Нагорнюк Л.Є.

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Україна

Самостійна робота у формуванні іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутнього журналіста

Орієнтація на кінцевий результат навчання іноземної мови, який проявляється у сформованості іншомовної професійної комунікативної компетентності в студента-журналіста і його здатності до спілкування на міжкультурному рівні у професійних цілях ставить перед вищою професійної освітою багато завдань. Серед них розробка форм організації, методів управління, контролю і оцінювання аудиторної, індивідуальної та самостійної роботи студентів в умовах кредитно-трансферної системи.

Питанню самостійної роботи завжди приділялась значна увага в дослідженнях з педагогіки, психології та методики викладання іноземних мов (І.О. Зимня, В.А. Козаков, П.І. Підкасистий, С.Г. Заскалєта, Г.В. Рогова, Т.Г. Сорокіна, Л.А. Онуфрієва, Н.З. Могазова, Л.І. Іванова).

Проте, якщо орієнтуватись на вимоги Болонської конвенції та на тенденції мовної освіти, висвітлені у Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти [4], перед ВНЗ постає нове завдання, яке не зазначали у своїх працях вищеназвані автори, - підготувати фахівця-особистість, рівень якого відповідав би європейським стандартам. І, звичайно, неабияке місце у підготовці такого фахівця належить самостійній роботі студента.

Метою даної статті є конкретизувати зміст самостійної роботи студентів відділення журналістики в умовах кредитно-трансферної системи підготовки фахівців та визначити форми самостійної роботи за допомогою яких здійснюватиметься формування іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутнього журналіста.

Самостійна робота – це форма організації і реалізації навчально – пізнавальної діяльності студентів, яку спрямовує і контролює викладач або сам студент у відповідності з програмою навчання та індивідуальними потребами на аудиторних заняттях або у позааудиторний час з метою оволодіння професійними знаннями, навичками й уміннями та для самовдосконалення[8;4].

Пізнавальна діяльність студентів буває успішною лише тоді, коли розвивається їх самостійність. Тому викладач повинен створити умови для спонукання студентів до самостійної роботи в ході аудиторних занять з метою формування навичок, які потрібні для наступної творчої позааудиторної роботи. Так, студентам слід надавати право голосу у виборі цілей, змісту і методів навчання, а програма навчання повинна враховувати потреби студентів [9;4].

Науковцями доведено, що знання, які здобуті самостійно, шляхом подолання посильних труднощів, засвоюються краще, ніж ті, що отримані від педагога в готовому вигляді. Адже в ході самостійної роботи кожен студент безпосередньо стикається з матеріалом, який засвоюється, концентрує на ньому всю свою увагу, мобілізуючи при цьому резерви інтелектуального, емоційного та вольового характеру.

Крім того, що самостійна робота зумовлює активність студентів, вона ще й має, що дуже важливо, індивідуальний характер. Кожен студент використовує певне джерело інформації в залежності від своїх власних потреб і можливостей. Ця особливість самостійної роботи надає їй гнучкого адаптованого характеру, що значно підвищує відповідальність кожного студента і як наслідок його успішність.

Дидакти зазначають, що самостійна робота студентів може та повинна відповідати найрізноманітнішим дидактичним завданням: одні з них спрямовані на пошуки знань, інші – на вдосконалення умінь та навичок, використання їх у нових умовах. Головну цінність самостійної роботи складає те, що вони вчать самих студентів не лише вирішувати завдання, але й висувати задачі, планувати дії та способи їх виконання, шукати нові, об’єктивно цінні способи у різних варіантах [3;50].

Зміст самостійної роботи з дисципліни повинен відповідати змісту курсу та визначатися його програмою. Розроблена з урахуванням сучасних досліджень програма з іноземної мови для студентів спеціальності “Журналістика” [5] підтримує положення більшості авторів про те, що центральним компонентом змісту самостійної роботи є професійно спрямовані навички і вміння.

Професіоналізація змісту самостійної роботи ускладнюється тим, що у педагогічній науці немає досліджень, присвячених навчанню іноземної мови журналістів, в той час як для інших спеціальностей існують фундаментальні дослідження, наприклад, для студентів економістів – Є.В. Мірошниченко (1996), І.С. Онсіна (1990), Е.В. Клименко (2004); юристів – Л.Б. Котлярова (1990), Г.П. Савченко (1986); медиків – О.П. Петращук (1991), С.Н. Баришнікова (2005); фармацефтів – М.А. Задорожна (1992); бібліотекарів – О.А. Калашникова (1995); студентів технічних спеціальностей – І.М. Грішина (1971), А.А. Ємельянова (1978), О.Б. Тарнопольський (1978), Н.Н. Долова (2003); студентів торгівельно-економічних спеціальностей – Л.Ф. Манякіна (1998); військових – Р.Г. Зайцева (1989), Н.І. Угрюмова (1980); працівників сфери туризму – Е.П. Герасименко (2004), Е.Л. Алілуйко (2000); спеціалістів морського флоту – В.Н. Зикова (2002).

У даній статті, беручи до уваги специфіку журналістського фаху, ми пропонуємо за основу для самостійної роботи студентів-журналістів використовувати друковані засоби журналістики, що дозволить формувати кожен компонент іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутнього журналіста.

