Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

Король Т.О.

Доцент, к.е.н. Озаріна О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

Конкурентоспроможність країни: індекс глобальної конкурентоспроможності малих країн Західної Європи

Проблема підвищення конкурентоспроможності країн в світовому господарстві є в даний час однією з найактуальніших задач досліджень в економіці і економічній географії. Посилення конкуренції між країнами на різних ринках товарів і послуг поставило питання про дослідження основних характеристик конкурентоздатного розвитку країни, чинників, що впливають на конкурентоспроможність, і можливості підвищення конкурентоспроможності галузей країн в міжнародному розподілі праці.[1]

Аналізом даного питання останні декілька років займалися Пилипенко І.В. і Фатхутдинов Р.А., окремі питання цього напряму були розкриті в працях Кизима Н.А., Міграняна А.А., М. Портеру, Макеєвського Г.Г., Міщенко Л.Я. і ін.

Метою даної роботи є виявлення і дослідження впливу різних показників на конкурентоспроможність малих країн Західної Європи, а також аналіз індексу глобальної конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність країни - це здатність економіки країни, держави брати участь в міжнародній торгівлі, утримувати і розширювати певні сегменти на світових ринках, проводити продукцію, відповідну світовим зразкам. Визначається техніко-економічним рівнем виробництва в країні, величиною витрат виробництва, якістю вироблюваних товарів, розвиненістю інфраструктури, наявністю абсолютних і відносних переваг [2].

Існує велика кількість критеріїв оцінки конкурентоспроможності країни.

Російський дослідник Р.А. Фатхутдииов запропонував вимірювати конкурентоспроможність по 10 показникам: 1. Витрати з держбюджету на НІОКР % ВВП; 2. Витрати з держбюджету на розвиток людини, % ВВП; 3. Показник, що характеризує політичну систему і стабильность в країні, бали; 4. ВВП на душу населення, тис. долл.; 5. Середня тривалість життя, літ; 6. Показник ефективності використовування ресурсів; 7. Експорт, % ВВП; 8. Рівень інфляції, %; 9. Запасах природних ресурсів на душу населения, місце країни; 10. Місце країни по питомій вазі найкрупніших конкурентоспроможних фірм світу.[1]

В даній роботі, розглянуто лише деякі критеріїв оцінки, а саме показники, на яких грунтується індекс глобальної конкурентоспроможності:

- чинники підвищення продуктивності: вища освіта і навчання, ринкова ефективність, технологічна оснащеність;

- інноваційні чинники: бізнес-модернізація, інновації;

- основні показники: інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров'я і початкова освіта.

На основі проведених досліджень, було виявлено, що Швейцарія зайняла перше місце в рейтингу серед країн світу, а значить і серед малих країн Західної Європи, оскільки її загальний індекс дорівнює 5,81 бали, тоді, як Греція розмістилася лише на 47 місці із загальним індексом глобальної конкурентоспроможності в 4,33 бали. До першої четвірки увійшли також Фінляндія (5,76 бали), Швеція (5,74 бали) і Данія (5,70 бали), зайнявши відповідно друге, третє і четверте місце в рейтингу, а 34, 21 і 20 місце закріпили за собою Португалія (4,60 бали), Ірландія (5.21 бали) і Бельгія (5,27 бали). [3] Розглянемо причини ситуації, що склалася.

Загальний індекс є основою індексу глобальної конкурентоспроможності і складається з субіндексів, про які мовилося вище. Його розрахунок відбувається шляхом зіставлення значень кожного з аналізованих показників і обчислення індексів по кожному з них. На основі отриманих результатів країні привласнюється певне місце в рейтингу, яке прямо пропорціонально її балам, тобто, чим вище бали, тим вище рейтинг країни серед інших країн світу, отже, тим вище її конкурентоспроможність.

Для вироблення конкретних заходів по підвищенню конкурентоспроможності країни необхідно відповісти на питання - а де, і на якому рівні створюються конкурентні переваги країни? Виявлення географічного масштабу конкурентної переваги необхідне для визначення головних об'єктів політики підвищення конкурентоспроможності країни. Тут на перший план виходять особливості регіонального розвитку країн співвідношення конкурентоздатних, депресивних і відсталих регіонів, в яких створюються первинні конкурентні переваги, що визначають у результаті загальну конкурентоспроможність господарства всієї держави. Таким чином, проблема конкурентоспроможності країн в світовому господарстві лежить на стику інтересів макро- і мікроекономіки, регіональної економіки економічної географії і частково соціології при розгляді культурних і управлінських аспектів конкурентоспроможності.

Малі країни Західної Європи досягли високого рівня економічного розвитку добробуту населення, не дивлячись на жорстку конкуренцію з боку розвинених країн. На їх прикладі найбільш чітко виявляються причинно-наслідкові зв'язки підвищення або пониження конкурентоспроможності залежно від ефективності функціонування економічної, освітньої і наукової сфер господарства цих країн. [1]

Література

1. Пилипенко И.В. Конкурентоспособность стран и регионов в мировом хозяйстве: теория и опыт малых стран Западной и Северной Европы, М.:Ойкумена, 2005.-494с.

2. Современный экономический словарь Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б.

3. // Журнал Европейской економики, декабрь, 2006 г., №4