Психология и социология / 8. Педагогическая психология

Черевач Н.Ю. – студентка, Байсара Л.І. – к.ф.н. доцент

Дніпропетровський національний університет, факультет психології

Аналіз особливостей тілесно-кінестетичного та музично-ритмічного видів інтелекту та їх урахування у навчальному процесі

 

Теорія Г. Гарднера зробила революцію у дослідженнях інтелекту. Він висунув ідею про існування восьми різних видів інтелекту, які наявні у кожної людини і знаходяться на різних рівнях розвитку. Однією з особливостей теорії є те, що деякі з виділених видів інтелекту ніколи раніше не розглядалися у контексті поняття “інтелект” та не були задіяні в академічному навчанні, зокрема, тілесно-кінестетичний, музично-ритмічний, міжособистісний, внутрішньоособистісний тощо [6].

Серед вищеназваних видів інтелекту особливий інтерес представляють музичний та кінестетичний. Здібності, притаманні цим інтелектам, більшістю вчених не вважаються складовими частинами пізнавальної діяльності високого рівня, не асоціюються з навчанням, але активно проявляються у повсякденному житті. Крім того, вони тісно пов’язані з емоційною сферою людини, а види діяльності, що базуються на них, викликають інтерес та, як правило, позитивно емоційно забарвлені. Це викликає зацікавленість у більш глибокому вивченні музичного та тілесно - кінестетичного видів інтелекту і пошуку способів їх активного використання у навчальному процесі.

Метою даної роботи був аналіз особливостей тілесно-кінестетичного та музично-ритмічного видів інтелекту і розгляд можливих способів їх використання у навчанні, а також проведення емпіричного дослідження зв’язку між рівнями розвитку тілесно-кінестетичного та музично-ритмічного інтелектів.

Аналіз літератури, присвяченої особливостям тілесно-кінестетичного та музично-ритмічного інтелектів показав, що обидва інтелекти відіграють важливу роль у житті кожної людини.

Кiнестетичний iнтелект — це здатнiсть використовувати все своє тiло для вираження iдей та почугтiв (актор, спортсмен, мiм), включаючи фiзичну властивість використовувати руки для створення або трансформацiї речей (скульптор, механiк, художник, хiрург). Цi властивості, як правило, не вважають складовими частинами пiзнавальної дiяльностi високого рiвня. Iснує думка, що фiзичний контроль не може розглядатись як форма iнтелекту. Але в роботах Гарднера та його послiдовникiв, якi посилаються на вiдомих мiмiв, атлетiв, акторiв, винахiдникiв і танцюристів для iлюстрацій можливостей кiнестетичного iнтелекту, доведено, що кiнестетичний iнтелект по праву заслуговує на таке визнання [7].

Визнання кiнестетичних умiнь як форми iнтелекту пiдтримусться такими факторами.

• По-перше, рух займає центральне мiсце в дiяльностi людини i є основною характерною рисою раннього навчання. Як стверджує Пiаже, сенсоромоторна дiяльнiсть становить основу раннього пiзнання дитиною свiту [2].

• По-друге, поява символiчної думки (наприклад, мови) вiдбувається тодi, коли сенсоромоторний досвiд iнтерналiзується в ментальнiй репрезентацiї. Мовлення будується на попереднiх сенсоромоторних знаннях.

• По-третє, вченi, що займаються дослiдженням роботи мозку, висловлюють думку про те, що моторнi дiї не є допомiжною формою високого ментального процесу, але служатъ важливою функцiєю, що привносить витон-чення, цiлеспрямованiсть, адаптивнiсть та виживання органiзму людини [3].

