Экономические науки/7. Учет и аудит

Федосєєва Ю. С.

Науковий керівник: Риковська І. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

Процедура обліку гудвілу

Прагнення України інтегруватися до Європейського Союзу та залучити зовнішні інвестиції потребує реального відображення у фінансовій звітності підприємств вартості гудвілу, що привертає особливу увагу потенційних інвесторів. Однак цей процес уповільнюють невизначеність механізму його оцінки.

Неможливість достовірного економічного визнання отриманих вигід і конкурентних переваг від нематеріальних активів у складі інтелектуального капіталу, проблеми їх ідентифікації, помилки в оцінці таких активів призводять до завищення або негативного значення гудвілу. Так, негативний гудвіл, який в українській практиці приватизації набув невиправданого поширення, найчастіше є наслідком неврахування нематеріальних чинників цінності підприємства через те, що вони за діючими правилами обліку не відображені в ньому і списані на витрати. Це призводить до невідповідностей і невиправданих втрат.

Досліження питань гудвілу, його сутності та особливостей обліку знайшли широке відображення у працях зарубіжних та вітчизняних науковців, серед яких слід виділити О. Андросова, М. Бондара, Ф. Вуда, Л. Городянську, В. Дибу, Р. Коршикова, Л. Лук´яненко, О. Небильцова, А. Пересаду, Г. Уманцева та ін.

Згідно з П(С)БО 19 «Об´єднання підприємств» [2] гудвілом у разі придбання вважвють перевищення частки придбання понад справедливу вартість ідентифікованих активів і зобов´язань на дату купівлі-продажу. Справедливою є вартість підприємства, визначена за предпродажною оцінкою.

У Законі “Про оподатковування прибутку підприємств” [1] гудвіл визначений як нематеріальний актив, вартість якого визначається як розходження між балансовою вартістю активів підприємства і його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає унаслідок використання кращих управлінських якостей, що домінує позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій і т.п.

При купівлі – продажу підприємства, злиттям – поглинанням або прийняттям управлінських рішень щодо вартості підприємства (компанії) виникає необхідність оцінки внутрішньогенерованого бізнесом гудвілу, який визначають як різницю:

1) між вартістю придбання підприємства і часткою покупця у спаведливій вартості активів, що купуються й ідентифікуються, і зобов´язаннями на дату проведення обмінної операції;

2) між купівельною ціною підприємства як придбаного майнового комплексу в цілому та вартістю за бухгалтерським балансом усіх його активів і зобов´язань, якщо передбачається, що сторони угоди знабть, за що покупець переплачує певні кошти, однак розкриття причин цього є необов´язковим [4, с.31].

Облік гудвілу на вітчизняних підприємствах ведеться на рахунку 19 «Гудвіл при придбанні» відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку [3]. Рахунок 19 призначений для узагальнення інформації про гудвіл і негативний гудвіл, що виникають при придбанні, та/або гудвіл, який виник у процесі приватизації (корпоратизації) підприємства, порядок обліку та списання якого визначається Положенням про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності. Рахунок 19 "Гудвіл" має такі субрахунки: 191 "Гудвіл при придбанні" та 193 "Гудвіл при приватизації (корпоратизації)". Аналітичний облік гудвілу ведуть за об´єктами придбання.

Проте невідчутні сладові нематеріальних активів досить проблемно оцінити, хоча вони становлять основу створеного підприємством гудвілу. Особливо це стосується високотехнологічних підприємств, ринкова вартість яких перевищує у кілька, а іноді десятки раз балансову вартість. Відтак гудвіл, що виявляється домінантою забезпечення ринкової вартості підприємства подібно до нематеріальних активів у складі інтелектуального капіталу не може бути визначеним за допомогою калькулювання вартісних показників, оскільки донині вітчизняними і міжнародними стандартами обліку не визначаються активами більшість складових його формування, які списують на витрати звітного періоду – дослідження, підготовку та перепідготовку кадрів, підвищення ділової репутації, створення торгової марки тощо.

Таким чином, неправильна оцінка окремих суб´єктів обліку нематеріальних активів у складі інтелектуального капіталу спотворює інтерпритацію результатів господарської діяльності, що знаходить відображення у неправильних управлінських рішеннях щодо вартості гудвілу.

Отже, система обліку потребує суттєвої трансформації щодо нематеріальних невідчутних активів у складі інтелектуального капіталу з огляду на те, що облік таких активів найбільш уразливий стосовно визначення їх поточної та майбутньої дохідності.

Література:

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями.

2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об´єднання підприємств», затв. наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 р. № 163.

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов´язань і господарських операцій підприємств і організацій, затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 зі змінами і доповненнями.

4. Диба В. Концепції гудвілу та інтелектуальний капітал // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 3. – 30 – 34.