Підсекція: підготовка
державних службовців
Сучасні тенденції розвитку послуг професійної освіти
Перехід українського суспільства до
ринкових відносин супроводжується не лише розпадом застарілих галузевих
структур державного управління, а й посиленням регіональної складової політики
забезпечення прискореного розвитку територій. Ці процеси характеризуються
докорінними якісними змінами в структурі трудових ресурсів, у підготовці та
перепідготовці управлінських кадрів, у функціонуванні системи професійної
освіти. Сучасному етапу розвитку суспільства та сфери освіти притаманні
наступні суперечності [1]:
● між вимогами населення до різних
видів освіти (в умовах вільного їх вибору) та досить консервативною структурою
існуючої множини освітніх програм, переважно галузевого характеру;
● між структурою й обсягами
підготовки працівників різних спеціальностей та попитом на них на регіональному
ринку праці;
● між ресурсами регіону, що використовуються
закладами професійної освіти, та їх реінвестиціями у регіональні
соціально-економічні структури (у формі кінцевих продуктів діяльності закладів
професійної освіти).
Професійна освіта стає не тільки засобом
отримання та поширення знань, але й суттєвим фактором адаптації людини до
суспільного середовища, що швидко змінюється. Освіта поступово набуває значення
не лише загальнокультурної передумови формування людини, а й одного із суттєвих
чинників, що впливають на спосіб її життя. Вона забезпечує придатність людини
до продуктивної діяльності і є стрижнем соціальної активності та одночасно
захищеності працівника у випадках періодичних занепадів ринкової економіки чи
зростаючого безробіття.
Соціальною групою, яка отримує лідерство у
розвиненому суспільстві, стають працівники, що володіють фундаментальними
знаннями. У розвинених країнах Заходу вони складають близько однієї третини
зайнятого населення. Це люди нового соціального типу, здатні до швидкого
оволодіння новими професіями, що потребують уміння міжособистого спілкування,
застосування усіх наявних здібностей і хисту. Однією з найгостріших проблем в
Україні можна вважати, на наш погляд, проблему створення системи інтенсивної
професійної освіти, здатної до формування подібного типу людей – всебічно
розвинутих, потенційно готових до змін у змісті своєї праці чи місця у
виробничому процесі. Діалектичний зв’язок між наявним і можливим у розвитку
економіки, вирішується через наукове обґрунтування попиту на
висококваліфіковані кадри. Це легко простежується при порівнянні показників
екстенсивного розвитку і рівня професійної підготовки кадрів. Екстенсивному
характеру економіки колишнього СРСР в останні десятиліття його існування
відповідали і кадри спеціалістів, їх професійні якості, зокрема, низький рівень
вимог до їх кваліфікації і, при цьому, налаштованість на застосування знань і
навичок тих, хто вміє й прагне працювати.
До середини 80-х років минулого століття в
середньому по СРСР лише 45 % керівних працівників мали вищу освіту, у т.
ч. в промисловості – 42 %, в сільському господарстві – 36 %, в
торгівлі, громадському харчування, матеріально-технічному забезпеченні і збуті
– 25 % [2].
Разом з тим, кожного року навчальними
закладами випускалося 9,2 тис. інженерів-металургів, в той час як у США і
Японії їх випуск складав близько 3 тис. осіб при однакових обсягах виплавки
сталі.
Значне місце у вирішенні проблеми
працевлаштування молоді посідають суто економічні фактори. Високий
науково-технічний рівень виробництва, постійне оновлення товарів і послуг
формують таку ситуацію на ринку праці під впливом конкуренції, за якої
особливого значення набуває професійна компетенція працівника,
висококваліфікована праця. Це спонукає суб’єктів ринкової економіки – приватні,
акціонерні, кооперативні, державні підприємства – до енергійного пошуку носіїв
нових знань, в першу чергу, серед випускників різних навчальних закладів.
Вирішення всього кола питань працевлаштування молодих спеціалістів реально
відбувається за кількома напрямками.
Основний об’єм роботи з працевлаштування
виконують агенції (бюро) зайнятості двох типів:
● державні, що підтримуються урядом,
забезпечують безкоштовне обслуговування;
● приватні – отримують певні кошти
за послуги по працевлаштуванню.
Особливу роль у системі працевлаштування
молоді має відігравати система профорієнтації, профконсультації, профвідбору.
Оскільки вибір професії є одним з найважливіших рішень у житті кожної людини,
то його необхідною умовою має бути адекватність уявлень людини про себе, та про
свої здібності, інтереси, вади, а також повна інформованість про світ праці,
різні види і форми професійної діяльності. Забезпечення інформацією з цих
питань кожного, хто звертається за допомогою, визнається у міжнародній практиці
найважливішою функцією служб працевлаштування.
Список використаної літератури:
1. Анисимов П.Ф. Среднее профессиональное
образование: региональный аспект // Среднее профессиональное образование. –
1995. – № 2-3. – С. 2-3.
2. Высшая школа за рубежом: проблемы, поиски,
решения. – М.: ИЦПКПС, 1994. – 189 с.
Довідка про автора:
Коробка Лідія Іванівна
Аспірант Класичного
приватного університету
Email: antonmonayenko@ua.fm
Tel.:
8-067-617-79-08
Адреса для листування:
Класичний приватний
університет
69002, м. Запоріжжя
вул. Жуковського, 70-б,
каб. 218-а
для Ільяшенко В.А.