Крiм того, кiнестетичний iнтелект має декiлька ознак, якi вiдрiзняють його від інших видів інтелекту – чiткий профiль здiбностей, що мають цiннiсть у певному соцiально-культурному оточеннi:

• на цей вид iнтелекту вибiрково впливають певні пошкодження мозку, що говорить про його окрему нейронну архiтектуру;

• вiн зустрiчається у виключно талановитих людей (хореографiв, атлетiв);

• має чiтку iсторiю розвитку;

• має еволюцiйну iсторiю (тiльки примати використовують знаряддя та володiють здатнiстю вмiло користуватись ними);

• має свою систему знакiв;

• характеризується набором стрижневих операцiй: здатнiсть контролювати рухи тiла; прислухатися до свого тiла та довiряти йому; здiбностi iмiтувати, пародiювати; здатнiсть полiпшувати функцii тіла; [3,6].

Вважасться, що людина з розвиненим кiнестетичним iнтелектом володiє такими властивостями:

• пiзнає середовище, що її оточує, через дотики та рухи, вiддає перевагу вивченню всього через маніпуляцію;

• має добру координацiю рухів та вiдчуває час;

• найкраще навчається через безпосередню участь, чiтко пам’ятає, що було зроблено, а не те, що спостерiгалось або про що йшла мова;

• їй подобаються конкретнi навчальнi дії: екскурсiї, будування моделей, участь у рольових iграх, конструювання або фiзичнi вправи;

• виявляє спритнiсть в роботi, що вимагає як крупної, так і дрібної моторики;

• виявляє чутливiсть та реагує на фiзичне оточення та фiзичнi системи;

• демонструє вмiння танцювати, шити, рiзати по дереву, акторськi та атлетичнi здiбностi;

• демонструє рiвновагу, грацiю i точнiсть у виконаннi фiзичних завдань;

• знаходить новi пiдходи до фiзичних умiнь або створює новi форми танцю, спортивної або iншої фiзичної дiяльностi [3].

Не дивлячись на те, що серед молодi є багато людей, обдарованих кiнестетичним iнтелектом, бiльшiсть традицiйних методiв викладання орiєнтована тiльки на вербальний або логiко-математичний iнтелекти.

За даними дослiджень, кiнестетичний iнтелект обслуговує три центральних когнiтивних умiння: моторну логiку, кiнестетичну пам’ять та кiнестетичну обiзнанiсть.

Моторна логiка включає нейромускульнi умiння дитини по вiдношенню до артикуляцiї та виконання рухiв, що виражаються в умiннi артикулювати та виконувати по порядку рухи (“синтаксис” рухiв).

Кiнестетична пам’ять дає змогу дитинi думати в термiнах рухiв, ментально реконструювати мускульнi зусилля, рух та положения в просторi. Це – так звані “процедурні знання”, тобто знання того, “як щось робити” (їздити на велосипедi, водити машину, друкувати, тощо).

Кiнестетична обiзнанiсть це – саме кiнестетичне вiдчуття, яке дає дитинi iнформацiю про ступiнь, напрямок та вагу руху. Кiнестетичне вiдчуття оперує через пропріоцептори в тiлi людини, якi передають iнформацiю вiдносно тиску, положения та розтяжки м’язів, в мозок. Ця iнформацiя забезпечує свiдому оцiнку пози, руху, змiн в рiвновазi тiла, а також знання опору, положення та ваги об’єктiв [11].

Студентiв з розвиненим кiнестетичним iнтелектом можна навчати краще через тi види навчальної дiяльностi, якi вiдповiдають характеристикам даного виду iнтелекту: спортивнi iгри, рольова гра, імітування, драматизація, фiзичнi вправи, вiйськовi види спорту; мова тiла, фiзичнi жести, винахiдництво; гiмнастичнi вправи «пiрамiди», живий скульптурний витвiр, жива сценка [8].

Перелiченi види дiяльностi пропонують бiльше сенсорного вводу матерiалу та сприйняття, що утримує тривалу увагу студентiв, а це, в свою чергу, сприяє засвоєнню вивченого. Цi види дiяльностi активiзуютъ праву пiвкулю мозку, яка має тенденцiю до сприйняття об’єктiв, дiй, процесiв вцiлому, а не через їх окремі компоненти. Кiнестетичнi здібностi включають цiлий набiр складних операцiй мозку,  роботи мозку та тiла [9].

