Экономические науки/1. Банки и банковская система

Толстих Г.І.

Науковий керівник: Канєєва І. І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Кредитний ризик комерційного банку

У 1991 – 1993 рр. у період становлення банківської системи України банки активно надавали кредити, але, через свою недосвідченість дуже мало турбувалися кредитоспроможністю підприємств та забезпечення кредитів. Що приводило до банкрутства багато банків. все це відбувалося через те, що банки недостатньо приділяли увагу ризикам.[2]

Тому особливу актуальність набуває розгляд і всебічне вивчення ризиків, які може понести банк. Надання кредиту наражає банк на ризик його неповернення. Банкіри намагаються уникнути ризику більше, ніж інші кредитори, тому що вони позичають не власний капітал, а гроші своїх кредиторів, тобто вкладників та інших сторін, які забезпечили банк своїми коштами. Існування банку повністю залежить від його здатності залучити кошти на відновлювальний основі. Це й обумовило мету даної роботи, тобто більш глибше та детальніше вивчити ризики з якими може зіштовхнутися банк у своїй діяльності.

Кредитний ризик (ризик неповернення боргу) – невпевненість кредитора в тому, що, позичальник буде в змозі й матиме бажання виконати свої зобов’язання відповідно до терміну та умов кредитної умови.[3] Кредитний ризик є функцією параметрів позички і позичальника. Оцінка кредитної пропозиції, представленої потенційним позичальником, є в кінцевому підсумку оцінкою різних видів ризику, які виникають при наданні кредиту.

Особливо ретельно слід оцінювати ризик при кредитуванні зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Банкові при наданні кредиту підприємству на здійснення зовнішньоекономічної діяльності необхідно проаналізувати такі питання: [3]

обізнаність банку з моральною та етичною репутацією позичальника та його репутацією успішного підприємця з погляду виробництва, маркетингу та фінансового управління;

якість підготовки кредитної пропозиції, чи є вона реалістичною та ділового з економічного погляду;

прийнятність мети позички для банку.

Банк, який надає позичку, відповідальний за отримання чітких відповідей на всі наведенні питання.

Ситуація неповернення кредиту може бути спричинена: [3]

1) нездатністю позичальник створити адекватний майбутній грошовий потік;

2) непередбачений несприятливими змінами в ліловому, економічному та політичному середовищі, в якому працює позичальник;

3) невпевненістю в майбутній вартості та якості застави під кредит;

4) недоліками в діловій репутації позичальника.

Країна зі свого боку НБУ також робить кроки з вдосконалення захисту від ризиків. У 2003 р. Національним банком України прийнято нову концепцію здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків “Нагляд на основі ризиків”. Суть концепції – створення у кожній банківській установі власних систем управління ризиками. Функція нагляду полягатиме у виявленні адекватності цих систем тим ризикам, які приймає на себе банк. Принципова відмінність від діючої практики полягає в тому, що нагляд з боку НБУ стане превентивним. Це означає, що НБУ отримує право на вжиття попереджувальних заходів у разі виявлення недосконалості систем управління ризиками в конкретному банку , не чекаючи реалізації цих ризиків. Досі НБУ мав право застосувати до банку заходи впливу лише у разі настання фактів порушення ним законодавства. Економічних нормативів, пруденційних норм. З переходом на нову систему нагляду може скластися ситуація, коли банк дотримується діючих нормативів, проте у разі виявлення недостатньої ефективності його системи управління ризиками НБУ отримує розпочати роботу з таким банком щодо розв’язання його потенційних проблем та зниження ризикованості діяльності. [1]

НБУ виконав велику роботу щодо запровадження ефективних систем управління ризиками у практику роботи вітчизняних банків. НБУ розроблено загальні методологічні засади оцінювання та контролю за ризиками, а також мінімальні вимоги до систем управління ризиками, спираючись на які банк має розробити власну систему.

Таким чином можна зробити висновок, що успішність діяльності банківських установ суттєво залежить від прийнятої концепції управління ризиками. Тому необхідно надалі вдосконалювати системи управління ризиками і це потребує проведення подальших досліджень у цьому напрямку.

Література

1. Журнал “Банківська справа” – 2004 - №3.

2. Банки и банковское дело/ Под редакцией Балабанова И.Т./СПб.: Питер, 2003.

3. Руденко Л.В, “Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках”. ВЦ “Академія”, оригінал – макет, 2002.