Экономические науки/3Финансовые отношения

Білозерова Н.І. ,Романюк Г. К.

Донецький національний університет економіки и торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми податкового навантаження в Україні

Основою зміцнення державних фінансів, забезпечення макроекономічної стабілізації і економічного зростання в Україні є формування раціонального бюджету який, відповідає можливостям податкової системи щодо мобілізації необхідних надходжень, але при цьому не виснажує платників. Проблема визначення податкового навантаження є однією з найбільш важливих і дискусійних в теорії і практиці податковою регулювання, її розглядом займалися такі вчені як : В. П. Завгородній, О.С. Філімоненков , Бастіа Ф. та інші.

Вплив податків на економічний розвиток країни пов'язаний передусім з вагомістю податкового тягаря, який обумовлюється часткою коштів, що вилучаються у підприємства, галузі, юридичних та фізичних осіб на користь бюджету та позабюджетних фондів. Саме тому дослідження рівня податкового навантаження на економіку має важливе значення, оскільки від кількості податків, їх видів та ставок, їх диференційованості, наявності та обґрунтованості податкових пільг залежить спроможність платників. Різноманітність податків, зборів і платежів, а також відмінності їх обчислення, зумовлюють ускладнення облікового забезпечення розрахунків за ними з бюджетом.[1]

Ще й досі відсутня єдність фахівців щодо того, які саме види податків слід включити до розрахунків податкового навантаження. Іноді використовують метод порівняння податкових ставок різних країн, аналізуючи такі податки як податок на додану вартість, акцизні збори, податок на прибуток, податок на майно, податок з доходів фізичних осіб. Інша точка зору пов’язана з визначенням податкового навантаження як частки податків у валовому внутрішньому продукті країни, оскільки в ньому відображаються результати економічної діяльності всіх інституційних одиниць підприємств, фінансових посередників, приватних підприємців, державних установ і закладів, які надають послуги всьому суспільству зберігаючи правопорядок, безпеку, представляючи судову владу, оборону країни, підтримуючи науку, освіту, охорону здоров'я.

Якщо аналізувати статистичні данні, то, за останні п’ять років, головними джерелами формування доходів державного та зведеного бюджетів України є податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти , надходження до державних цільових фондів.

У доходах зведених бюджетів розвинутих країн частка неподаткових надходжень є значно меншою, ніж в Україні, а частка податкових надходжень – більшою. Така їх структура наслідком тривалої еволюції оподаткування, в процесі якої знайшли підтвердження переваги податків як найбільш надійного джерела доходів держави. Підтвердженням цього можуть слугувати відрахування у держанні позабюджетні фонди соціального призначення. В Україні вони не вважаються податком, однак у США їх враховують у складі соціальних податків та при визначені податкового тягаря. Населення теж відчуває тягар цих податків, однак витрати населення при цьому компенсуються потоком коштів в вказаних фондів у вигляді пенсій і допоміг.[2]

У світовій практиці показником податкового тягаря на макрорівні слугує відношення суми всіх вилучених з платників податків коштів, незалежно від того, до бюджету якого рівня чи до позабюджетного фонду вони спрямовуються в обсягу ВВП. Для визначення його тиску необхідно також враховувати економічні, політичні і соціальні фактори. Аналіз цих факторів показує, що в Україні наявні серйозні фіскальні проблеми, пов'язані з недостатністю податкових надходжень для задоволення потреб держави у фінансових ресурсах.

За даними Рахункової палати лише третина великих підприємств сплачують податки. Причиною масового ухилення від сплати податків є велике податкове навантаження. За різними оцінками в Україні понад 60% економічного потенціалу перебуває у тіньовому обігу. Фінансові ресурси тіньової економіки становлять переважно готівкові кошти. Ці кошти обслуговують тіньову економіку і сприяють, отриманню неоподаткованих доходів. За окремими даними від 30% до 50% податків в результаті ухилення від оподаткування не надходять до бюджету. Через такий розподіл доходів та частина товаровиробників, що сплачує до бюджету податки та платежі, знаходиться під податковим тиском, що становить більше 40% ВВП, тобто значно більшим, ніж у середньому по економіці.[3]

Таким чином, аналіз головних деструктивних чинників, які формують загальний рівень податкового навантаження в Україні, свідчить, що для господарюючих суб’єктів більшості громадян з легальними доходами цей рівень є значно вищим, він гальмує поступове зростання економіки та структурні перетворення в економіці держави.

Отже, чинником, що гальмує підвищення фіскальної ефективності податкової системи України, є відсутність координації державної фінансової політики на всіх рівнях, що надає змоги дотримуватися збалансованості фінансових ресурсів країни також законодавча неврегульованість окремих питань щодо взаємодії податкових органів, митної служби та банківських установ. Вирішення цих проблем потребує особливої уваги з боку держави

Література:

1) Вишневський В.,Линицький Д. Оцінка можливостей зниження податкового тягаря.//Кондор. К- 2005.- 240с.

2) О.С. Філімоненков. Фінанси підприємств: Підручник. – К., 2004-392 с.