Економічні науки / 16.Макроекономіка

Шапошніков О.В.

Донецький державний університет управління

Холдинг як ефективне об'єднання підприємств на сучасному етапі розвитку економіки України

Розвиток економіки будь-якої країни на певному етапі характеризується утворенням різних організаційних структур, навколо яких концентрується значне число підприємств, що намагаються пристосуватися до економічного середовища й знайти для себе модель функціонування, яка була б найбільш ефективною й доцільною в ринкових умовах. Основними причинами й передумовами масштабних об'єднань є: жорстка конкуренція, потреба у великому капіталі, прагнення розширити географію ринків, мінімізувати витрати, підвищити якість управління, оптимізувати оподатковування [1, 19; 2; 3, 29-32].

Мотивами об'єднання підприємств є: можливості уникнути сезонності в роботі; комплексне використання відходів виробництва; загальне комплексне використання джерел ресурсів; оволодіння новими ринками збуту; оволодіння новими сферами виробничо-господарської діяльності; підвищення дієздатності маркетингу; наближення науково-технічної бази до виробничого; придбання нових можливостей реалізації продукції, робіт або послуг; розширення виробничих можливостей; зниження витрат виробництва в результаті загальної діяльності; зниження капітальних витрат, ризику, при створенні нових виробничих потужностей; економія транспортних витрат.

Однією з найбільш складних, але часто використовуваних структур управління є холдингові структури [4]. Холдинг може переслідувати різні цілі, серед яких - розширення проведення торгівельних операцій, узгодження виробничих і інвестиційних програм, оптимізація оподатковування, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, розширення інвестицій, раціоналізація управління компанією й ін.

Основна спрямованість, що характеризує будь-який холдинг (незалежно від його конкретних цілей), - це здійснення управлінських, контрольних, фінансово-кредитних і інших функцій відносно контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, якими вона володіє.

Основними особливостями, що характеризують холдингові компанії з згідно з законодавством України, є: холдингові компанії можуть бути дочірнім підприємством інших холдингових компаній; дочірнє підприємство не може володіти акціями холдингової компанії; законодавством передбачений ряд обмежень відносно створення й діяльності холдингових компаній.

Існує три типи холдингових структур (при цьому тип холдингу істотно впливає на особливості управління його діяльністю): горизонтальний холдинг являє собою об'єднання підприємств однієї галузі, що займаються однорідним бізнесом; вертикальний холдинг є об'єднанням підприємств, які зайняті в одному виробничому ланцюгу; змішаний або багатогалузевий холдинг - цей тип має саму складну структуру. Він управляє безліччю подібних структурних бізнесів-одиниць (СБО), що займаються різнорідною діяльністю. Даний тип є своєрідною горизонтально-вертикальною інтеграцією, що представляє собою об'єднання характеристик холдингів перших двох типів. Схематично, структура багатогалузевого холдингу представлена на рис. 1.

…

… … …

Рис. 1. Структура багатогалузевого холдингу

Поряд з усіма викладеними вище достоїнствами холдингових структур, багатогалузеві холдинги мають серйозний недолік. Коли в одну систему входить багато підприємств різних видів діяльності й галузей промисловості, що мають свою специфіку, культуру, особливості управління бізнесом, що складалися роками, - таке об'єднання характеризується низьким ступенем керованості. Тому управління багатогалузевим холдингом являє собою більше складний процес, чим управління групою великих, але однорідних структур [5, 36; 6]. У той же час, наявність і ефективність системи корпоративного управління є важливою умовою підвищення іміджу групи компаній і їх інвестиційної привабливості [7, 15].

Таким чином, багатогалузевий холдинг - це специфічне об'єднання різногалузевих підприємств, що має свої переваги й недоліки. Основним недоліком такої розгалуженої структури є складність управління, зокрема, планування господарської діяльності.

Література:

1. Фурман В. Тенденции создания финансовых групп // Финансовый директор (Киев). – 2002. - №6. – С. 19 – 21.

2. Владимирова И. Г. Слияния и поглощения компаний // Менеджмент в России и за рубежом. – 1999. – №1.– http://www.dis.ru/manag/arhiv/1999/1/5.htm.

3. Иванов Ю. В. Слияния, поглощения и разделение компаний: стратегия и тактика трансформации бизнеса. – М.: Альпина Паблишер, 2001. – 244 с.

4. Акопов В. С., Борисов Д. А. Некоторые вопросы управления организациями типа «холдинг» // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – №4. – http://www.dis.ru/manag/arhiv/2000/4/2.htm.

5. Алексеенко И. Игра в «дочки-матери» на деньги // Бизнес. – 2002. – №35. – C. 32 – 36.

6. Слиньков Д. Как обуздать холдинг. – http://www.cfin.ru/management/ strategy/holding.shtml.

7. Бурлацкий А., Айнбиндер Г., Головина К. Роль корпоративного управления в повышении капитализации компании // Управление компанией. – 2003. – №2(21). – С. 15 – 18.