Г.І. Данилюк

Науковий керівник: О.О. Петращак

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ЗАЙНЯТОСТІ КЕЙНСА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

Кейнсіанство — одна з провідних течій сучасної економічної думки. Свою назву отримала від автора основних її концепцій — Джона Мейнарда Кейнса, англійського економіста, державного й політичного діяча.

У своїх наукових творах Джон Кейнс розглядає широке коло проблем, зо­крема, проблеми теорії ймовірності, монетарної економіки, наслідки мирної угоди, укладеної після першої світової війни. Проте його головною працею є „Загальна теорія зайнятості, процента і гро­шейˮ.

Економічні ідеї викладені у цій роботі були із захопленням сприйняті в колах великої буржуазії, як наслідок, західні економісти навіть проголосили „кейнсіанську революціюˮ, яка на­решті переможе марксизм.

Учення Джона Кейнса стало своєрідною реакцією на неокласичну шко­лу й маржиналізм, які панували в економічній науці до цього року. Світова економічна криза 1929—1933 pp. різко змінила погля­ди Кейнса, він рішуче й безоглядно пориває з поглядами А. Маршалла, його ідеями фритредерства й висловлює думку про те, що капіталізм доби вільної конкуренції вичерпав свої можли­вості [3].

Попередниками Кейнса, які розробляли ті чи інші функціональні зв'язки процесу відтворення, можна вважати так звану стокгольмську школу — Б. Умена, Е. Ліндаля; Ф. Кана у Великобританії та А.Ханта у Німеччині. Однак тільки Джон Кейнс чітко сформулював новий напрям економічної те­орії — теорію державного регулювання економіки.

На відміну від інших буржуазних економістів, які зосереджували свою увагу на діяльності окремих господарських одиниць, Кейнс значно розширив рамки дослідження, роблячи спробу розглянути національне капіталістичне господарство в цілому, оперувати пере­важно агрегатними категоріями — споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість, тобто величинами, котрі визна­чають рівень та темпи зростання національного доходу. Та, голов­ним у методі дослідження Джона Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув встановити причинно-наслідкові зв'язки, залежності та пропорції між ними. Це поклало початок такому напрямку економічної науки, який сьогодні називають макроекономічним [1].

У докейнсіанській політекономії панував мікроекономічний під­хід, тобто аналіз економіки з погляду окремих економічних оди­ниць. Умови процвітання окремої фірми ототожнювалися з умовами процвітання нації в цілому, примноження її національного багатст­ва. Тому у центрі аналізу була окрема фірма, проблеми мінімізації її витрат та максимізації прибутку як джерела нагромадження ка­піталу. Головна відмінність між макро- та мікроекономічним під­ходами полягає не в тому, якому фактору — інтересам окремої фірми чи загальним умовам відтворення — надається вирішального значення для економічно­го зростання країни. Дж. Кейнс віддав перевагу загальноекономічним факторам.

На відміну від неокласиків, Джон Кейнс поставив безробіття в залеж­ність не від заробітної плати, а від браку „ефективного попитуˮ. При цьому він не спростовує повністю неокласичної теорії, погоджуючись з тим, що за умов рівноваги, коли всі трудові ресурси залучено у виробництво, заробітна плата визначається „граничною складністю праціˮ. Проте обсяг зайнятості Кейнс узалежнює не від руху заробітної плати, а від рівня виробництва національного доходу, тобто від сукупного ефектив­ного попиту на споживчі та капітальні блага. Останній же має тенде­нцію до відставання, до неврівноваженості, що робить повну зайня­тість за умов капіталізму явищем винятковим [5].

Важливими були висновки Джона Кейнса про  помилковість викорис­тання заробітної плати як засобу зменшення безробіття. Оскільки попит на працю і рівень зайнятості визначаються ре­альною заробітною платою, то зниження номінальної заробітної плати завжди супроводжується еквівалентним зниженням реальної. Крім того, оскільки реальна схильність до споживання у працівників менша за одиницю то вони після зниження заробітної плати витрачатимуть на споживання менше ніж раніше. Саме тому, хоча трудові витрати й ціни знизилися, наступне зниження процентної ставки буде нездатним стимулювати інвестиції, отже зниження заробітної плати призведе тільки до зниження сукупного попиту, а безробіття або збільшиться, або, у кращому випадку, за­лишиться на тому самому рівні. Практично така ситуація неможлива, оскільки працівники не будуть жертвувати власною заробітною платою зара­ди працевлаштування невідомого безробітного.

