Економічні науки / Економіка сільського господарства

УДК 338.45

Вакулін Василь Олексійович

Тимошенко Людмила Володимирівна

(Обласний центр “Черкасагропромпродуктивність”
Українського науково-дослідного інституту продуктивності
агропромислового комплексу)

Вплив чинників на розвиток кормової бази в сільському господарстві Черкаській області.

У зв’язку зі скороченням сільськогосподарського виробництва, зменшенням реалізації відповідної продукції та низькими закупівельними цінами на неї, високими цінами на засоби виробництва для аграрної сфери, що супроводжується диспаритетом цін, високими процентними ставками за кредити й великими податками, відсутністю необхідних інвестицій, неплатоспроможністю партнерів суттєво погіршився фінансовий стан сільськогосподарських підприємств [1].

В той же час області центральної України, зокрема, Черкаська, мають сприятливі природні умови для виробництва кормів і розвитку тваринництва. Область завжди відзначалась тваринницьким напрямом розвитку і порівняно високою ефективністю цієї галузі. Однак в останній час скоротилась чисельність поголів’я тварин, знизилась їх продуктивність і, в результаті, значно зменшилось виробництво тваринницької продукції всіх видів.

Однією з причин такого занепаду тваринництва є незадовільна кормова база, зокрема, спад виробництва власних кормів як основи кормової бази. На порядок денний постає питання, якими повинні бути в сучасних умовах розвитку сільськогосподарських підприємств обсяги й структура кормовиробництва, собівартість кормів, щоб основні тваринницькі галузі самі стали високорентабельними й обумовлювали високу рентабельність господарства в цілому.

Установлено, що ріст потреби тваринництва в кормах, обмеженість розмірів кормової площі зумовлюють необхідність інтенсифікації власного кормовиробництва як основи кормової бази.

До останнього часу основний шлях інтенсифікації кормовиробництва пролягав через підвищення урожайності за рахунок поліпшення агротехніки вирощування та виведення продуктивніших сортів кормових культур.

Дослідженнями доведено, що рівень інтенсивності кормовиробництва залежить не лише від урожайності. Суттєвий вплив на нього має структура кормової площі. Тому важливим напрямом інтенсифікації кормовиробництва є його оптимізація, яка враховує комплекс чинників і заходів у галузі.

Схема показників економічної ефективності оптимального варіанта інтенсифікації кормовиробництва (рис. 1)

Як видно з рис. 1 основними показниками економічної ефективності кормовиробництва є розмір і структура кормової площі, її продуктивність, обсяг і структура виробництва кормів, продуктивність праці в кормовиробництві і собівартість кормів, виробництво продукції тваринництва та її економічна ефективність. Усі вони розраховуються взаємоузгоджено між собою в єдиній системі, вираженій через економіко-математичну модель.

Розмір і структура кормової площі в поєднанні з її продуктивністю обумовлюють обсяг виробництва, структуру фондів і навпаки. У свою чергу, обсяг фуражних фондів і виробництва продукції тваринництва взаємозалежні і взаємообумовлюють один одного. Рівень показників ефективності тваринництва залежить від рівня продуктивності праці в кормовиробництві та собівартості кормів і одночасно ставить певні вимоги до них, а значить впливає на структуру кормової площі та фуражних фондів.

Недосконалість організації переходу до нових форм власності й господарювання в агропромисловому комплексі спричинила значне скорочення чисельності поголів’я тварин, зниження їх продуктивності, а відтак зменшення виробництва всіх видів тваринницької продукції (табл. 1).

Таблиця 1

Показники ефективності розвитку тваринництва

Показник	Усі категорії господарств		Сільськогосподарські підприємства, включаючи фермерські		Господарства населення
	2001-2005 рр.	2006 р.	2001 - 2005 рр.	2006 р.	2001-2005 рр.	2006 р.
1	2	3	4	5	6	7
На 100 га сільськогосподарських угідь: чисельність умовного поголів’я	33,4	37,4	25,9	25,7	110,6	73,8
Вироблено і реалізовано, тис.т: молока	525,2	193,9	205,6	160,3	319,6	123,6
1	2	3	4	5	6	7
м’яса великої рогатої худоби в живій масі, тис.т	43,7	19,7	42,3	163,0	50,1	116,6
свинини (на 100 га ріллі)	41,2	35,2	30,4	28,3	53,1	42,9
Рівень рентабельності (збитковості), % молока	+11,2	+15	×	×	×	×
м’яса великої рогатої худоби	-24,8	-24,4	×	×	×	×
свинини	-14,9	-26,5	×	×	×	×

Дослідженнями встановлено, що за період 2001-2005 рр. у господарствах Черкащини чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилось на 33,8 %, в тому числі корів – на 30,5 %, свиней – на 14,4 %. Найбільше скорочення поголів’я тварин за період з 2001 до 2005 рр. спостерігається в сільськогосподарських підприємствах, включаючи фермерські, незважаючи на те, що насиченість його тут дуже низька.

Зменшення чисельності поголів’я тварин та зниження їх продуктивності в більшості сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств спричинилось до незадовільного стану виробництва продукції тваринництва, особливо м’яса. Виключення становлять господарства населення, в яких має місце збільшення виробництва всіх видів тваринницької продукції, особливо яловичини й молока.

