Економічні науки. Регіональна економіка
УДК 332.14(477)
Левченко
О.М., Охріменко Я.В.
Національний
авіаційний університет
ПЕРСПЕКТИВИ ФІНАНСУВАННЯ
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНІ
Зростання економіки регіону, яке ґрунтується на
розвитку високотехнологічних галузей, позитивно характеризує його існуючий
економічний потенціал. Їх наявність не лише прискорює зростання валової доданої
вартості регіону, а й сприяє зростанню рівня та підвищенню якості життя
населення. Реальне впровадження високих технологій має супроводжуватися
відповідним фінансуванням. Однак, світова практика показує, що нині нема
однозначної відповіді на питання хто
саме і яким чином повинен брати на себе фінансування венчурної галузі, особливо
в регіональному розрізі.
В
країнах ЄС за даними Європейської асоціації венчурного капіталу (ЄАВК) у 2003
р. 26,5% коштів, інвестованих у венчурні компанії, було надано банками і ще 15%
– фондами, що керуються банками. У США, за експертними оцінками, частка банків країни
у венчурному фінансуванні становить від 20 до 50%. Розходження пов’язане, перш
за все, з різницею підходів до класифікації учасників ринку, а саме з включенням
до складу банків інвестиційних банків. Для банкірів Європи та США першочерговим
є наявність фонду гарантій на повернення коштів, вкладених у венчурні компанії,
а не системи пільгового рефінансування інновацій. Тобто кредитні організації нині
втрачають інтерес до боргової форми фінансування інновацій, акцентуючи увагу на схемах фінансування за участю різних
фондів, бо створення останніх дозволяє банку, який виступає в ролі керуючої
компанії, винести ризикове венчурне фінансування поза баланс. При цьому всі
ризики припадають на інвесторів, що купують паї фондів, а всю схему від провалу
утримують системи державних гарантій, що в свою чергу допускають часткове
повернення вкладених капіталів.
Таким
чином, у найближчій перспективі за кордоном інноваційним банком може бути
зовсім невеликий за розміром активів банк, що ефективно діє на ринку управління
активами фондів, здатний втілювати в життя схеми довірчого управління,
засновані на суттєвих приватних вкладеннях, а також має підтримку у формі
державних гарантій на інвестиції власних фондів у венчурні [3]. У 2004 р. за
даними ЄАВК, до складу десяти найбільших банків-членів асоціації входили
наступні (у порядку зменшення обсягу активів): ABN Amro (Нідерланди), HVB Group
(Німеччина), Dresdner Bank (Німеччина), HSH Nordbank AG (Німеччина), CALYON
(Франція), SEB Group (Швеція), CІ Group (Великобританія), Sіlіcon Valley Bank
(США), Bank Vontobel AG (Швейцарія) та Saudі Amerіcan Bank (Саудівська Аравія).
При цьому найбільшу вартість – 20 млрд. євро – мали венчурні фонди, що
керувались Dresdner Bank [1].
В Україні для фінансування інноваційної діяльності в 1992 р. на бюджетній основі було
створено Державний інноваційний фонд. З метою подальшої активізації
інноваційної діяльності Постановою Кабінету Міністрів України у 2000 році його
було реорганізовано в Українську Державну інноваційну компанію [2], кошти якої формуються
з бюджетних асигнувань та з результатів господарської діяльності. Особливістю
діяльності компанії є фінансування за рахунок бюджетних коштів тих напрямів
інноваційної діяльності, які є непривабливими для приватного капіталу, а інших
напрямів - за рахунок результатів господарської
діяльності. Тому, в Україні на думку
окремих вчених для активізації інноваційної діяльності, одним з можливих
варіантів постає розроблення та запровадження механізму посилення
зацікавленості комерційних банків у збільшенні обсягу інвестицій, передусім
шляхом довготривалого кредитування [3].
Щодо регіонального аспекту. Стратегія соціально-економічного розвитку
Чернігівської області [4] вказує на те, що область має значний потенціал
власних фінансових ресурсів, ефективне використання яких може стати основою її соціально-економічної
стабілізації. Основна частина вільних коштів, що характерне і для країни в
цілому, зосереджена на діючих підприємствах (у більшості своїй промислових), що
потребує всебічного сприяння з боку органів державної влади і місцевого
самоврядування в їх виробничому використанні (таблиця 1). До того ж, відповідно
до Стратегії, сформований рівень рентабельності промислової продукції надає
можливість залучення кредитних ресурсів у процес розширеного відтворення,
навіть без використання пільг.
