Економіка: проблеми теорії і практики

Економічні науки: Економіка промисловості

к.е.н., доц..Фадєєва І.Г.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

СПІЛЬНІ ХАРАКТЕРНІ ВЛАСТИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНО ЗВ’ЯЗАНИХ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ

Досліджено спільні характерні властивості функціонально зв’язаних бізнес-процесів: бізнес-процесу розвитку і основного бізнес-процесу на прикладі підприємств-видобувачів вуглеводнів. Визначено деякі проблеми функціонування систем управління процесами формування витрат підприємств. Зроблено висновки про доцільність постійного інформаційного зв’язку між автоматизованими системами управління технологічними процесами і автоматизованими системами управління підприємством за рахунок застосування MES-систем (Manufacturing Execution Systems), призначених для перетворення даних реального часу в інформацію, значущую в бізнес-системах управління.

Ключові слова: бізнес-процес, формування витрат підприємств, характеристики, інформаційний зв’язок, управління.

І. Вступ. Аналіз спільних характерних властивостей функціонально зв’язаних бізнес-процесів, зокрема підприємств-видобувачів вуглеводнів, а також забезпечення конкурентноздатності підприємств нафтогазової галузі на зовнішніх ринках є актуальними у сучасних умовах господарювання. Проте, аналіз літературних джерел  [1-3] показує недостатній об’єм проведених досліджень у цьому напрямку. Одним із шляхів подальшого розвитку таких підприємств, як свідчить світовий та вітчизняний досвід, є удосконалення управління бізнес-процесами: основними, підтримуючими і бізнес-процесами розвитку.

ІІ. Постановка задачі. Метою даної роботи є виявлення спільних характерних властивостей функціонально зв’язаних бізнес-процесів і обгрунтування організаційно-економічних заходів з розвитку бізнес-систем управління і підвищення ефективності виробництва.

Методологічну основу дослідження становили фундаментальні положення сучасної економічної науки. Для вирішення поставлених завдань дослідження проводилось на базі системного підходу, комплексного аналізу, а також таких методів наукового пізнання як аналіз та синтез, порівняння, аналогія, спостереження, інтерпретація, систематизація та узагальнення.

          ІІІ. Результати. Науково-технічний прогрес в нафтогазовидобувній промисловості базується на створенні високопродуктивного обладнання, новітніх технологій та ефективних систем управління підприємствами, що дає змогу повніше використати природні ресурси України для покращення постачання промисловості, транспорту і населення такими енергоносіями як природний газ і продукти нафтопереробки.

          Забезпечення економіки і соціальної сфери країни основними видами енергоносіїв покладається на паливно-енергетичний комплекс, який забезпечує країну природним газом, вугіллям, електричною та паливною енергією, всіма видами моторного та котельно-пічного палива та сировинними ресурсами для різних галузей промисловості. Тому рівень розвитку енергетики країни має визначальний вплив на стан економіки, вирішення проблем соціальної сфери та рівень життя людини [1].

          Одним із головних завдань та напрямків реалізації “Енергетичної стратегії України до 2030 року та подальшу перспективу” є формування цілісної та дієвої системи управління і регулювання в паливно-енергетичному секторі і створення передумов для докорінного зменшення енергоємності вітчизняної продукції за рахунок впровадження нових технологій прогресивних стандартів, сучасних систем контролю, управління та обміну на всіх етапах виробництва, транспортування та споживання енергетичних продуктів, розвитку ринкових механізмів стимулювання енергозабезпечення в усіх галузях економіки.

          Узагальненим показником ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів країни є питомі витрати первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, тобто енергоємність ВВП, яка на сьогодні становить 0,89 кг умовного палива на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності. Це у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності ВВП країн світу [1].

          Причиною високою енергоємності є надмірне споживання в усіх галузях економіки енергетичних ресурсів на виробництво одиниці продукції, що зумовлює відповідне зростання імпорту вуглеводнів в Україну.

          Згідно з базовим сценарієм “Енергетичної програми” до 2030 року прогнозується збільшення обсягу виробництва ВВП майже у 3 рази, а споживання первинних енергоносіїв – тільки на 47,5 % [1]. Обсяги власного видобування нафти з газовим конденсатом зростатимуть, досягнувши  рівня 5,1 млн.т/рік до 2010 року та 5,3 млн.т/рік у 2015р.