Основною причиною значного скорочення чисельності поголів’я тварин і виробництва продукції тваринництва та зниження рентабельності галузі є недостатній рівень виробництва та використання кормів на годівлю тварин.

Триває скорочення внутрішнього попиту на корми як із боку сільськогосподарських підприємств, так і господарств населення. Аналіз свідчить, що скорочення використання кормів сталося за рахунок зменшення грубих, соковитих, зелених та інших кормів. Проте використання концентрованих кормів збільшується, зокрема, це зумовлено зростанням поголів’я свиней і птиці. Переважну кількість концентрованих кормів використовують у свинарстві та птахівництві – близько 70,0 %.

Надзвичайно низька продуктивність гектара кормової площі, незадовільна якість і поживність кормів власного виробництва, висока собівартість (в 2006 р. собівартість центнера кормових одиниць кормів по області склала 30,56 грн.).

Усі вище перелічені чинники вплинули на високий відсоток вартості кормів у структурі собівартості виробництва продукції тваринництва і як результат до перевитрат вартості кормів (по області цей показник становить 8308,1 тис. грн.) і до збитковості окремих галузей тваринництва. Перевитрати кормів на виробництво яловичини в цілому в Черкаській області складають 201654 ц к.од.

За даними досліджень, у 2006 р. в Черкаській області працювали лише п'ять комбікормових заводів. Одна з причин кризи в комбікормової галузі - зношене устаткування на багатьох підприємствах, застарілі технології, що, безумовно, справляє негативний вплив на якість готової продукції [3].

Загальна пропозиція всіх видів кормових ресурсів в Україні у 2006/07 маркетингових роках прогнозується на рівні 39-40 млн. т к.о., у тому числі концентрованих кормів – 23-24 млн. т к.о.

За даними оперативної статистики, у 2003-2006 рр. щомісячний приріст виробництва комбікормів становив 2-3%, а в липні 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. – 9% [4].

За роки реформування велика частка підприємств із виробництва комбікормів була ліквідована з повним демонтажем устаткування. Ті ж підприємства, які вдалося зберегти й підтримати в продуктивному стані, із 2003 р. стабільно нарощують виробництво комбікормів. Уже в 2004/5 маркетинговому році порівняно із 2003/4 приріст виробництва досяг 17,1 %, а в 2005/6 порівняно із 2003/4 – 52,6 % [3].

Прикладом ефективної роботи в Черкаській області є комбікормовий завод ВАТ “Птахофабрика “Перше Травня”, який постійно нарощує обсяги виробництва. Завод був уведений у дію в 2000 р., проектна продуктивність заводу становила 20 т/год., після модернізації у 2005 р. фактична продуктивність становить 24 т/год. Завдяки комп'ютерному управлінню технологічними процесами виробництва комбікормів продуктивність заводу зросла на 20%.

Підприємство виробляє повнораціонні комбікорми як для своєї птахофабрики, так і на замовлення промислових тваринницьких комплексів та птахофабрик.

Отже з вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

1. Перехід до виробництва в умовах багатоукладності спричинив скорочення поголів’я тварин, зниження продуктивності й зменшення виробництва тваринницької продукції. Звідси, основний вектор організаційно-економічних заходів у тваринництві має бути спрямований на збільшення поголів’я худоби та птиці і на підвищення його продуктивності.

2. Основними економічними чинниками скорочення споживання кормів у галузі тваринництва є: диспаритет цін на тваринницьку продукцію та промислові ресурси; низька купівельна спроможність населення; збитковість та низька рентабельність виробництва тваринницької продукції.

3. Одним із важливих резервів оптимізації кормової бази повинен бути повноцінний ринок комбікормів, який мав би забезпечити попит на високоякісну в широкому асортименті та доступну за вартістю продукцію. Це можна здійснити переважно через відновлення й розширення кооперативних утворень та організацію підсобних господарств при комбікормових підприємствах. Успішному функціонуванню цих утворень сприятиме запровадження взаємовигідних економічних відносин між виробниками й споживачами комбікормів.

4. На сучасному етапі існують деякі позитивні зміни у розвитку комбікормового виробництва, однак це стосується тільки окремих підприємств. Необхідною умовою є державна підтримка регулювання комбікормового виробництва, яка повинна забезпечити його стабільність і конкурентоспроможність.

Список використаних джерел та літератури.

1. Вітвіцький В.В. Основи формування нормативних систем в агропромисловому виробництві України. – К.: НДІ “Украгропромпродуктивність”, 2006. – 334 с.

2. Статистичний збірник “Сільське господарство Черкащини” за 2005 рік // Головне управління статистики у Черкаській області, Ч. 1, 2006. – 161 с.

3. Солошонок А.Л., Суржавський В.М., Світецький В.В. Сучасний стан та перспективи виробництва комбікормів для сільськогосподарських тварин // Науково-практичний збірник “Продуктивність агропромислового виробництва” – К. – 2007. – №6. – С. 106.

4. Корма // Пищепром Украины. – К., 2006. – № 17. – С. 11.