Таблиця
1
Структура
фінансування інноваційної діяльності в регіоні, %
|
|
Ретроспектива |
Прогноз |
||
|
2000 |
2005 |
2010 |
2015 |
|
|
Всього, у т.ч. за рахунок: |
100 |
100 |
100 |
100 |
|
Держбюджету |
0,8 |
0,0 |
1,0 |
2,0 |
|
коштів місцевих
бюджетів |
0,0 |
2,0 |
4,0 |
6,0 |
|
позабюджетних фондів |
0,1 |
*** |
*** |
*** |
|
власних коштів |
93,7 |
63,8 |
54,0 |
45,0 |
|
коштів вітчизняних
інвесторів |
0,1 |
*** |
*** |
*** |
|
коштів зарубіжних
інвесторів |
0,0 |
*** |
*** |
*** |
|
Кредитів |
5,3 |
34,2 |
38,0 |
40,0 |
Разом з тим, сьогодні ж в області лише незначна кількість підприємств
займається впровадженням інновацій – 8,9 % (різке скорочення показників
відбулося в тому числі і в результаті підвищення вимог до визначення інновацій
– остання редакція інструкції щодо заповнення форми державного статистичного
спостереження №1-інновація "Обстеження технологічних інновацій
промислового підприємства" була прийнята 28.11.2005 р). Разом з тим, в
таких розвинутих країнах, як США, Японія, Німеччина, Франція інноваційно
активні підприємства становлять від 70 до 82% їх загальної кількості, у Росії -
близько 5% [5].
Таблиця 1
Питома
вага інноваційно-активних підприємств в Україні та Чернігівській області в
загальному обсязі підприємств в 2000-2005 рр., %
|
|
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
|
Україна |
18,0 |
16,5 |
18,0 |
12,7 |
12,3 |
11,0 |
|
Чернігівська область |
32,2 |
34,7 |
34,6 |
17,6 |
11,7 |
8,9 |
|
Відхилення (+,-) |
+14,2 |
+18,2 |
+16,6 |
+4,9 |
-0,6 |
-2,1 |
В умовах, що склалися, Стратегія
вказує на необхідність розроблення і впровадження механізму залучення і
утримання грошових ресурсів у виробничій сфері, в реалізації якого банки мають відігравати
провідну роль, чим підтверджується вище висунута гіпотеза. Поряд з цим складові
цього механізму
відрізняються від попередніх і конкретизуються як введення окремого режиму руху
амортизаційних коштів підприємств і коштів, що звільняються від оподаткування у
зв‘язку з їх інвестиційною спрямованістю, а також система інвестиційних рахунків
з обмеженням використання коштів, що на них накопичуються, винятково для
капітального будівництва і закупівель устаткування [4]. Розробники
стратегії вважають, що за допомогою такого механізму можна забезпечити контроль
за використанням інвестиційних ресурсів через систему інвестиційних рахунків чи
інвестиційних договорів з комерційними банками з метою кредитування виробничої
сфери, відновлення оборотних коштів, виробничих інвестицій. З вище
викладеного робимо висновок про необхідність у найближчій перспективі створення
регіонального інноваційного банку чи перепрофілювання діючих (що імовірніше);
використання банком західних схем фінансування інновацій (за участю фондів); підтримка
банку у формі державних гарантій на інвестиції власних фондів у венчурні.
Література
1. Газета "Цінні папери України". Фінансування інновацій у
країнах ЄС та США – http://securities.org.ua
2.
Постанова КМУ “Питання Української державної інноваційної компанії” від
15.06.2000 р. № 979. // Питання Української державної інноваційної компанії.
Офіційний вісник України. — 2000. — № 25. ст. 1048.
3. Ревуцький С. Удосконалення правового забезпечення
інноваційної діяльності в Україні - http://ndiiv.org.ua
4. Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період
до 2015 року – http://www.regadm.cn.ua
5. Храмов В.О. Стратегічні
цілі, стан та механізми співпраці України з державами СНД – http://www.niisp.gov.ua