. бар. і становив 2,76 % від світового обсягу видобутку нафти, а світовий обсяг видобутку нафти збільшився в порівнянні з попереднім роком на 41,356 млн. бар. За 8 місяців 2007 року обсяг видобутку нафти становив 29,7 млн. бар., що на 7,55 млн. бар. більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

Розміщення підприємств нафтопереробної промисловості залежить від розмірів споживання нафтопродуктів у різних районах, техніки переробки та транспортування нафти, територіального співвідношення між ресурсами.

Нафтопереробні заводи (НПЗ) відрізняються за рівнем потужності, технологічної оснащеності і номенклатурою продукції, що виробляється. Однак загальною рисою українських нафтопереробних заводів є застарілість більшості технологій, низька глибина переробки нафти, невеликий рівень виходу світлих нафтопродуктів. А ще – низька якість продукції, якою заправляються вітчизняні власники авто [4].

Внаслідок низького рівня завантаження виробничих потужностей, собівартість української переробленої нафти є дуже високою. Практика підтверджує, що собівартість нафти ВАТ «Укрнафта» як основного продукту, на якому головним чином ґрунтується грошовий потік компанії, значно перевищує собівартість 1 тонни нафти основних конкурентів в Україні – «Лукойл» та «ТНК».

За оцінками експертів РБК-Україна, потужності НПЗ України дозволяють переробляти майже 50 млн. тонн нафти на рік.

Протягом 2003 – 2007 років не переробляється навіть половина з можливого обсягу переробки. Максимального значення за цей період, показник обсягу переробки нафти досягає в 2003 році і складає 21189,6 тис. т. Після 2003 року обсяг переробки нафти поступово знижується і в 2006 складає вже 14226,1 тис. т.

Тенденцію до зниження має також рівень завантаження виробничих потужностей. В 2003 та 2004 роках він становив 41,5 %, в 2005 – 34 %, в 2006 – 33 %.

Аналізуючи виробництво нафтопродуктів українськими нафтопереробними заводами, можна зробити висновок, що виробництво бензинів за 12 місяців 2006 року зменшилось порівняно з 2005 роком на 694,4 тис. тонн (або на 15,0 %) і становило 3923,8 тис. тонн; дизельного пального – на 1 054,4 тис. тонн (або на 20%) менше; мазуту – на 2 162,3 тис. тонн (або на 37,7 %) менше.

Зараз НПЗ віддають перевагу розширенню мереж АЗС, замість вкладання коштів у реконструкцію та модернізацію. Деякі з них ідуть на не підготовлену ані інвестиціями, ані чіткими технічними проектами реконструкцію.

Найважливішими чинниками, які впливають на прийняття рішення НПЗ є – низька рентабельність нафтопереробки, відсутність відповідного податкового стимулювання до проведення реконструкції та модернізації виробництва, а також відсутність примусу до реконструкції за рахунок запровадження більш жорстких стандартів [2].

Загальносвітовий обсяг споживання нафти поступово збільшується, починаючи з 1997 року, в 1997 році він становить 3433,2 млн. тонн, а в 2006 – 3889,8 млн. тонн. Обсяг споживання нафти в Україні також має тенденцію до збільшення, в 2000 році він становить 12 млн. тонн, а в 2006 – вже 15 млн. тонн.

Постійне зростання фізичних обсягів споживання (виробництва) речовинно-енергетичних ресурсів було спричинене відсутністю у поведінці українських суб’єктів господарювання вагомих мотивів щодо їх економії, поглибленої переробки за рахунок нематеріальних ресурсів. Така поведінка є адекватною умовам, за яких вартісні пропорції обміну на зовнішньому ринку вітчизняних продовольчих ресурсів, конструкційних матеріалів і продукції їх неглибокої переробки були вищі, ніж пропорції обміну імпортних та власних енергетичних ресурсів на внутрішньому ринку [5].

