Самко О.

Науковий керівник: Толмачова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Проблеми обліку процесу реалізації

В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік процесу реалізації виходить на якісно новий рівень. Це викликано тим, що організації самостійно планують ринок збуту продукції, товарів та їх асортимент. Це обумовлює необхідність виділення процесу реалізації в самостійний об'єкт управління.

Ефективне управління процесом реалізації, поряд з управлінням процесом виробництва, відіграє важливу роль в досягненні мети збільшення прибутку і підвищення рентабельності роботи організації. Для цілей ефективного управління процесом продажів необхідне достатнє і впорядковане інформаційне забезпечення, яке дозволить певним групам користувачів приймати обґрунтовані рішення.

На сьогоднішній день існує проблема стосовно вибору способів розрахунку прибутку від реалізації продукції. Ця проблема стала підставою для вибору цієї теми.

Метою роботи є вивчення економічного стану підприємства, оцінка стану бухгалтерського обліку на ділянці «реалізація», розробка шляхів поліпшення організації бухгалтерського обліку.

Вчені та фахівці ведуть суперечки з приводу визнання доходу від реалізації у міру оплати відвантаженої продукції є традиційним для вітчизняного обліку. Він частіше використовується організаціями ще й тому, що в умовах інфляції і неплатежів як би гарантує фінансову можливість розрахунків з бюджетом по податках, оскільки гроші від покупців зараховані на рахунки організацій. Однак Грекова З.М. і Кочурова Л.І. вважають, що оцінювати виторг в міру надходження платежів, то окремі підприємства часто не поспішають виконати свої зобов'язання з відвантаження товарів і надання послуг, намагаючись скористатися грошима у своїх інтересах. А якщо вчасно відвантажують, то чи не ту продукцію, або не в тому обсязі, або не тієї якості. В результаті у покупця зростає дебіторська заборгованість, яка згодом веде до збитків і виникнення арбітражних спорів.

Бровіна Т. М. стверджує, що через зниження розмірів дебіторської заборгованості підприємство, що застосовує варіант обліку реалізації продукції з оплати, буде мати (за інших рівних умов) більш низькі значення коефіцієнта проміжного покриття і коефіцієнта поточної ліквідності, ніж підприємство, що застосовує інший варіант обліку реалізації. А оцінка фінансового стану підприємства при виборі підприємства-партнера дається на основі вищезгаданих показників.

Однак, Грекова З.М. і Кочурова Л.І. вважають, що при оцінці виручки принаймні відвантаження ситуація ускладнюється тим, що товар відвантажено, а гроші на розрахунковий рахунок не надійшли. Виходить, що підприємство рентабельне, але не платоспроможне. До того ж воно ще повине платити пеню за кожний день прострочення податкових платежів. Далеко не завжди і не від усіх дебіторів заборгованість буває отримана в повному обсязі.

Отже, під одну і ту ж заборгованість при різних методах визначення виторгу від реалізації в одному випадку дозволяється, а в іншому забороняється створювати за рахунок фінансових результатів відповідні резерви. На думку Грекової З.М. і Кочурова Л.І. «метод визначення виручки по відвантаженню», має ряд істотних недоліків: з податкового законодавства передоплата тягне за собою застосування цього методу визначення виручки від реалізації і пред'явлення покупцю розрахункових документів. Тут багато що залежить від компанії, яка робе передоплату: воно може затримати відвантаження товарів з різних причин. Але якщо навіть продукція відвантажується вчасно, то в підприємства покупця все одно проблеми: покупець змушений чекати продукцію якийсь час після того, як гроші перераховані на розрахунковий рахунок постачальника. І як результат - уповільнення оборотності оборотних коштів, зниження коефіцієнта покриття. Є проблеми і у підприємства-постачальника. Отримавши передоплату, воно зобов'язане перерахувати до бюджету податок на додану вартість, не надавши послуг і не виконавши робіт з відвантаження товарів. У випадку, якщо покупець відмовляється від товару, постачальник не в змозі повернути йому всі гроші, т.к. частина з них перераховано до бюджету у вигляді податків. Тому Грекова З.М. і Кочурова Л.І. вважають, що не можна платити свої борги і стягувати чужі за колишньою оцінкою, тому що їх знецінення веде до того, що одні підприємства живуть за рахунок інших . Рішення даної проблеми ці автори бачать у законодавчому порядку вирішення взаємних претензій підприємств з урахуванням періодично публікується коефіцієнта інфляції .

Отже, узагальнюючи все вищесказане, слід зазначити, що кожен з методів визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) має як переваги, так і недоліки. Я вважаю, що при складанні в даний час в Україні економічної ситуації, коли проблема неплатежів є однією з основних, «момент реалізації - оплата» є одним з найбільш дієвих інструментів відходу від парадоксу бухгалтерського обліку: «Прибуток у підприємства є, а борги оплачувати нічим», який створює істотні труднощі і при набагато більш сприятливої економічної обстановці.

Але найбільш грамотним і обґрунтованим, на мій погляд, є пропозиція Бровіної Т.М. використовувати світовий досвід та вітчизняну практику зовнішньої торгівлі. Зокрема, в країнах з розвиненою ринковою економікою для того, щоб покупець швидше розплатився за поставлені товари, в контракт вносяться поправки на умови платежу.

Література:

1. Белобжецкий И.А. “Учет и контроль реализации продукции”.

2. Васькин Ф.И., Антипенский В.Е. “Организация бухгалтерского учета в сельском хозяйстве при комплексной механизации и автоматизации”.

3. Козлов Ю.М., Макаров В.И. “Пути решения проблем реализации сельскохозяйственного продукции”.

4. Ламыкин И.А. “Основы бухгалтерского учета”.-2-е изд.

5. Луговой В.А. “Учет готовой продукции и ее реализации”.

6. Патров В.В., Костюк Г.И. “Учет реализации товаров по договору поставки”.

7. Бровина Т.М. “О способах учета реализации продукции”.