Секція:Державне управління

Підсекція: підготовка державних службовців

Григанська С.В.

Аспірант Класичного приватного університету

Ринок освітніх послуг як об’єкт державного регулювання

До об’єктів державного маркетингу в галузі вищої освіти, крім ринку освітніх послуг, належить також соціальне середовище, яке сприймається в даному випадку як найбільш загальне маркетингове середовище. Це пояснюється, з одного боку, тим, що саме соціальне середовище визначає основні параметри освітнього ринку, а з другого – тим, що соціальне середовище є об’єктом державного управління загалом.

Соціальне середовище має структурований характер і містить в собі різноманітні складові - політичні, правові, економічні, демографічні, географічні, національні, соціокультурні, науково-технічні, технологічні та ін.

Важливим аргументом на користь державного управління у галузі вищої освіти є соціокультурна спрямованість діяльності органів державного управління. Із суспільно-політичних позицій маркетингова діяльність на макро- і мезорівнях, крім сприяння формуванню споживацьких уподобань, також бере участь у становленні стандартів соціальної поведінки. Освітньо-виховна діяльність суб’єктів ринку послуг вищої освіти сприяє поширенню нових знань, прищеплює різноманітні практичні навички, що робить необхідним державне регулювання цієї діяльності відповідно до соціокультурних потреб суспільства загалом.

У соціокультурному вимірі об’єктом державного маркетингу є трансформація всієї соціальної системи у напрямі цивілізованого ринку, що сприятиме формуванню системи державного маркетингу у галузі вищої освіти. Передусім йдеться про зміну змісту діяльності державно-адміністративної системи управління вищою освітою. До цього часу оцінювання діяльності ВНЗ і формування державного замовлення на підготовку спеціалістів не впливають на розподіл бюджетних коштів і здійснюються не за принципами вільної конкуренції, а незалежно один від одного.

Це пояснюється тим, що у органів державної влади немає системи збирання та аналізу відповідної маркетингової інформації. Згадані органи могли б оцінювати діяльність виробників освітніх послуг та їх фінансувати на основі оцінки з боку споживачів освітніх послуг, а не абстрактних і тим більше суб’єктивних критеріїв. Завдання маркетингового державного управління – перенести суперництво виробників освітніх послуг зі сфери боротьби за суб’єктивну прихильність представників органів державної влади у сферу оцінки об’єктивного потенціалу та ролі на ринку освітніх послуг тих чи інших виробників.

Разом з тим, потрібно позбавити виробників послуг вищої освіти дріб’язкової державної опіки. Як зазначають дослідники, “ВНЗ практично позбавлені самостійності при складанні кошторису доходів та видатків… При казначейському виконанні кошторисів доходів та видатків у ВНЗ виникає ряд проблем, пов’язаних з обмеженням їх прав при використанні бюджетних коштів” [1, с. 48, 49]. Усунення жорсткої державної опіки необхідне не лише для стимулювання ринкової активності ВНЗ, а й для наближення до європейських стандартів вищої освіти, передбачених Болонською угодою.

Стосовно ринкової трансформації соціально-економічного середовища основне завдання державного управління – “спрямувати у галузь вищої освіти державні інвестиції. За оцінками американських експертів, 1 долар витрат у системі освіти дозволяє отримати від 3 до 6 доларів прибутку” [2, с. 121]. На жаль, у нашій країні такі оцінки не проводилися, однак високий рівень віддачі інвестування у вищу освіту не підлягає сумніву.

Узагальнення світового досвіду дало змогу виявити низку напрямів регулювання соціокультурного середовища державою, які сприяють розвитку вищої освіти та підвищенню її ефективності:

- сприяння підвищенню купівельної спроможності населення шляхом як стимулювання розвитку економіки, так і вдосконалення законодавства;

- державна підтримка розвитку культури населення, рівень якої прямо корелює з рівнем попиту на послуги вищої освіти;

- стимулювання підвищенню рівня народжуваності, що забезпечує перспективи розширення діяльності ВНЗ та інвестування їх діяльності;

- державна підтримка програм перекваліфікації та підвищення освітнього рівня працівників загалом та безробітних зокрема;

- стимулювання науково-технічного розвитку та формування наукоємних галузей виробництва;

- державне регулювання ринку праці, орієнтоване на забезпечення зайнятості та гідної оплати фахівців з більш високим рівнем освіти.

Інтегративною характеристикою суб’єктності держави як регулятора відносин у галузі вищої освіти є маркетингова характеристика державних органів управління галуззю. Одним із суб'єктів маркетингу освітніх послуг є держава і її органи управління. Її функції досить специфічні, оскільки не можуть бути виконані іншими суб'єктами маркетингу. Це: створення і підтримка іміджу освіти як серед населення, так і роботодавців; фінансування державних освітніх установ; надання ВНЗ податкових пільг; установлення переліків професій і спеціальностей; стандартизація освіти; правовий захист суб'єктів маркетингу освітніх послуг; підготовка кадрів для системи освіти з маркетингу.

Список використаної літератури:

1. Маркина Е.В. Проблемы финансирования высших учебных заведений в условиях модернизации образования // Финансы и кредит. – 2003. - № 17. – С. 47 – 56.

2. Типенко Н.Г. Экономика образования и образовательная политика // ОНС. – 2003. - № 4. – С.30 – 36.

Довідка про автора:

Григанська Світлана Василівна

Аспірант Класичного приватного університету

Email: antonmonayenko@ua.fm

Tel.: 8-067-617-79-08

Адреса для листування:

Класичний приватний університет

69002, м. Запоріжжя

вул. Жуковського, 70-б,

каб. 218-а

для Ільяшенко В.А.