Обсяги української торгівлі нафтою наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Аналіз торгівлі нафтою, тис.дол. США
	2004	2005	Темп росту 2005/2004		2006	Темп росту 2006/2005
			тис. дол.	%		тис. дол.	%
Експорт	98555,25	25297,46	-73257,79	25,67	61906,6	36609,14	244,71
Імпорт	4837380,28	4600512,73	-236867,55	95,10	4403684,8	-196827,93	95,72
ТС	-4738825,03	-4575215,27		96,55	-4341778,2		94,90

Як видно, з таблиці 1.1, обсяг українського експорту нафти в 2004 році становив 98555,25 тис. дол. США, в 2005 році відбувається різке зниження обсягу експорту на 74,3 % або на 73257,79 тис. дол. США і становить 25297,46 тис. дол. США. В 2006 році обсяг експорту знову збільшується в порівнянні з попереднім роком. Темп роста становить 244,71 %, що означає, що рост становить 144,71 %, в вартісному вираженні обсяг експорту збільшився на 36609,14 тис. дол. США в порівнянні з 2005 роком і становив 61906,6 тис. дол. США.

Відчутних коливань в обсязі імпорту протягом періоду, що аналізується, не відбулось. В 2004 році обсяг імпорту нафти становить 4837380,28 тис. дол. США, в 2005 році відбувається зниження на -236867,55 і його обсяг становить 4600512,73 тис. дол. США. В 2006 році обсяг імпорту нафти знов знижується на 4,3 % або на -196827,93 тис. дол. США в порівнянні з попереднім роком і становить 4403684,8 тис. дол. США.

Протягом всього періоду, що аналізується (2004 – 2006 рр.), спостерігається негативне торговельне сальдо. В 2004 році воно становить -4738825,03 тис. дол. США, в 2005 році воно дещо збільшується і становить -4575215,27 тис. дол. США. В 2006 році торговельне сальдо збільшується на 233437,07 тис. дол. США і становить -4341778,2 тис. дол. США.

Таким чином, становище, яке склалося в Україні з імпортом нафти, не тільки не відповідає економічній доцільності (головним чином постачають низькоякісну нафти), але й створює загрозу для економічної безпеки країни [5].

Немає сумнівів, що ПЕК комплекс України потребує вкладання коштів. Фінансування розвитку галузей ПЕК може здійснюватись за рахунок таких заходів: оптимізації цінової і тарифної політики та доведення інвестиційної складової тарифу на енергоносії з врахуванням цільової надбавки до рівня, що забезпечує достатню інвестиційну привабливість проектів; законодавчого запровадження прискореної амортизації основних фондів ПЕК, забезпечивши при цьому цільове використання амортизаційного фонду; залучення коштів від реструктуризації та погашення боргових зобов’язань минулих років учасників енергоринку відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. №2711-IV; державних коштів відповідно до обсягів, визначених чинним законодавством та бюджетом розвитку на відповідний рік; створення умов для збільшення доходності та підвищення рівня капіталізації прибутку енергетичних підприємств.

Сьогодні простих рецептів вирішення названих та інших проблем немає. Щоб визначити перспективні підходи до їх розв’язання, уряд має розширити полілог з науковцями, підприємцями і населенням, дістати максимальну суспільну підтримку своєї діяльності. Ціна невдач на цьому шляху надто висока – втрата часу і шансів посилити конкурентні позиції України на світових ринках первинних речовинно-енергетичних ресурсів, прискорити її включення в систему світового господарства.

Найважливішим завданням сьогодення України для забезпечення її виживання як суверенної держави та повноцінної участі у міжнародних відносинах є вибір ефективної моделі розвитку, розробка стратегії та системи національної безпеки, які мають бути адекватними геополітичній ситуації, що склалася. Важливе місце у вирішенні цих проблем займають питання створення умов для ефективної роботи та розвитку українського паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) [2].

Література:

1. L’energie dans le monde (Panorama strateque des grands secteurs)// les Echo’s Etudes. – 2001. – p. 17

2. В. Саприкін. Енергетика України: економічний, політичний та стратегічний вимір // Національна безпека і оборона. – 14 листопада 2001

3. Г. Левченко.Вертикальна інтеграція в нафтовій галузі України // Економіст. - № 5, 2005

4. mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article;jsessionid=5F7353E14AFD2BC1F6DA109EBA171C00?art_id=107983&cat_id=35082

5. www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=45675341