Вінницький Торговельно-Економічний Інститут

Інноваційний підхід до проблеми підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах

Освіта є основним чинником для формування суспільства, відкритого зовнішньому світу й орієнтованого на нові технології і знання. Немає заперечень, що вищі навчальні заклади (ВНЗ) мають бути генераторами нових ідей, двигунами економічного розвитку. Зміст змін у вищій освіті визначається тим, що наука і ВНЗ переходять на шлях ринкового розвитку. Вони починають набувати форми комерційного підприємства, вчені і викладачі стають підприємцями на “ринку ідей” в умовах становлення глобальної економіки, заснованої на знаннях. Цей процес, який проходить у США, у світі, в тому числі в нашій країні, ще називають “другою академічною революцією”, і він знаменує собою епоху “академічного капіталізму” [3, ст.56].

Нині важливо навчати студентів відкрито дивитися на світ, формувати сприйнятливість до новизни, здібності до новаторства та заповзятливості, терплячості до чужої думки, вмінню адаптуватися до умов, що швидко змінюються. Іншими словами, тренувати їхній інтелект, а не тільки заповнювати знаннями. Такий підхід до ролі вищої школи у пострадянському суспільстві дозволить прокласти шлях до світової інтеграції, адаптуватися до логіки ринкової системи, висунути більш жорсткі умови до системи вищої освіти. Між навчанням і споживанням суспільства не повинна лежати прірва. Продукція навчального закладу (кваліфікація, знання, ідеї, послуги) повинна бути рентабельною, конкурентоспроможною. [1, ст. 60]

Освіта повинна підготувати інноваційну людину, яка здатна і бажає творити і сприймати зміни та нововведення. Щоб готувати людину й суспільство до інноваційного типу життя, необхідно змінити саму освіту. Передусім слід змінити спрямованість навчального процесу. Та обставина, що людство вступило в період, коли зміна ідей, технологій, знань відбувається скоріше, ніж зміна одного людського покоління, означає, що ні в школі, ні в найкращому університеті неможливо навчити людину на все життя. Очевидним є і те, що сформувати фахівця, здатного до новацій, обмежившись стінами університету, проблематично, тому інтеграція вищої школи, науки та виробництва є невідворотною вимогою часу.

Останніми роками в Україні значно збільшилась кількість студентів. П’ять років поспіль зростає державне замовлення на студентів з орієнтацією на підтримку практичних потреб суспільства. І цю тенденцію треба підтримувати, знявши будь-які обмеження для молодих людей, які хочуть і можуть високу фахову освіту. [2, ст. 7]

Але хоч сьогодні за кількістю студентів, які здобувають вищу освіту, ми не дуже помітно відстаємо від передових країн світу, проте за якістю підготовки ще значно поступаємось їм. Підтвердженням цього є те, що дипломи переважної більшості наших вищих навчальних закладів не визнаються за кордоном. [4, ст. 67]

Ознайомлення студента з науковою установою, організацією, підприємством, де він працюватиме, повинно стати нормою, тобто вища школа має переходити на адресну підготовку, як це робиться в світі. Університети готові до цього як з погляду індивідуалізації навчання, так і з погляду стимулювання студента. Але, хоч як і прикро, роботодавці лише в окремих випадках розуміють важливість таких підходів. Нині навіть організація виробничої практики є для вищої школи великою проблемою.

Перехід української системи вищої освіти на міжнародні стандарти розвитку потребує впровадження сучасних моделей і концепцій поєднання освітньої, дослідницької та виробничої функцій ВНЗ. Основними умовами їх реалізації є законодавче забезпечення, фінансове сприяння й освоєння нових схем організаційного управління такими структурами. [5, ст. 66]

Освітня сфера України є визначальною точкою динаміки соціально-економічного прогресу нашої держави. Глобалізація світу, швидкий розвиток наукових досліджень, нові інформаційні технології вимагають прискореного випереджувального інноваційного розвитку освіти, створення умов для розвитку особистості , її інтелекту і духовності.

Входження України в європейський простір передбачає удосконалення якості освіти.

Реформування ї розвиток вищої освіти можливі при умові розробки та використання інновацій в навчальному процесі, при оволодінні суб’єктами процесу системою сучасних наукових знань, при наповненні навчальних програм результатами вітчизняних і зарубіжних наукових і дидактичних досягнень, при широкому впровадженні у навчальний процес результатів науково-дослідних розробок, при залученні студентів до виконання наукових проектів.

Список використаних джерел:

1. Буга Н., Науменко Т. Становлення наукової та інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах//Економіст.–2006. –№9. –с.60-62.

2. Кремень В. Сьогодення потребує інноваційного мислення//Урядовий кур’єр.–2006. –13 жовтня. –с.7.

3. Лапитов Р. А. Інтернаціоналізація провінційного ВУЗа//Інновації.–2004.–с.56-59.

4. Сметанський М. Проблема професіоналізму у вищій школі//Вища освіта в Україні.–2006. –№2. –с.67-69.

5. Шаповалова Л., Євтушевський В. Становлення і розвиток інновацій у вищій школі////Вища освіта в Україні.–2006. –№2. –с.62-66.

6. Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку.–М.: Прогрес,1982.–455 с.