Використання кiнестетичних видiв дiяльностi поряд з традицiйними стратегiями, в яких бере участь лiва пiвкуля, допомагає студентам побачити бiльш повну картину того, що вивчаєтъся, звiльнитись вiд гіподинамії у навчаннi, активiзувати ширший дiапазон нейронних шляхiв [11].

Робота кiнестетичного iнтелекту супроводжується iншими видами iнтелекту, такими, як мiжособистiсний, ритмiчний компонент музично-ритмiчного та просторовий компонент вiзуально-просторового видiв iнтелекту. Такi види дiяльностi сприяють iнтеграцiї та полiпшенню рiзних видiв iнтелекту i можуть поліпшувати всi зони сенсоргого сприйняття [5].

Вивчення іноземних мов є досить важким завданням і має свої особливості в порівнянні із засвоєнням рідної мови. Особливий інтерес викликає використання кінестетичного інтелекту у вивченні іноземних мов, адже кінестетична діяльність активізує головний мозок, що сприяє кращому запам’ятовуванню та утримуванню інформації у пам’яті. Крім того, рухова активність викликає інтерес у студентів, що підвищує їхню зацікавленість матеріалом, зменшує втому, а також сприяє кращому засвоєнню знань[5].

Музично-ритмічний інтелект – це знання того, як використовувати музику і ритм з метою налаштовувати себе на креативне ставлення до різноманітних ситуацій. Музично-ритмічний інтелект першим розвивається у людини. Деякі вчені пропонують називати цей інтелект «слухово-вібраційним», оскільки він пов’язаний з цілою сферою звуків та вібрацій природного або штучного походження.

Ключові здібності музично – ритмічного інтелекту включають в себе здатність визначати структуру музики та ритм, “схеми” для слухання музики; чутливість до звуків та вібрацій; впізнавання, створення та відтворення звуку, ритму, музики, тону та вібрації; визначення характерних якостей тону і ритму. З точки зору неврології, музично-ритмічний інтелект першим починає розвиватись у людини. Деякі вчені пропонують називати його “слухово-вібраційним інтелектом”. Він пов’язаний з цілою сферою звуків та вібрацій природного або штучного походження. Вплив музики, ритму, звуку та вібрації є сильнішим за вплив вияву будь-якої іншої форми інтелекту [3].

Обидві півкулі мозку задіяні у роботі музично-ритмічного інтелекту: ліва – у формальному систематичному підході до музики та ритму, права – місце задоволення музикою заради неї самої. Оскільки музика – це діяльність, що залучає весь мозок, вона допомагає нам легше відправляти інформацію у довготривалу пам’ять [11].

Людина з добре розвиненим музичним інтелектом характеризується такими ознаками:

·    слухає та реагує на різноманіття звуків, та організовує ці звуки у смислові моделі;

·    отримує задоволення і потребує можливості слухати музику або звуки оточення в навчальному середовищі. Прагне перебувати в середовищі музикантів та навчатися від них;

·    реагує на музику кінестетично – через диригування, виконання та складання музики, танець; емоційно – через реагування на настрої та темпи музики; інтелектуально – через обговорення та аналізування музики; естетично – через цінування і розуміння змісту та значення музики;

·    впізнає і обговорює різноманітні музичні стилі, жанри та культурні відмінності музики;

·    колекціонує музику та інформацію про неї, може збирати музичні інструменти та грати на них;

·    розвиває вокальні здібності та вміння грати на музичних інструментах;

·    використовує музичний словник та музичні поняття;

·    має власну підбірку музичних творів, яку вдало використовує для коригування свого емоційного стану;

·    отримує задоволення від імпровізування звуками і може адекватно завершити дану музичну фразу;

·    може запропонувати власну інтерпретацію того, що композитор висловив через музику, аналізувати та критикувати музичні підбірки;

·    цікавиться професіями, пов’язаними з музикою [6].