Періодична преса традиційно є одним з основних засобів у системі масової інформації і пропоганди, що поєднує газетні та журнальні матеріали. Будь-який твір газети чи журналу (стаття, репортаж, коментар, рецензія і т. д.) являє собою завершений по змісту і формі цілісний текст. Поняття “текст” у нашому дослідженні розглядається широко і включає як словесний, так і несловесний текст (малюнки, таблиці, карти, графіки, фото). За своїм характером читання публіцистичних текстів є опосередкованою масовою комунікацією, оскільки остання – це певна форма соціальної комунікації у суспільстві, яка опосередкована різними видами масової інформації (в нашому випадку – публіцистичними текстами) та при якій група адресатів висловлювання не обмежена й персонально не визначена [1, с. 183]. Читання іншомовних текстів у сучасній методичній науці розглядається як міжкультурна взаємодія / діалог між читачем та автором тексту, які є представниками різних лінгвосоціумів [2, 13]. Отже робота студентів з іншомовними друкованими матеріалами ЗМІ є опосередкованим видом міжкультурної комунікації.

В англомовній та німецькомовній публіцистиці виділяють щонайменше десять жанрів (передова стаття, хроніка, кореспонденція, стаття, коментар, репортаж, фельєтон, інтервю, рецензія, глоссе) [10]. З точки зору використання їх у процесі підготовки журналістів вони не рівноцінні. Найдоцільнішою для формування ІПКК майбутнього журналіста нам бачиться стаття. Під газетною / журнальною статтею ми розуміємо рухому текстову модель, яка поєднує дві зовнішньо протилежні, але внутрішньо взаємодоповнюючі тенденції інформативності та оціночності, і характеризується відносно лінійною короткістю, абсолютною закінченістю та чіткою завершеністю по відношенню до заголовку [6 с. 113]. Ця стаття базується на чіткому розвитку конкретної думки, яка підкріплюється системою аргументів і фактів та отримує кінцеве вираження в системі узагальнень і висновків, що направлені на досягнення конкретних результатів [7 с. 110].

Багатофункціональність періодичної преси дозволяє широко використовувати її на заняттях з іноземної мови у підготовці журналістів.

Таким чином, ми пропонуємо найрізноманітніші форми роботи, під час яких буде формуватись іншомовна професійна комунікативна компетентність майбутнього журналіста у всіх видав мовленнєвої діяльності:

· анотування і реферування публіцистичного тексту;

· активні форми роботи над іншомовним текстом: розбити текст на логічні частини, відшукати поставлену автором проблему і т.д.;

· робота з лексикою публіцистичного твору: виписати незнайомі слова, виписати реалії країни, мова якої вивчається і т.д.;

· робота з вправами і комунікативними завданнями, розробленими викладачем до іншомовного публіцистичного тексту;

· підготовка творчого проекту на задану тему на основі друкованих ЗМІ;

· аналіз використання авторами мовних засобів;

· написання іноземною мовою журналістських творів різних жанрів;

· визначення особливостей авторського стилю певних статей;

· аналіз висвітлення певної події чи проблеми у іншомовних друкованих ЗМІ країни, мова якої вивчається;

· пошук певної інформації в іноземній пресі чи Інтернеті тощо.

При цьому самостійна робота студентів буде успішна, якщо викладачем буде надана чітка цільова настанова на самостійну роботу, детальний інструктаж щодо її змісту, термінів виконання, порядку звітності, а також рекомендації щодо методів, прийомів і засобів здійснення. Студенти повинні достатньо забезпечуватись засобами для самостійної роботи: навчальний матеріал, словники, довідники, методичні рекомендації, програми тощо.

Отже, конкретизувавши зміст самостійної роботи студентів відділення журналістики в умовах кредитно-трансферної системи підготовки фахівців та визначивши форми самостійної роботи за допомогою яких здійснюватиметься формування іншомовної комунікативної компетенції майбутнього журналіста, залишаються нерозкритими питання критеріїв відбору публіцистичного матеріалу для самостійної роботи майбутніх журналістів, діагностики сформованості іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутнього журналіста та цілісної технології формування цієї компетентності.

Література:

1. Андриенко Е.В. Социальная психология: Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / Ред. В.А. Сластенина. – М.: Academia, 2002. – 264 c.

2. Бирюк О.В. Методика формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів у навчанні читання англомовних публіцистичних текстів: Дис. … канд.пед. наук: 13.00.02. – К., 2006.

3. Дарійчук Л.П. Педагогічні умови формування комунікативних умінь у студентів негуманітарних спеціальностей засобами англійської мови: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1999. – 188 с.

4. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання // Іноземні мови в навчальних закладах. – К., - 2003. - № 4. – с.110-127.

5. Нагорнюк Л.Є. Програма з німецької мови для студентів спеціальності „Журналітика”//Програми з іноземних мов для студентів неспеціальних факультетів вищих навчальних закладів України. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ імені Володимира Гнатюка, 2006. –C.190- 204.

6. Наер В.Л. Прагматический аспект английского газетного текста // Коммуникативные и прагматические особенности текстов разных жанров. – М., 1981. – С. 106 – 116.

7. Стрельцов Б.В. Основы публицистики. Жанры: Учеб. пособие. – Минск: Университское, 1990. – 240 с.

8. Ягельська Н.В. Методика організації самостійної роботи студентів з англійської мови з використанням професійного мовного портфеля: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02. – К., 2005. – 23 с.

9. Ягельська Н.В. Прийоми використання “Європейського мовного портфеля для економістів” у самостійній роботі з іноземної мови// Іноземні мови. – 2004. - №4. – с.3-8.

10. Noelle-Neumann E. Publizistik Massenkommunikation. / Hrsg. von E. Noelle-Neumann u. a. Aktualisierte, vollständig überarb. Neuausgabe Frankfurt/Main: Fischer Taschenbuch Verl., 1994. – 676 c.