          У подальшому обсяги видобування нафти з власних родовищ стабілізуються на рівні 5,4 млн.т/рік (рис.1,2). Усього за прогнозний період з 2006 по2030р. буде видобуто 133,9 млн.тнафти з газовим конденсатом. Цьому сприятиме збільшення до 2010 року обсягів пошуково-розвідувального буріння свердловин до 185 тис.м на рік, що майже у 6 разів перевищує фактичний обсяг пощуково-розвідувального буріння нових свердловин у 2004р.

          Стосовно газу, то у 2005р. споживання його склало 76,4 млрд.м3, в тому числі для населення – 17,3 млрд.м3, на виробничо-технологічні потреби газовидобувних та газотранспортних підприємств, сировину та втрати 9 млрд.м3. [1].

          За оптимістичним сценарієм прогнозується видобуток природного газу по території України у 2010 р в обсязі 23,5 млрд.м3, у 2015р. – 25,5 млрд.м3, у 2020р. – 26,6 млрд.м3 та у 2030 р. – 30,1 млрд.м3. За песимистичним сценарієм – 20,8 млрд.м3 у 2010р., 23,0 млрд.м3 – у 2015р., 24,6 млрд.м3 – у 2020р. та 26,9 млрд.м3 – у 2030р. (рис.3, рис.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


         

 

 

 

 

 

 

На підставі розвитку вітчизняної економіки спрогнозоване зростання ВВП на період до 2030 року. Базовим сценарієм передбачається зростання ВВП майже у 3 рази.

          Реалізація стратегії енергетичної програми дає змогу очікувати, поряд з іншими, зниження енергоємності ВВП з 0,89 кг у.п. на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності (ПКС) у 2005 до 0,41 кг у.п. на 1 долар США (з урахуванням ПКС) у 2030р. за рахунок структурного та технологічного енергозбереження. Проте, існуючі суттєві досягнення в галузі технологій, нафтогазового обладнання, методів управління підприємствами не складають цілісної системи, що не дозволяє повністю використати можливості нафтогазовидобувної промисловості по інтенсифікації процесів видобування вуглеводнів, зменшенню витрат енергії, матеріалів та палива. Технологічні установки, як правило,  працюють в режимах які не є оптимальними, перехід з одного режиму на інший не здійснюється оперативно, визначення та підтримання оптимальних режимів ускладнюється відсутністю необхідних способів управління бізнес-процесами, їх  інформативного, програмного та технічного забезпечення. Тому, як свідчить світовий досвід [5], за умов обмеженних ресурсів одним з найбільш ефективних інструментів виживання і розвитку компаній є пошук та використання потенціалу, закладеного в систему управління. Покращення якості управління, зокрема, веде до підвищення ефективності використання всіх наявних ресурсів підприємства. І, навпаки, недоліки управління ведуть до матеріальних втрат як за принципом доміно: недоліки документації ведуть до недоліків персоналу, далі – недоліків процесів, потім вони проявляються і приводять до матеріальних втрат.

          Значному підвищенню ефективності бізнес-процесів видобування газу і нафти сприяло застосування автоматизованого управління підприємствами як складними системами, що містять сумісно функціонуючі технологічні комплекси , автоматизовані системи керування ними та автоматизовану систему управління підприємством, виходячи з єдиної мети – підвищення ефективності виробництва, зменшення питомих витрат первинної енергії на одну тонну нафти або 1000 м3 газу. На кожному рівні управління менеджер для якісного виконання своїх функцій повинен розуміти і розв’язувати у своїй повсякденній діяльності комплекс ключових задач управління [5] , який наведений на рис.5. Як бачимо, цілеспрямована діяльність менеджера базується на використанні  від’ємного зворотнього зв’язку ы контролю за фактичним станом справ.

З позиції класифікації бізнес-процесів [5], буріння нафтових і газових свердловин це бізнес-процес розвитку, оскільки не створює поточного прибутку та цілеспрямований на одержання вигоди в довготривалій перспективі, забезпечує розвиток діяльності нафтовидобувної компанії.

Головними бізнес-процесами є бізнес-процеси, які зв’язані з видобуванням нафти і газу та їх збутом.

Інші – є підтримуючими бізнес-процесами. Вони є постачальниками головних бізнес-процесів, забезпечують інфраструктуру компанії. В нафтогазовидобувній компанії процеси управління повинні бути націлені на управління основними і підтримуючими бізнес-процесами компанії, а також бізнес-процесами розвитку (пошуко-розвідувальне буріння свердловин та буріння експлуатаційних свердловин).