Проте, спроба виявити студентів з музичними здібностями, або добре розвиненим музичним інтелектом, є досить складним завданням, оскільки, неможливо визначити музичний інтелект, використовуючи список, що охоплює лише декілька проявів цього складного виду інтелекту [3, 7].

Музика може ефективно використовуватися для полегшення вивчення академічних предметів, але працівники освіти, як правило, не використовують музичні стратегії через брак власного музичного досвіду. Крім створення приємної атмосфери у класі, музика може використовуватися з метою допомогти розслабитися, підбадьорити, сфокусувати увагу студентів, перейти від одного виду діяльності до іншого. Актуальним є питання про активне використання музики у вивченні мов.

Музика і мова допомагають одне одному у навчальному процесі. Кореляція між музичними здібностями та здібностями до вивчення іноземних мов підтверджується багатьма факторами. Наприклад, серед індивідів, які володіють п’ятьма чи більше мовами, часто загальною рисою є добре розвинені музичні здібності. Це може бути пов’язане з тим, що правильна вимова створюється поєднанням півтонів та відтінків звуку, а спів налаштовує вухо на сприйняття тонких відтінків звуку, розвиває артикуляцію та фокусує увагу на потрібних акцентах. Додавання музики до навчального процесу мотивує студентів та покращує розуміння ними матеріалу. Музика стимулює роботу пам’яті, забезпечує структурований контекст для пригадування та запам’ятовування слів, знижує кількість «втрачених» слів. Існує багато ефективних методик по використанню музики при вивченні мови і педагогам слід частіше застосовувати їх [10].

Крім зв’язку музики з лінгвістичним інтелектом, є відомості про зв’язок ритмічного компоненту музичного інтелекту з кінестетичним інтелектом. На основі цього у даній роботі була висунута гіпотеза про залежність рівня розвитку музичного інтелекту від рівня розвитку кінестетичного інтелекту у людини.

Для дослідження зв’язку між рівнем розвитку тілесно-кінестетичного та музично-ритмічного інтелекту було обрано дві методики: “Опитувальник множинності форм інтелекту” Г. Гарднера [6] та “Методика визначення рівня розвитку форм інтелекту” [4]. Ці методики дають можливість визначити рівень розвитку кожної з 8 форм інтелекту, виділених Г. Гарднером, а зокрема музичного та кінестетичного інтелектів, яким присвячене дане дослідження. Співставлення результатів двох методик підвищує достовірність загальних результатів дослідження.

Для проведення дослідження була обрана вибірка, що складалася з 30 студентів віком від 18 до 22 років. Вони відповідали на питання “Опитувальника множинності форм інтелекту” Г. Гарднера та “Методики визначення рівня розвитку форм інтелекту”. На першому етапі обробки результатів сирі бали по кожному з опитувальників підраховувалися та переводилися у відсотки. Ці дані показують, наскільки кожен із видів інтелекту розвинений у конкретного індивіда. По кожному з видів інтелекту було визначено середнє арифметичне результатів двох методик.

На другому етапі обробки середнє арифметичне результатів обох методик по музичному та тілесно – кінестетичному інтелекту було зведено в окрему таблицю та проранжовано у порядку спадання. Потім підраховувалася різниця рангів результатів досліджуваних по музичному та тілесно-кінестетичному інтелектах та сума квадратів рангів. Для визначення ступеня кореляції між показниками розвитку музичного та тілесно - кінестетичного інтелекту використовувався коефіцієнт рангової кореляції Ч. Спірмена (див. табл.1).

Таблиця 1.

