Секція:
«Педагогічні науки».
Підсекція
2 «Проблеми підготовки спеціалістів»
Паньковський
Ярослав Сергійович
Запорізький
національний університет.
Використання невербальних засобів
комунікації при професійній підготовці спеціалістів-філологів
Проблема підготовки
високопрофесійних спеціалістів - одне з найбільш актуальних питань методики.
Адже світові тенденції змінюються мало не щодня й, відповідно змінюються вимоги
до рівня професійності фахівців. Станом
на сьогодні висококваліфікований фахівець в області іноземної мови - це
освічена, всебічно розвинута людина, що має фундаментальну підготовку.
Основне завдання викладання іноземних мов на Україні сьогодні - це навчання мові як реальному й повноцінному засобу спілкування. Навчити не тільки розуміти іноземну мову, але й вільно спілкуватися за її допомогою (усно й письмово) - це важке завдання, ускладнене тим, що спілкування – є не лише вербальний процес.
Спираючись на данні прагмалінгвістики й узявши до уваги сучасний статус англійської мови як засобу спілкування й взаєморозуміння у світовому співтоваристві, сучасна методика особливо підкреслює необхідність посилення паралінгвістичних і прагматичних аспектів вивчення мови. Це означає, що для підготовки кваліфікованих фахівців з іноземної мови, важливо не тільки досягнення якісних результатів в оволодінні навичками іншомовної мови, але й пошук реального виходу на інший рівень, нову культуру і її носіїв.
Науково доведено, що
передача інформації відбувається за рахунок вербальних засобів (слів) лише на
7%, за рахунок звукових засобів (включаючи інтонацію й тон) на 38% і за рахунок
невербальних засобів на 55% Оволодіння
невербальною мовою важливо не тільки для комунікації, але, насамперед, для формування внутрішнього світу
кваліфікованого спеціаліста і його ставлення до носіїв вербальної мови, яку він
вивчає, а також до їхньої культури й способу життя. Оволодіння іноземною мовою нерозривно пов'язане з
оволодінням знань про національну культуру, що означає не тільки засвоєння
культурологічних знань, але й формування здатності й готовності розуміти
ментальність носіїв мови й особливості комунікативної поведінки. Звідси
необхідність вивчення усіх сторін мови (включаючи невербальну комунікацію) у
нерозривному зв’язку з культурою носіїв мови.
Необхідність навчання володіння невербальними засобами спілкування
продиктована ще й тим, що коректне застосування цих навичок і вмінь дозволяє
краще зрозуміти співрозмовника, уникнути «комунікативного провалу».
При цьому використання на практиці таких
невербальних засобів, як:
- екстралінгвістичних - сміх, плач, позіхання;
- проксемічних - просторові пересування під час
занять;
- кінесичних - міміка, жести, пантоміміка;
- темпо-ритмічних і мелодико-інтонаційних
особливостей мовлення
значно підвищує ефективність процесу комунікації і свідчить про високий рівень підготовки спеціаліста.
Результати багаторічних досліджень, а також
практичне застосування паралінгвістичних засобів, засвідчили, що відбір і систематизація змісту мовного матеріалу
при вивченні іноземної мови мають базуватися на наступних принципах:
1) системність -
дозволяє ефективно застосовувати управлінські впливи на кожен змістовний
компонент;
2) поетапність /
багаторівневість - сприяє поступовому розширенню професійних знань. Цей принцип
є основою розвитку логіко-інформаційних умінь;
3) професійна
спрямованість - реалізується за допомогою міждисциплінарних зв'язків, які
спрямовані на розширення професійних знань, що
є частиною мовних і логіко-композиційних умінь педагога професійного
навчання;
4) модульність - у процесі навчання з елементами модульної технології забезпечується індивідуалізація процесу навчання, підвищується якість самостійної навчальної діяльності, що веде до розвитку всіх груп комунікативних умінь педагога професійного навчання;
5) інформативність - адекватність, точність і повнота інформації є необхідними для організації професійного діалогу між педагогом і студентами;
6) вплив на
афективну сферу особистості -
використовуваний текстовий матеріал будь-якого рівня складності мають
позитивно впливати на розвиток афективної й поведінкової сфер особистості
студента. Крім того, на базі будь-якого тексту важливо розробляти вправи, які
розвивають емоційну сферу, пропонують висловити власне ставлення;
7) правильне просторове розміщення комунікантів
- доцільніше розміщати студентів не «у
потилицю», а по колу, лицем один до одного, як це прийнято в багатьох західних
вузах, що істотно підвищує комунікабельність й інтенсифікує процес придбання
навичок спілкування іноземною мовою;
8) відповідність
використовуваних засобів невербальної комунікації цілям і змісту словесної
передачі інформації – як і у реальному спілкування використовувані засоби
невербального спілкування повинні відповідати словесному змісту.
Насамкінець, необхідно зазначити, що відповідність засобів невербальної комунікації цілям й змісту словесній передачі інформації є одним з елементів культури спілкування. Володіння теоретико-практичними навичками використання таких засобів у конкретній, реальній, ситуації міжкультурного спілкування свідчить про високий професійний рівень спеціаліста. Таким чинам, для підготовки висококваліфікованих фахівців з іноземної мови (викладачі, перекладачі та ін.) необхідно враховувати цілий ряд факторів, здатних вплинути на формування іншомовної комунікативної компетенції, одним з основних, як показують найсучасніші дослідження, є оволодіння невербальними засобами спілкування.