          Підприємства нафтогазовидобувної галузі проектувались та введені в дію без розв’язання задач  оптимізації технологій, процесів та обладнання, тому особливого значення набувають питання оперативного оптимального управління не тільки технологічними комплексами, але й процесами формування витрат підприємств галузі.

 

 


   

 

 

 

 

 

 

 

 

                   

                     −

 

                    

 

 

 

 

 

 

 

Рис.5 -  Комплекс ключових задач управління для менеджменту компанії

          Отже, розробка і розвиток теоретичних засад управління бізнес-процесами підприємств нафтогазової промисловості є важливою науково-практичною проблемою в сучасних умовах господарювання.

          В нафтогазовидобувній промисловості витрати підприємств характеризуються значною кількістю функціонально зв’язаних процесів. Це процес формування витрат на буріння свердловин, видобування нафти і газу, збір і підготовку нафти і газу, розділення водонафтових емульсій, обезсолювання нафти, низькотемпературну сепарацію газу, абсорбційне осушення газу, переробку газу, розподіл газу та ін.

          З точки зору загальної теорії систем [4] досліджувані процеси формування витрат об’єднуються рядом характерних властивостей, серед яких для вирішення задач управління процесами формування витрат найважливішими є:

• наявність ієрархічної структури управління, що обумовлено існуванням глобальної мети бізнес-системи управління та локальних цілей  окремих підсистем;

          • можливість управління підсистемами з використанням різних критеріїв – економічних, техніко-економічних, технологічних;

          • існування задач оптимізації при управлінні підсистемами і часто необхідність векторної оптимізації, як результат урахування різноманітних цілей їх функціонування та поганої формалізованості бізнес-процесів;

          • наявність значної кількості взаємозв’язаних підсистем із складними структурними та функціональними зв’язками між ними;

          • обмеженість автономності підсистем, що викликає необхідність узгодження та координації їх сумісної роботи;

          • наявність агрегатів (бурових верстатів, морських платформ та ін.) великої одиничної потужності, які з точки зору задач управління мають несприятливі властивості: нелінійність, багатовимірність, розподіленність координат, високий рівень виробничих  шкідливих сигналів;

          • можливість постановки задачі статичної або квазістатичної оптимізації витрат технологічних процесів на основі прийнятності припущення щодо малої тривалості перехідних процесів в порівнянні з періодом зміни збурень;

          • велика розмірність векторів координат стану, вихідних змінних, збурень та управлінь;

          • необхідність управління в реальному часі;

          • необхідність та принципова можливість опису властивостей окремих процесів формування витрат математичними моделями, моделями, побудованих на принципах нечіткої логіки, використання їх в бізнес-системах управління.

          Питання управління процесом формування витрат підприємств є важливою і актуальною науково-практичною задачею ще у зв’язку з впровадженням в нафтогазовидобувній промисловості сучасних корпоративних систем управління підприємствами, що базуються на ідеології єдиного інформаційного поля. Такі системи характеризуються наявністю наскрізного вертикального потоку даних між системами управління окремими процесами на рівні оператора до системи забезпечення прийняття управлінських рішень на бізнес-рівні. Результатом такого підходу стає зниження витрат і підвищення якості продукції за рахунок збільшення ефективності і повноти використання технологічних можливостей підприємства. Реальною необхідністю виробництва стає впровадження MES (Manufacturing Execution Systems)-систем управління [2], які дозволяють виявити суттєві виробничі події, здійснювати їх аналіз і на базі його приймати зважені рішення, які підвищують ефективність виробництва.

          Сьогодні на типовому промисловому підприємстві більшість задач на рівні безпосереднього керування (АСКТП – автоматизовані системи керування технологічними процесами, або НМІ/SCADA – Human Machine Interface / Supervisory Control And Data Acquisition) і на рівні управління підприємством (АСУП – автоматизовані системи управління підприємством, або ERP – Enterprise Resource Planning) вже вирішуються автоматизованим способом.

          Проте, часто між ними не існує сталою інформаційного зв’язку, без якого неможливе подальше підвищення ефективності виробництва. MES-системи, наприклад, компанії GE Fanuc [2] усувають цей інформаційний вакуум і можуть бути використані для перетворення даних реального часу в інформацію, яка має суттєве значення в бізнес-системах управління. MES-системи дають суттєві переваги, а саме:

          • мінімізують час реагування на виробничі події;

          • сприяють оптимізації витрат ресурсів та зниженню простоїв обладнання.

