Секція: «Педагогічні науки».

Підсекція 2 «Проблеми підготовки спеціалістів»

Паньковський Ярослав Сергійович

Запорізький національний університет.

Використання невербальних засобів комунікації при професійній підготовці спеціалістів-філологів

Проблема підготовки високопрофесійних спеціалістів - одне з найбільш актуальних питань методики. Адже світові тенденції змінюються мало не щодня й, відповідно змінюються вимоги до рівня професійності фахівців. Станом на сьогодні висококваліфікований фахівець в області іноземної мови - це освічена, всебічно розвинута людина, що має фундаментальну підготовку.

Основне завдання викладання іноземних мов на Україні сьогодні - це навчання мові як реальному й повноцінному засобу спілкування. Навчити не тільки розуміти іноземну мову, але й вільно спілкуватися за її допомогою (усно й письмово) - це важке завдання, ускладнене тим, що спілкування – є не лише вербальний процес.

Спираючись на данні прагмалінгвістики й узявши до уваги сучасний статус англійської мови як засобу спілкування й взаєморозуміння у світовому співтоваристві, сучасна методика особливо підкреслює необхідність посилення паралінгвістичних і прагматичних аспектів вивчення мови. Це означає, що для підготовки кваліфікованих фахівців з іноземної мови, важливо не тільки досягнення якісних результатів в оволодінні навичками іншомовної мови, але й пошук реального виходу на інший рівень, нову культуру і її носіїв.

Науково доведено, що передача інформації відбувається за рахунок вербальних засобів (слів) лише на 7%, за рахунок звукових засобів (включаючи інтонацію й тон) на 38% і за рахунок невербальних засобів на 55% Оволодіння невербальною мовою важливо не тільки для комунікації, але, насамперед, для формування внутрішнього світу кваліфікованого спеціаліста і його ставлення до носіїв вербальної мови, яку він вивчає, а також до їхньої культури й способу життя. Оволодіння іноземною мовою нерозривно пов'язане з оволодінням знань про національну культуру, що означає не тільки засвоєння культурологічних знань, але й формування здатності й готовності розуміти ментальність носіїв мови й особливості комунікативної поведінки. Звідси необхідність вивчення усіх сторін мови (включаючи невербальну комунікацію) у нерозривному зв’язку з культурою носіїв мови.

Необхідність навчання володіння невербальними засобами спілкування продиктована ще й тим, що коректне застосування цих навичок і вмінь дозволяє краще зрозуміти співрозмовника, уникнути «комунікативного провалу».

При цьому використання на практиці таких невербальних засобів, як:

- екстралінгвістичних - сміх, плач, позіхання;

- проксемічних - просторові пересування під час занять;

- кінесичних - міміка, жести, пантоміміка;

- темпо-ритмічних і мелодико-інтонаційних особливостей мовлення

значно підвищує ефективність процесу комунікації і свідчить про високий рівень підготовки спеціаліста.

Результати багаторічних досліджень, а також практичне застосування паралінгвістичних засобів, засвідчили, що відбір і систематизація змісту мовного матеріалу при вивченні іноземної мови мають базуватися на наступних принципах:

1) системність - дозволяє ефективно застосовувати управлінські впливи на кожен змістовний компонент;

2) поетапність / багаторівневість - сприяє поступовому розширенню професійних знань. Цей принцип є основою розвитку логіко-інформаційних умінь;

3) професійна спрямованість - реалізується за допомогою міждисциплінарних зв'язків, які спрямовані на розширення професійних знань, що є частиною мовних і логіко-композиційних умінь педагога професійного навчання;

4) модульність - у процесі навчання з елементами модульної технології забезпечується індивідуалізація процесу навчання, підвищується якість самостійної навчальної діяльності, що веде до розвитку всіх груп комунікативних умінь педагога професійного навчання;

5) інформативність - адекватність, точність і повнота інформації є необхідними для організації професійного діалогу між педагогом і студентами;

6) вплив на афективну сферу особистості - використовуваний текстовий матеріал будь-якого рівня складності мають позитивно впливати на розвиток афективної й поведінкової сфер особистості студента. Крім того, на базі будь-якого тексту важливо розробляти вправи, які розвивають емоційну сферу, пропонують висловити власне ставлення;

7) правильне просторове розміщення комунікантів - доцільніше розміщати студентів не «у потилицю», а по колу, лицем один до одного, як це прийнято в багатьох західних вузах, що істотно підвищує комунікабельність й інтенсифікує процес придбання навичок спілкування іноземною мовою;

8) відповідність використовуваних засобів невербальної комунікації цілям і змісту словесної передачі інформації – як і у реальному спілкування використовувані засоби невербального спілкування повинні відповідати словесному змісту.

Насамкінець, необхідно зазначити, що відповідність засобів невербальної комунікації цілям й змісту словесній передачі інформації є одним з елементів культури спілкування. Володіння теоретико-практичними навичками використання таких засобів у конкретній, реальній, ситуації міжкультурного спілкування свідчить про високий професійний рівень спеціаліста. Таким чинам, для підготовки висококваліфікованих фахівців з іноземної мови (викладачі, перекладачі та ін.) необхідно враховувати цілий ряд факторів, здатних вплинути на формування іншомовної комунікативної компетенції, одним з основних, як показують найсучасніші дослідження, є оволодіння невербальними засобами спілкування.