Економічні науки/ Економіка підприємства

Скубченко О. Ю.

Донецьний національний університет економіки і торгівлі

ім. М.І. Туган-Барановського, Україна

Максимізація прибутку: основна мета підприємства або засіб досягнення мети?

В умовах ринкових відносин саме прибуток становить основу економічного розвитку підприємств, забезпечуючи їх життєздатність. Але існуюче уявлення про те, що основною метою діяльності підприємств стає максимізація об’єму прибутку протягом фіксованого періоду часу, є дещо спрощеним, оскільки не враховує дві дуже важливі обставини.

По-перше, діяльність підприємств не завжди супроводжується одержанням прибутку взагалі або значних його об’ємів зокрема і причиною цього стають частіш за все зовнішні умови.

По-друге, в останні роки значного розповсюдження дістала модель максимізації власного капіталу, тобто ринкової вартості звичайних акцій. В основі даного підходу лежить передумова, що підвищення достатку власників підприємств полягає не стільки в зростанні поточного прибутку, скільки в підвищенні ціни їх власності. Таким чином, задача максимізації прибутку стає похідною від більш глобальної мети – максимізації ринкової вартості майна. А досягнення цієї основної мети може вимагати від підприємств навіть тимчасового скорочення об’ємів прибутку для того, щоб забезпечити собі стабільні перспективи розвитку.

Саме цьому розробка альтернативних моделей поведінки підприємств та оптимізація їх діяльності є для суб’єктів українського промислового комплексу актуальною проблемою.

Отже, мета даної статті полягає в тому, щоб розглядаючи альтернативні моделі поведінки промислових підприємств та багатоцільову оптимізацію їх поведінки, визначити мотив прибутку в умовах наявності багатьох цільових установок підприємства.

Беручи до уваги, що сучасні промислові підприємства являють собою складні системи, мотивація їх діяльності може бути адекватно представлена лише сукупністю цільових установок і цілей. При цьому однією з найскладніших проблем стає їх узгодженість, оскільки деякі з них є протиставними. Наприклад, збільшення об’єму випуску продукції, а також орієнтованість на екологічну чистоту виробництва ведуть до відповідного зростання витрат. Одним із вирішень цієї проблеми може бути встановлення пріоритетів, що призведе до виникнення ієрархії цілей, які складаються з основних, проміжкових і допоміжних.

Одночасно з цим при обгрунтуванні діяльності промислових підприємств продовжує використовуватися й одноцільовий підхід, що знаходить відображення в теорії максимізації прибутку, теорії максимізації доходу від продажу, теорії максимізації зросту.

Останнім часом багато промислових підприємств розвинутих країн, особливо японські, шведські транснаціональні корпорації, замість цього недалекоглядного підходу використовують модель максимізації додаткової вартості, яка включає амортизаційні відрахування, прибуток і заробітну платню.

Серед інших альтернатив максимізації прибутку метою функціонування підприємств є максимізація об’єму продажу. Виручка від реалізації івдображає позитивне ставлення споживачів до продукції підприємств, конкурентну позицію останніх на ринку та її зростання, а всі ці економічні показники свідчать про життєспроможність підприємств. Адже якщо об’єм продажу зменшується, то будь-яка перевага, яка є у підприємства, втрачає свою значущість, а конкурентоспроможність знижується. Для збільшення об’ємів продажу деякі підприємства можуть піти навіть на демпінг, що особливо часто має місце в рамках міжнародної торгівлі. В такому випадку підприємства згодні не одержувати найближчий прибуток на користь максимізації віддаленого.

У сучасному господарському житті підприємства, спрямованого на довготривалу роботу на ринку, тільки задоволення потреб цільових споживачів промислового ринку та населення, як учасників споживчого ринку, є остаточною метою, а одержання прибутку хоча і є необхідним, але лише одним із факторів на шляху до цієї мети. За ринкової форми господарювання одержання прибутку приведене до кінцевої мети, а задовільнення потреб підприємств-споживачів або людини на споживчому ринку використовується лише як засіб для цього.

Таким чином, виступаючи основною метою фінансового менеджменту в сучасних підприємствах, прибуток при стабільних цінах визначає ефективність виробництва підприємств, а також очолює ієрархію результативних цілей підприємства. Тому кожне підприємство має спрямовувати свою діяльність на розвиток, зростання об’ємів діяльності. При цьому одержання стабільної величини прибутку протягом всього періоду існування є найпріоритетнішим із завдань підприємства.

Література:

1. Дубницький В.І., Левчук О.Г. Управління прибутком в умовах зв’язано-диверсифікованих систем.// Вісник економічної науки України.- 2006.- №2.

2. Лисенко Ю.Г. Економіка і кібернетика підприємства: Сучасні інструменти управління: Монографія - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, ЛТД»,2006.

3. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / За ред. Г.Г.Кірейцева.- К.:ЦУЛ.-2005.