Секція : економічні науки; підсекція № 3

Ісаченкова О.Г, Шунькіна Г.О.

ас. Федченко Т. В.

ДонНУЕТ ім. М.І.Туган-Барановського

Капітал, оптимізація, фінансування підприємств

Стабілізація національної економіки і забезпечення її стійкого розвитку потребують удосконалення управління фінансами господарюючих суб’єктів. Досягнення прибутковості вітчизняних промислових підприємств неможливе без впровадження інноваційних технологій, оновлення існуючих основних фондів, що потребує масштабного залучення ними додаткового капіталу, оптимізації фінансування підприємства та якісного управління фінансовими потоками. У зв’язку з цим тема капіталу, оптимізації фінансування підприємства є надзвичайно актуальною.

Метою статті є оцінка та розроблення підходу оптимізації фінансування капіталу підприємства ( на прикладі ВАТ „Елікор”).

Сучасний рівень розвитку фінансово-кредитної системи характеризуються розмаїттям джерел та умов фінансування. Так, дані Національного банку України, згідно з якими протягом 2005-2007 років спостерігається стабільне значне зростання попиту з боку юридичних осіб на позиковий капітал: на кінець 2000 року вимоги банків за наданими кредитами становили 19574 млн.грн., а на кінець 2004 року вже 28373 млн.грн., 2005 року – 42035 млн.грн., 2006 року – 67835 млн.грн., 2007 року – 88579 млн.грн. І хоча зростання попиту на банківські кредити і супроводжується зниженням відсоткових ставок на них з 40,3% в 2000 році до 17,3 % в 2004 році, використання саме цього джерела не завжди є найраціональнішим [1].

Якісне управління фінансовими потоками підприємства передбачає пошук оптимального співвідношення позикових і власних засобів фінансування. Раціоналізація власного капіталу, на наш погляд, відкриває широке поле діяльності не так для економістів як для юристів і стосується розподілу корпоративних прав між власниками. При цьому очікуваний результат від такої оптимізації капіталу полягає в зміні доходу визначених власників, а не прибутковості в цілому. Якщо частка власного капіталу більша ніж позикового, то фінансовий ризик кредиторів та інвесторів значно менший[1].

Оптимізація ж позикового капіталу викликає більше економічне зацікавлення. Причинами цього є:

а) детальна оцінка доцільності залучення капіталу за різними формами та механізму формування коштів для погашення зобов’язань;

б) стимулююча роль процентних ставок на позиковий капітал;

в) контроль за погашенням боргу з боку банку та кредиторів;

г) використання застави при отриманні кредиту може стати чинником проведення розрахунків за кредит майном підприємства і призвести до банкрутства;

д) прискорення оборотності позикового капіталу сприяє приросту фінансових результатів діяльності та зміцненню автономії підприємства [2].

Об’єктом дослідження статті є ВАТ « Елікор », який був створений в 1997р. Відповідно до статуту підприємство має право здійснювати будь-які види діяльності , що не заборонені законом. ВАТ « Елікор » здійснює торгову, консалтінгову діяльність та займається будівництвом.

Аналізуючи капітал підприємства, необхідно дати характеристику зміни обсягу, структури та динаміки його власних, позикових та залучених коштів (таб.1). Під час аналізу вхідною інформацією виступають дані форми №1 «Баланс ВАТ „Елікор” за 2006 р.» і форма №2 « Звіт про фінансові результати ВАТ „Елікор” за 2006 р.»

Таблиця 1. Склад і структура джерел коштів підприємства

Показники	Сума, тис.грн		Абсолютне відхилення, тис.грн.	Відносне відхилення, %	Доля,%
	2005	2006			2005	2006
Власний капітал	617,4	585,3	- 32,1	- 5,2	96	89,14
Позиковий капітал	-	-	-	-	0	0
Залучений кошти	25,7	71,3	+45,6	+177,43	4	10,86
Всього	643,1	656,6	+13,5	172,23	100	100

На аналізованому підприємстві капітал майже повністю формується за рахунок власних коштів, однак вони мають динаміку до зменшення. Що стосується залучених коштів, то вони зросли на 177,43% або на 45,6 тис.грн., що в структурі балансу в 2006 році складає 10,88 %. Позиковий капітал на підприємстві повністю відсутний, що заслуговує особливої уваги, оскільки це один із чинників зниження рентабельності.

