Історія / Вітчизняна історія

Раку Ю.Г.

Черкаський державний технологічний університет

Продукти українського городництва та садівництва на європейських ринках в 20-х роках ХХ ст.

У 20-х роках минулого століття керівництво нашої держави взяло курс на пришвидшений розвиток промисловості, зокрема важкої індустрії. Одним з найважливіших джерел фінансування промислового розвитку став експорт української сільськогосподарської продукції. Досить цікаво складався експорт продуктів городництва, садівництва й насінництва.

19 вересня 1925 р. Українська економічна нарада визнала за доцільне заснувати Всеукраїнську спілку садово-городньої, виноградно-виноробної та пасічницької кооперації – „Плодоспілка” [1]. Створення такої кооперативної спілки сприяло чіткішому налагодженню експортної роботи.

Експорт овочів і фруктів у 1925/26 госп. р. мав наступний вигляд: картопля – 700,6 т. на суму 35,3 тис. крб., інших овочів – 14,4 т. на 7,6 тис. крб., фруктів та горіхів – 833 т. на 131,6 тис. крб. [2].

Слід відзначити, що багато статей експорту відправлялися за кордон вже у переробленому вигляді. Це давало змогу краще зберігати товар від псування в дорозі, підвищувало його якість і мало принести значно вищі прибутки, ніж торгівля свіжими фруктами й овочами.

Починаючи з 1927/28 госп. р. „Плодоспілка” вперше виступила самостійно на закордонних ринках. Це дозволило значно збільшити експортні плани. У цьому ж році розширився асортимент експортованої „Плодоспілкою” продукції. Було вивезено 22587 т. картоплі, 407,5 т. цибулі, 75,5 т. маку, 70,1 т. меду, 43,2 т. сушеної садовини, 10 т. кабачкового насіння, 50 т. волоських горіхів [3; 4].

Першість належала картоплі, основними її імпортерами були Німеччина та Англія. Найбільшим попитом користувалися сорти білої „Імператор” і рожевої „Вальтман” картоплі [5]. Під час відправки партій до Лондона вимагалося, щоб картопля була добре відібрана, без землі, чиста, не дрібна. Особлива увага приділялася партіям, що йшли як зразок чи для проби ринку, тому що від них залежала справа подальшого експорту продукту [5, 14].

Другий за обсягами експортний продукт – цибуля, викликав неабияку зацікавленість серед імпортерів сільськогосподарської сировини у Німеччині. У 1927 р. у „Плодоспілки” склалися чудові умови для завоювання німецького ринку. Не менш перспективним ринком для експорту цибулі була Англія. Відіславши для проби у Лондон 15 т продукту, „Плодоспілка” отримала замовлення ще на 25 тис. пуд. [5, 16].

Великі перспективи мав експорт сухофруктів з України. Розширення експорту сухофруктів вимагало негайного налагодження спілкою до промислового їх виробництва. Проте в СРСР не вироблялося необхідного обладнання, насамперед потужних сушарень, машин для переробки фруктів та парових котлів. Тому „Плодоспілка” звернулася із пропозицією щодо їх закупівлі до німецьких фірм „Даненберг”, „Р. Гейке”, „Діппе” та інших. Німецькі партнери погодилися продати устаткування, навіть за умов довготермінового кредиту. Такі умови були дуже вигідні для українських кооператорів, оскільки за умови негайної сплати, їм довелося б сплатити значні суми. Наприклад, вартість комплексу сушарні фірми „Даненберг” складала 14 тис. крб. [6].

На початок 1927/28 госп. р. „Плодоспілка” вже мала 9 плодосушарок. У 1928/29 госп. р. збудовано ще 10 нових плодосушарок, а також спеціальні холодильники у Ніжині на 800 вагонів солоних огірків, фабрики консервування у Мелітополі та консервний завод у Харкові. Це дозволило збільшити об’єми виробництва традиційної продукції – сухих фруктів, солоних огірків тощо, а також налагодити виробництво на експорт компоту та фруктового екстракту на суму 30 тис. крб. [7].

Отже, у період непу Всеукраїнською спілкою садово-городньої, виноградно-виноробної та пасічницької кооперації „Плодоспілка” було налагоджено і успішно розвинуто експорт продуктів городництва, садівництва і насінництва, навіть попри те, що від початку ця стаття експорту перебувала у занедбаному стані і вважалася неперспективною. Прибутки від експорту фруктів, овочів і насіння складали приблизно чверть суми прибутків продуктів тваринництва і птахівництва (за показниками 1927 р.) [8].

Література:

1. Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.). – К., 1995. – с. 112.

2. Експорт нехлібної сільськогосподарської продукції з України // Український агроном. – 1927. – Ч. 5-6. – с. 10.

3. ЦДАВО України, ф. 323, оп. 4, спр. 14, арк. 21.

4. ЦДАВО України, ф. 290, оп. 6, спр. 9, арк. 457.

5. ЦДАВО України, ф. 323, оп. 1, спр. 338, арк. 9.

6. ЦДАВО України, ф. 323, оп. 1, спр. 295, арк. 6-11.

7. ЦДАВО України, ф. 323, оп. 1, спр. 180, арк. 31.

8. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2794, арк. 2.