Лозинська Інна Віталіївна

Сумський Національний Аграрний Університет

Проблеми існування та функціонування основних елементів у ланцюгу «виробництво-споживання м’яса свинини» в Сумській області

М’ясна галузь в Сумщини є великою індустрією з вертикальною структурою, що складається з невеликих фермерських господарств, колективних тваринницьких підприємств, державних господарств, м’ясопереробних заводів та споріднених виробництв. Тваринництво відіграє важливу роль в житті українців: 70% тварин, що вирощуються на м’ясо, розводяться в індивідуальних підсобних господарствах. Відтак, загальний добробут сільськогосподарського комплексу визначається малими фермерськими господарствами, ефективне функціонування яких залежить від здатності успішно вирощувати та вигідно продавати худобу. Загалом худоба є спільною валютою для селян, що продають її на діючих ринках на противагу продукції рослинництва, виробництво якої має сезонний характер та не може бути швидко продана на ринках у разі термінової потреби в отриманні готівки чи оборотного капіталу.

Підприємства з виробництва м’яса розташовані по всій території країни. Зазвичай кожна область має власне велике підприємство із забою тварин та переробне підприємство, що іноді є спорідненими. Такий територіальний розподіл підприємств склався історично ще за радянських часів, коли вважалося, що кожна область повинна мати свої ресурси для задоволення потреб місцевих споживачів. У пострадянський період не було навіть намагань побудувати нові підприємства, перевести певні засоби виробництва в декілька центрів з метою підвищення ефективності, чи консолідувати м’ясну індустрію в об’єднану виробничу мережу. Більш того, не спостерігалося будь-якої вагомої співпраці між гравцями переробної галузі крім спільної змови щодо штучного заниження закупівельних цін на сировину. Така неофіційна монополія на ціноутворення встановлена найбільшими м’ясопереробними заводами, що у такий спосіб створили свого роду функціональну мережу, у межах якої ці заводи часто контактують між собою щодо встановлення максимальної ціни, запропонованої селянам за їхню худобу. Що ж до співпраці між переробними підприємствами щодо підвищення стандартів якості, самостійного регулювання санітарних процедур, спільного захисту інтересів галузі у владних структурах або розширення доступу до нових ринків, то вона майже не відбувається.

Не слід також забувати і про споріднені (супровідні) галузі виробництва м‘яса. Під спорідненими галузями будемо мати на увазі компанії, що допомагають чи сприяють просуванню тварин та м’яса по інтегрованому ланцюгу створення вартості, так би мовити «від ферми до столу».

Особливу увагу слід звернути на посередників, що скуповують тварин для подальшого перепродажу, транспортні (вантажні) компанії з перевезення тварин чи замороженого м’яса, дистриб’ютерські фірми, склади зі зберігання замороженого м’яса та напівфабрикатів, підприємства роздрібної торгівлі та громадського харчування, експортних трейдерів.

Недосконалості у законодавстві призвели до появи нового класу посередників, які роз’їжджають теренами областей і скуповують велику рогату худобу та свиней у місцевих фермерів з метою подальшого перепродажу. Нажаль, ці посередники продають тварин не до ліцензованих м’ясопереробних підприємств, а до напівлегальних домашніх боєнь чи не ліцензованих підприємств. З одного боку, поява такого роду посередників є оптимістичним знаком, оскільки свідчить про розвиток приватного підприємництва та закупівель з урахуванням реальної вартості. З іншого ж боку, для того, щоб такі підприємці відігравали активну роль в економіці, вони мають діяти по легальних каналах. Ставши легітимними, ці посередники зможуть забезпечити набір ринкових послуг та нових можливостей збуту продукції тим тваринним господарствам чи індивідуальним фермерам, яким бракує засобів збуту чи транспортування вирощених тварин до централізованих місць продажу. За умови надання їм належної підготовки та залучення до системи функціонального маркетингу, такі посередники стануть важливою ланкою цілої галузі, особливо у тому, що стосується оприлюднення цін та розбудову конкурентної ринкової мережі.

Чи не найважливішою складовою галузі є транспортування худоби, яке забезпечує конкурентне пересування ресурсів по території країни. Наразі ж гостро відчувається брак компаній, готових надавати такі послуги. Господарства не можуть вивезти худобу з ферм і вимушені покластися на м’ясопереробні підприємства, які купують їхніх тварин на торгах, а потім самі приїздять і вивозять придбану худобу. Це зумовлює невигідне становище господарств, роблячи їх транспортно залежними від покупців. У міру розвитку галузі, зростатимуть і обсяги перевезення худоби, що сприятиме прозорому ціноутворенню на конкурентних засадах.