Кореляція між рівнем розвитку тілесно – кінестетичного та музичного інтелектів

 

Досліджу-вані, №

Кінестетич-ний(%)

Ранг (R 1)

Музич-ний(%)

Ранг (R 2)

d

d2

1

2

3

4

5

6

7

1

85

1

75

9

-8

64

2

80

2,5

67,5

13

-10,5

110,25

Продовження таблиці 1

1

2

3

4

5

6

7

3

80

2,5

100

2

-0,5

0,25

4

77,5

4

70

12

-8

64

5

72,5

6

82,5

6,5

-0,5

0,25

6

72,5

6

45

25

-19

361

7

72,5

6

65

14

-8

64

8

70

8,5

20

30

-21,5

462,25

9

70

8,5

45

25

-16,5

272,25

10

67,5

10

60

16,5

-6,5

42,25

11

65

11

60

16,5

-5,5

30,25

12

62,5

12

47,5

22,5

-10,5

110,25

13

57,5

13

42,5

27

-14

196

14

55

15,5

72,5

10,5

5

25

15

55

15,5

40

28,5

-13

169

16

55

15,5

100

2

13,5

182,25

17

55

15,5

55

18

-2,5

6,25

18

52,5

18,5

45

25

-6,5

42,25

19

52,5

18,5

50

20,5

-2

4

20

50

20,5

100

2

18,5

342,25

21

50

20,5

97,5

4

16,5

272,25

22

42,5

22,5

72,5

10,5

12

144

23

42,5

22,5

82,5

6,5

16

256

24

40

24

47,5

22,5

1,5

2,25

25

32,5

25,5

77,5

8

17,5

306,25

26

32,5

25,5

50

20,5

5

25

27

30

27

62,5

15

12

144

28

27,5

28

95

5

23

529

29

22,5

29

40

28,5

0,5

0,25

30

15

30

52,5

19

11

121

 

 

 

 

 

 

Сума d2=4348

 

Коефіцієнт кореляції Спірмена: G=1-(6*Sd2/(n-n3)), де S – сума квадратів різниці рангів, d2 – квадрат різниці рангів, n – кількість досліджуваних [1].

G = 1- ( 6*4348/26970) = 1-( 26088/26970) = 1- 0.9672969 = 0.0327

Отримане значення коефіцієнту кореляції Спірмена показало, що кореляційний зв’язок між вимірюваними показниками відсутній. Це означає, що рівень розвитку тілесно-кінестетичного інтелекту не залежить від рівня розвитку музично-ритмічного інтелекту. Виходячи з цього можна зробити висновок, що музичний та кінестетичний інтелекти розвиваються незалежно один від одного, але вони обидва часто бувають задіяні у спільних видах діяльності. Особливості тілесно-кінестетичного та музично-ритмічного інтелектів зараз активно вивчаються, тому ця робота може слугувати базою для подальших розробок у даному напрямку.

Література

1.         Бурлачук Л. Ф. Морозов С. М. Словарь – справочник по психодиагностике – СПб.: Питер, 2001. – 528с.

2.         Пиаже Ж. Избранные психологические труды. Психология интеллекта. – М.: Просвещение, 1969. – 600с.

3.          Armstrong T. 7 Kinds of Smart. Penguin Books. – USA . 1993. - 98p.

4.         Berman M. A Multiple Intelligences Road to An ELT Classroom. – Crown House Publishing Limited, 1998. – 200 p.

5.         Berman S. A Multiple Intelligence Road To A Quality Classroom. – IRI / Skylight Training and Publishing Inc., 1995

6.         Gardner H. Frames of Mind: The theory of multiple intelligences. – N. Y.: Basic Books, 1983. – 416 p.

7.         Gardner H. Multiple intelligences: The theory in practice. – N. Y.: Basic Books, 1993. – 528 p.

8.         Greenwood J. Activity Box – CUP, 1997 Greenwood J Activity Box – CUP, 1997

9.         Smith A. Accelerated Learning in The Classroom – Network Educational Press, 1996.

10. Stansell Jon. The Use Of Music in Learning Languages : A Review – University of Illinois at Urbana - Champaign

11. Zdenek M. The Right Brain Experience – Corgi, 1996