          Отже, проведений аналіз показує, що рівні SCADA, MES i ERP призвані доповнювати один одного і жодна з цих програмних технологій, взятих окремо, не може ефективно розв’язувати задачі управління витратами підприємств в масштабах усього підприємства.

          ERP-рішення бізнес-рівня управління повинні базуватися на інтеграції задач по управлінню підприємством, починаючи з рівня АСКТП. Ці завдання можуть бути вирішені за допомогою MES-систем. Перелік завдань, які вони розв’язують подано на рис.6.

          Бачимо, що MES-системи призначені для вирішення різноманітних задач, об’єднаних в 11 основних груп.

Найбільш важливими функціями MES-систем управління виробництвом можна назвати зхадачі оперативного планування (ODS), контролю і управління якості продукції (QM), диспетчерського управління і контролю ефективності (DPU). Саме ці головні функції входять до складу Plant Application-MES-компоненти програмного рішення Proficy. Proficy Plant Application – це набір аналітичних модулів для підвищення ефективності управління виробничими процесами. На базі даних реального часу розв’язуються задачі оперативного управління, моніторингу продуктивності і  втрат, простоїв обладнання, формування історії, управління якістю та ін.

          Модулі системи здатні інтегруватись  в загальну систему прийняття рішень на різних рівнях управління. Аналіз процесів формування витрат передбачає побудову комплексу моделей виробництва і динамічних зв’язків між даними та подіями, які в свою чергу, збираються засобами АСКТП і єдиної бази даних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.6 – Перелік завдань, які розв’язуються MES-системами [2]

          Побудова моделі підприємства передбачає розробку ієрархічної структури виробничого об’єднання типу “нафтогазовидобувні підприємства – цехи – технологічні процеси – установки – групи параметрів - змінні”. Змінні моделі є посиланнями на дані певного джерела: архіву, ручного вводу, розрахунків і т.п., і типу (аналогові, дискретні, стрічкові).

          Дослідженями [3] доведено, що використання потенціалу, закладеного в бізнес-системах управління, є одним із найбільш ефективних інструментів підвищення конкурентноспроможності і розвитку нафтових компаній.

          А одним із способів ефективного використання резервів управління є також впровадження в організаціях системи  менеджменту якості (СМК), розробленої в Росії [5] у відповідності з вимогами міжнародних стандартів ISO серії 9000, що дозволяє  покращити якість керування організацією шляхом управління якістю всіх процесів і видів діяльності.

Впровадження СМК сприяє:

• підвищенню надійності, безпеки, ефективності, інвестиційної привабливості;

• забезпечення стійкості компанії, розвитку бізнесу, задоволеності стейкхолдерів.

IV. Висновки. Дослідження показали, що за умов переходу підприємств до ринкової економіки значно підвищується роль бізнес-систем управління. Такі системи дають суттєві переваги, серед яких мінімізація втрат підприємств і часу реакції на виробничі події, зниження простоїв обладнання, підвищення якості продукції і оптимізація витрат ресурсів. Визначено спільні характерні властивості функціонально зв’язаних бізнес-процесів розвитку і основного бізнес-процесу на прикладі підприємств-видобувачів вуглеводнів, що дало змогу зробити висновок про необхідність постійного інформаційного зв’язку між автоматизованими системами управління технологічними процесами і автоматизованими системами управління підприємством з метою отримання даних реального часу у вигляді інформації, придатної для управління бізнес-процесами.

Література

1.     Халявко М.П. Нафтогазовий комплекс України. Напрямки реалізації основних положень енергетичної стратегії до 2030 року // Хімічна промисловість України, №2. –2007.–С.3-10.

2.     Патрахин В. Управление производством // Мир автоматизации, №3. – 2006. – С.58-62.

3.     Фадєєва І.Г. Економічні передумови оптимального управління процесом формування прямих витрат на буріння свердловин // Науковий вісник ІФНТУНГ. – №1(13) . – 2006. – С. 128-132.

4.     Ладанюк А.П. Основи створення автоматизованих технологічних комплексів в харчовій промисловості: Автореф.дис…д-ра техн.наук: 05.18.12:05.13.07 /Київський технологічний ін-т харчової промисловості. – Київ,1993. – 51 с.

5.     Кондратьев В.В., Кузнецов М.Н. Показываем бизнес-процессы. – М.: Эксмо, 2007. – 352с.