Дистрибуція та продаж готової продукції відбувається по прямих каналах і, здається, не викликає проблем. М’ясопереробні підприємства продають готову продукцію чи то через власну мережу фірмових магазинів та кіосків, чи то безпосередньо великим магазинам роздрібної торгівлі. На ринку не помітно значної спекуляції, коли посередники та дистриб’ютори купують м’ясні продукти, а потім пропонують їх як частину ширшого асортименту продукції більшим підприємствам.

Обладнані приміщення для зберігання замороженої продукції або холодильні склади безумовно відіграють провідну роль у накопиченні готової продукції для подальшої дистрибуції, експорту чи перепродажу. Оператори холодильних складів надають послуги як постачальникам (переробним заводам), так і покупцям, збираючи у себе замовлення, вибираючи продукцію для дистрибуції та готуючи товари до експорту. Однак уся мережа холодильних складів в Україні є залишком радянської системи, за умов якої продукти просто зберігалися протягом тривалого часу, а будь-які додаткові послуги споживачам чи постачальникам не надавалися. Холодильні склади є ключовою ланкою інтегрованого ланцюга створення вартості. Відтак їх слід розвивати та підтримувати як центри накопичення високоякісної продукції для внутрішнього споживання та зовнішнього ринку.

Підприємства роздрібної торгівлі та громадського харчування є основними організаціями, що формують попит у галузі виробництва м’яса. Саме вони задають тенденції у розвитку споживання та ринку в цілому, а також у формуванні стандартів галузі. Сектор роздрібної торгівлі м’ясом та м’ясними продуктами поєднує в собі продаж м’яса на базарах просто неба, на вулицях, у крамницях радянського типу з обмеженим вибором та повною відсутністю реклами, а також у роздрібних магазинах західного типу з розвиненими технологіями реклами, маркетингу та продажу. Наразі інформація про ринкову частку підприємств Сумщини є такою: вулична торгівля – 35%, магазини з обмеженим вибором товару – 45%, супермаркети та роздрібні магазини з широким асортиментом – 20%. Тому допоки офіційні й імпровізовані базари та крамниці матимуть значну присутність на ринку, зростання й модернізація українського сектору виробництва м’яса будуть обмежені.

Галузь громадського харчування в Сумській області схожа на сектор роздрібної торгівлі м’ясом у тому сенсі, що на ринку присутні як дешеві їдальні традиційного зразку, так і ресторани середнього й високого рівня, які пропонують широкий асортимент страв високої якості й західні стандарти обслуговування. Їдальні, кафе та ресторани середнього рівня закуповують сировину середньої якості, дбаючи про ціну більше, ніж про якість та санітарні норми. Таким чином вони підтримують виробників, що постачають на ринок продукцію саме цієї категорії якості. У міру того, як вони почнуть більше приділяти уваги якості, дотриманню санітарних норм та розширенню асортименту послуг, поліпшуватимуться і загальні показники роботи галузі.

Трейдери та спекулянти готовою продукцією для експортних ринків стимулюють реформування виробництва, перегляд специфікацій та стандартів якості, формування попиту на продукцію високої якості. Вони добре знають міжнародний попит та вимоги, й ефективно піднімають вітчизняні стандарти до того рівня, надаючи учасникам ринку нові можливості, що залежать від дійсної якості продукції. Нажаль, кількість міжнародних трейдерів м’ясними продуктами українського виробництва є малою, вони є розрізненими і торгують лише сировиною та напівфабрикатами (замороженими чи охолодженими тушами, іншими продуктами первинної переробки). Майже відсутній зворотній зв’язок між зарубіжними покупцями та місцевими виробниками. Отже, із розширенням й удосконаленням експортного ринку готової продукції (що має вищу ринкову вартість) посилиться зацікавленість місцевих виробників у модернізації виробництва задля задоволення міжнародних стандартів.

Саме тому, організація ринку є одним з головних факторів реформування м’ясної галузі Сумщини. Нашій області, в якій тільки-но починає відроджуватись і розвиватись ця галузь, потрібна система економічних відносин, яка б враховувала як світовий досвід організації ринку м’ясної галузі так і не відкидала національних її особливостей.

Водночас сьогодення показує, що досліджень з питань формування пропозиції продукції такої галузі на місцевому рівні недостатньо. Хоча саме на цьому рівні замикається більшість зв’язків між сільським господарством і переробною ланкою.

Сьогодні ринок м’яса можна розглядати, як тип господарських зв’язків між суб’єктами господарювання відповідної галузі.