Економічні науки/16. Макроекономіка

Хорошенюк Інна Іванівна

Науковий керівник: Кравчук І. П.

Буковинська Державна Фінансова Академія, Україна

Інвестиції в Україні: проблеми залучення та напрями їх вирішення

Процеси глобалізації останнім часом набирають високих темпів і мають всеохоплюючий характер. На сьогодні для України важливо не залишатися на узбіччі світового розвитку, стати рівноправним партнером світового співтовариства, а не сировинним придатком високорозвинених країн. Україна має високий науковий і виробничий потенціал, однак майже не використовує його, наражаючи, таким чином, суспільство на економічну небезпеку та залежність у майбутньому від світової спільноти.

На сьогоднішній день інвестиційна політика в Україні є неоднозначною. Для зміни ситуації, що склалася, і залучення грошових коштів в інвестиційний процес виникає потреба у вдосконаленні регулювання інвестиційної діяльності і в забезпеченні на цій основі активізації інвестування[3, 226].

За даними прес-служби ООН Україна займає 18-те місце у двадцятці країн, котрі являються привабливими для інвесторів. Це обумовлено наступними причинами: значний ринок з незадовільним попитом на товари та послуги, високий рівень освіти населення та кваліфікації персоналу, вигідне транспортно-географічне положення, порівняно легкий доступ до сировинних ресурсів та інше.

До основних причин інвестиційної непривабливості України належать також:

- нестабільність політичної ситуації;

- збільшення монополізації ринків, ріст рівня інфляції;

- наявність зовнішнього та внутрішнього боргу;

- нестабільність законодавства, зокрема податкового;

- скорочення пільг для інвесторів[2, 68];

- високий рівень податків, їх велика, необґрунтована кількість;

- відсутність інфраструктури, нерозвиненість банківської системи;

- нерозвиненість страхового та фондового ринків;

- криміналізація економіки, активність тіньового бізнесу;

- низький рівень конкуренції виробництва, інноваційної активності та невисока платоспроможність підприємств;

- високі інвестиційні ризики та низька норма рентабельності більшості промислових підприємств;

- тривалість і громіздкість процедури реєстрації підприємств [1, 65].

Що стосується участі України у міжнародних організаціях, то Україна бере активну участь у всіх напрямках діяльності ООН, найважливішими з яких є підтримання міжнародного миру та безпеки та зміцнення верховенства права у міжнародних відносинах, розвиток співробітництва у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру, забезпечення прав людини. Одним із основних напрямків взаємодії України з ООН є участь у роботі Організації з підтримання міжнародного миру та безпеки (ОПМ). Починаючи з липня 1992 р., Україна виступає як країна-контрибутор військових підрозділів та персоналу до ОПМ. Станом на липень 2010 р. майже 370 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляли Україну в семи миротворчих операціях ООН[3, 230].

Україна є учасницею більшості міжнародних договорів, депонованих у Генерального секретаря ООН. Пріоритетне місце в сучасному міжнародному співробітництві займає проблематика сталого розвитку та охорони навколишнього середовища, протидія глобальній зміні клімату. Головну роль на даному напрямку відіграє ООН як найважливіше джерело міжнародного природоохоронного права. Україна є стороною понад 40 глобальних та регіональних природоохоронних конвенцій та угод. Слід також наголосити на тому, що Українська сторона активно залучається до роботи Європейської та середземноморської організації захисту рослин, Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин, Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики. Триває членство України у Міжнародній раді по зерну та в категорії спостерігачів – у Міжнародному бюро виноградарства та виноробства. Згідно з рішенням ХІІІ-ої щорічної сесії Конференції держав-учасниць Конвенції про заборону хімічної зброї (КХЗ), що проходила 2-5 грудня 2008 р. в м.Гаага, Україну втретє було обрано членом Виконавчої ради Організації по забороні хімічної зброї (ОЗХЗ) [3, 229].

Для характеристики міжнародного руху капіталів зручно використовувати таке поняття як «інвестиційний клімат», під яким розуміють ситуацію в країні з точки зору іноземних підприємств, які інвестують в її економіку свої капітали.

За даними Державного комітету статистики чистий приріст прямих іноземних інвестицій в Україну в січні-вересні 2010 року склав $ 2,547 млрд, що на 14,3% менше цього показника за аналогічний період 2009 року. За його даними, за дев'ять місяців 2010 року іноземні інвестори вклали в економіку України $ 3,423 млрд прямих інвестицій (на 14,3% менше показника за 9 місяців 2009 року), але одночасно вилучили $0,628 млрд (на 25,7% менше).

З урахуванням даних першого і другого кварталів, коли чистий приплив інвестицій склав відповідно лише $ 98,3 млн і $ 397, 5 млн (або 12% і 21,1% від аналогічних показників 2009 року), в третьому кварталі прямі іноземні інвестиції приросли на $ 2,051 млрд, що у 3,3 раза краще за показник третього кварталу 2009 року.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 1 жовтня досяг $ 42,512 млрд, що на 6,4% перевищує їхнє значення на початок 2010 року. З розрахунку на одну людину прямі іноземні інвестиції склали $ 926,7, уточнює Держкомстат. Слід зазначити, що приплив іноземної валюти в Україну з початку 2010 року перевищує відтік на $ 5 млрд, однак у його структурі переважають виручка експортерів і кредити. За дев'ять з половиною місяців з початку 2010 року на рахунки резидентів надійшло на $ 5 млрд більше, ніж було перераховано за кордон, на відміну від 2009 року, коли чистий відтік валюти досяг $ 5,7 млрд. [1, 67].

Проте, незважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна сприймається іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування країна. Активізація процесів інвестування повинна передбачати розробку і реалізацію комплексу заходів як на макроекономічному рівні, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання. Тому, на даному етапі, для того, щоб покращити інвестування в економіку України, перш за все потрібно:

- стабілізувати політичну ситуацію в країні;

- надати іноземним інвесторам правові гарантії;

- удосконалити систему пільг для інвесторів[1, 70];

- створити спеціалізовані інвестиційні банки із забезпеченням пільгових умов кредитування інвестиційних проектів;

- спростити податкові ліцензійні, сертифікаційні зовнішньоекономічні і митні процедури[2, 69].

Велика роль у зміні ситуації, що склалася з інвестиційним кліматом України, належить державній політиці щодо іноземних інвестицій. З метою залучення інвестицій та реалізації інвестиційного потенціалу держави органи влади повинні мати на меті реалізувати комплекс заходів із поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Так, із метою збільшення надходжень обсягів іноземних інвестицій запроваджено відповідні механізми: угоди про розподіл продукції, концесії, лізингові операції, створення спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

Список використаної літератури:

1. Боднар І.Р. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну на сучасному етапі/ І.Р. Боднар// Регіональна економіка.- 2009.- №4.- с. 62-70.

2. Худавердієва В.А. Стратегія залучення інвестицій в економіку України/ В.А. Худавердієва// Фінанси України.- 2010.- №6.- с.67-71.

3. Щебликіна І.О. Інвестиційний процес в Україні/ І.О. Щебликіна// Держава та регіони.- 2009.- №6.- с.226-231.