Таблиця 2. Склад і структура власного капіталу

Показники	Сума, тис.грн		Абсолютне відхилення, тис.грн.	Відносне відхилення, %	Доля,%
	2005	2006			2005	2006
Статутний капітал	100,1	100,1	-	-	16,22	17,10
Додатковий капітал	453,8	453,8	-	-	73,5	77,5
Резервний капітал	8,2	8,2	-	-	1,33	1,4
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	55,3	23,2	- 32,1	- 58,05	8,96	3,96
Неоплачений капітал	(-)	(-)	-	-	-	-
Всього	617,4	585,3	- 32,1	- 5,2	100	100

Аналізуючи власний капітал даного підприємства ми дійшли висновку, що в його структурі найбільшу долю займає додатковий капітал – 73, 5 тис.грн. в 2005 році і 77,5 тис.грн. в 2006 році (таб.2).

Таблиця 3. Склад і структура залученого капіталу

Показники	Сума, тис.грн		Абсолютне відхилення, тис.грн.	Відносне відхилення, %	Доля,%
	2005	2006			2005	2006
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	-	0,5	+ 0,5		-	1,95
Поточні зобов'язання за розрахунками:  з бюджетом	19,9	25,7	+ 5,8	+ 29,15	77,4	36,04
зі страхування	-	13,0	+ 13,0		-	18,2
з оплати праці	-	31,2	+ 31,2		-	43,76
Інші поточні зобов'язання	5,8	0,9	- 4,9	- 84,5	22,6	1,26
Всього	25,7	71,3	+ 45,6	+ 177,43	100	100

В складі залученного капіталу спостерігається позитивна динаміка, за рахунок росту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги  забезпечили підвищення залученого капіталу на 0,5 тис.грн ( табл.3).

Для здійснення оптимізації загальної структури капіталу можуть застосовуватись методи, що базуються на механізмі фінансового важеля. Якщо підприємство використовує залучені кошти, то воно збільшує або зменшує рентабельність власного капіталу залежно від співвідношення власного і позикового капіталу та від процентної ставки. Тоді й виникає ефект важеля:

(1.1)

де, – економічна рентабельність; СЗ – середня процентна ставка на позиковий капітал; ПК – позиковий капітал; ВК – власний капітал. Рентабельність всього вкладеного капіталу () розраховується за формулою

, (1.2.)

де ЧП – чистий прибуток, тис.грн.; - середня величина авансового капіталу, тис.грн.

Така оцінка дає змогу визначити межі залучення позикових коштів і ефективність структури джерел покриття авансового капіталу [2].

Розрахунок рентабельності всього вкладеного капіталу ВАТ « Елікор » показує, що вона дорівнює 1, 9 %. Це не характеризує високу ефективність використання капіталу, але можна дійти висновку про доцільність використання позикових коштів підприємством.

На скільки підприємство може збільшити рентабельність можна розрахувати за формулою:

(1.3.)

За розрахованими даними ефект важеля для підприємства склав 9,7 % , тому використовуючи позиковий капітал в господарчої діяльності можна звеличити рентабельність власного капіталу до 10,65 %.

Таким чином, для забезпечення фінансової стійкості вітчизняних підприємств необхідно розробляти і контролювати, а також оперативно оцінювати відхилення фактичних показників від планових, оперативно приймати відповідні управлінські рішення для поліпшення та підвищення ефективності управління формуванням структури капіталу.

Крім того, для контролю оптимізації фінансування капіталу доцільно застосовувати методику, яка базується на механізмі фінансового важеля, що надасть керівникам підприємства змогу визначити межі залучення позикових коштів і ефективність структури джерел покриття авансового капіталу, а також оцінити на скільки можна збільшити рентабельність підприємства.

Література

1. Довбня С.Б., Ковель К.А.// Модель комплексної оптимізації фінансування підприємства// Фінанси України. – № . – 2006. с.

2. Мних Є.В. //Економічний аналіз:Підручник.// Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – с. 156-164