Секція «Педагогічні науки», підсекція 3

Бабюк Т.Й.

Кам’янець-Подільський державний університет

Оптимізація процесу виховання здорового способу життя дітей молодшого шкільного віку

У будь-якому суспільстві, побудованому на гуманістичних і демократичних засадах, здоров’я людини є вищою цінністю, найважливішим надбанням держави і, в першу чергу, це стосується здоров’я дитини. Збереження та зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя дітей розглядається як справа державної ваги, спільне завдання суспільства, школи, родини і самої дитини.

Комплексне розуміння здорового способу життя передбачає, що даний феномен може гармонійно формуватися в умовах спеціально організованої педагогічної діяльності [7, 36]. Здоровий спосіб життя розглядається нами як система ціннісно-змістових установок, знань, мотиваційно-вольового досвіду особистості, яка безперервно трансформується, та практична діяльність суб’єкта, спрямована на збереження та розвиток здоров’я в процесі адаптації до змінних умов життєдіяльності у відповідності з віковим розвитком.

Основною формою роботи з виховання здорового способу життя у початковій школі нами визначено урок, оскільки саме на уроках відбувається активізація пізнавальної діяльності дітей. На уроках пропонується використовувати різні методи та прийоми, які мають на меті зацікавити дітей змістом навчання, та сприяють активізації їх пізнавальної активності.

Важливим методом виховання здорового способу життя є практичні методи (спостереження, вправи, вирішення проблемних ситуацій, творчі завдання, досліди, ігри тощо). Для завдань та ігор використовуються ситуації з життя дітей, художніх творів, кінофільмів, пропонується використовувати усі можливі варіанти розв’язання чи виходу із ситуації. Це дає змогу дітям бути активними та свідомими учасниками процесу виховання здорового способу життя, сформувати ціннісне ставлення до здоров’я, спонукає до формулювання та засвоєння правил поведінки для збереження здоров’я.

Основним практичним методом у формуванні звичок здорового способу життя є вправляння, який базується на багаторазовому повторенні оздоровчих дій. В Енциклопедичному словнику „звичка” визначається як спосіб поведінки, який склався, здійснення якого в певній ситуації набуває для індивіда характер потреби. Звички – це продукт спрямованого виховання, які можуть перерости в стійкі риси характеру [5, 215]. Для виховання звичок необхідно, перш за все, правильне формування дії. При оволодінні певним видом діяльності важливо розповісти дитині про значення виконуваної дії та про всі умови, які визначають правильність її виконання. Це сприяє формуванню загальних пізнавальних установок та дає можливість виконувати дію відразу без суттєвих помилок та без особливих труднощів. Якщо при цьому дитину похвалять, то у неї виникає переживання успіху, досягнутої мети. Це різко змінює ставлення молодшого школяра до виконуваної дії: вона стає для дитини цікавою, виникає тенденція до повторення приємного заняття [6, 68]. Звички є основою характеру, коли вони виховуються в єдності з моральними переконаннями та духовними інтересами. При такому поєднанні значення звичок зростає ще й тому, що кожна нова звичка призводить до виникнення нової потреби дитини, в нашому випадку – потреби бути здоровим.

Наступним методом виховання здорового способу життя є словесні методи (бесіди, читання художньої літератури, обговорення, роз’яснення, складання розповідей тощо). Бесіди (фронтальні, групові, індивідуальні) – це ефективний метод профілактичної роботи. Бесіди сприяють набуттю та поглибленню знань про здоров’я та здоровий спосіб життя, про моральні та соціальні норми здорового життя. Читання є необхідним методом навчання, але в чистому виді не дає належного ефекту засвоєння навчального матеріалу. Тому читання поєднують з іншими методами. Метод обговорення теми чи ситуації із життя, книги, кінофільму надає дітям можливість обмінюватися думками та враженнями.

Великого значення у роботі мають наочні методи (демонстрація, замальовки, відеозаписи тощо). Метод демонстрації розрахований на усі способи сприйняття, тому він повинен бути присутнім майже на кожному уроці.

Важливою умовою забезпечення ефективності проведення різноманітних форм навчальних занять є створення відповідного валеологічного розвивального середовища. Це передбачає дотримання усіх гігієнічних норм в доборі меблів, обладнання, світлового та температурного режимів, вибору найбільш доцільних форм організації уроків, умов для систематичного загартовування, психологічного комфорту, естетичне оформлення форм передачі інформації, обладнання куточка здоров’я, створення спеціальної бібліотеки.

Отже, процес виховання здорового способу дітей має свої особливості. Він вимагає об’єднання зусиль початкової школи, сім’ї та громадськості, створення системи у роботі, єдності вимог, достатнього інформаційного забезпечення.

Література:

1. Валеологія. / Укл.: Л.П.Гаврилюк, Р.Л.Мацьопа. – Чернівці: ЧНУ, 2001. – 19 с.

2. Волкова С.С. Азбука здоров’я в початковій школі // І Всеукраїнська науково-практична конференція «Здоров’я та освіта», ч.1, Львів, 1993. – С. 66-68.

3. Горащук В. Здоров’я учнів. Від чого воно залежить? // Рідна школа. – 1998. - №1. – С. 70-74.

4. Денисенко Н.Ф. Впровадження програми з валеології // Дошк. виховання. – 1998, №9. – С. 7-8.

5. Российская педагогическая энциклопедия: В 2 т. – М.: Изд-во БРЭ, 1994-1995.

6. Рубинштейн С.Л. О воспитании привычек у детей. – М.:Педагогика,1996.–150с.

7. Формування здорового способу життя: Навч. посібник для слухачів курсів підвищ. кваліфікації / О.Яременко, О.Вакуленко, Л.Жаліло та ін. – К.: Укр. Інститут соціальних досліджень, 2000. – 232 с.

Відомості про автора

Бабюк Тетяна Йосипівна

Кам’янець-Подільський державний університет

Тел. 8-03849-27280