Головним об'єктом державного стимулювання попиту мають бути інвестиції. Джон Кейнс пропонує впливати на попит за допомогою кредитно-грошової системи і бюджетної політики. Кредитно-грошова політика спрямована на зниження відсоткової ставки і протидію перевазі ліквідності. Центральні банки, маніпулюючи дисконтною ставкою, нормою обов'язкових резервів і скуповуючи цінні папери на відкритому ринку, збільшують грошову пропозицію. Така політика дешевих грошей повинна стимулювати зростання інвестиційних витрат і збільшення національного доходу. Проте, для подолання негативних впливів на величину сукупного попиту, необхідно приділяти увагу й бюджетній політиці.

Державі рекомендувалося здійснювати пряме бюджетне фінансування інвестиційних проектів з метою стимулювання сукупного попиту. Крім того, змінюючи податкові ставки і податкові пільги, держава може впливати на розміри і потоки капіталовкладень, на фонд споживання, на рівень цін. Серед рекомендацій з керування попитом було надано перевагу протекціоністським заходам в зовнішньоекономічній діяльності, що створюють умови для розширення вітчизняного виробництва, а отже, для збільшення зайнятості і росту національного доходу [2].

Теорія Джона Кейнса сформувалася в 30-х роках XX століття і характеризувала кризову ситуацію, що склалася у світовій економіці після Великої Депресії. Теорія Кейнса статична, оскільки аналізувала економіку в стані кризи і тільки в короткостроковий період. Але в період порівняно стійкого економічного зростання, що настав після Другої світової війни, проблема підтримки рівноваги перемістилася в сферу з'ясування умов забезпечення стабільних темпів росту в довгостроковій перспективі. Для аналізу цих процесів використовується кейнсіанський теоретичний апарат, на основі якого будувалися моделі, які відбивають різні стани економіки, що розвивається, які виникають у процесі циклічних коливань.

Сучасні прихильники Кейнса відмовляються від ортодоксальних положень його вчення, наголошуючи на необхідності державного регулювання сукупного попиту в органічному взаємозв'язку з пропозицією і доходами, посиленні методів монетарного регулювання (Д. Робінсон, П. Сраффа та ін.). У політиці доходів вони вбачають засіб вирішення таких найболючіших проблем економіки, як інфляція та зайнятість.

Багато послідовників Кейнса обстоюють довготермінове регулювання економіки у формі національного планування, найактивнішу участь держави в структурній перебудові економіки, в координації економічної політики у міжнародному масштабі [4].

Окремі раціональні сторони кейнсіанства (активізація інвестиційних процесів з боку держави, зростання заробітної плати під контролем держави тощо) можуть бути використані в Україні.

Управління трансформаційною економікою вимагає створення його нової парадигми, а саме:

-         поєднання методів ринкового регулювання, що базуються на зворотних зв'язках, з державним регулюванням соціально-економічних процесів;

-         формування та функціонування ринкових господарюючих суб'єктів як відкритих соціально орієнтованих систем;

-         регулювання антициклічне, яке має короткостроковий характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань;

-         прогнозування, яке має довгостроковий характер, направлене на регулювання обсягів капіталовкладень;

-         самоврядування на всіх рівнях і перехід до поліцентричної системи господарювання.

В наших умовах економіка України ще достатньо довго залишатиметься постсоціалістичною і напівринковою. А це означає існування протягом відносно тривалого часу поряд з приватним сектором потужного державного, передбачаючого необхідність досить жорсткого макроекономічного регулювання. Кажучи про те, які істотні сторони соціально орієнтованої економіки необхідно буде адаптувати на Україні, потрібно виходити з схожості (навіть віддаленої) між сучасною економічною ситуацією в Україні і в тих країнах, які першими могли використовувати в економічній політиці принципи кейнсіанства.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1.      Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко та інші. – КНЕУ, 2007.

2.     Чухно А. А., Юхименко П. І., Леоненко П. М. Сучасні економічні теорії: Підручник / За ред. А. А. Чухна. – К.: Знання, 2007. – 878.

3.      Юхіменко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень. Навчальний посібник. – Київ, «Знання – Прес», 2009.

4.     Кушнір В.С. Історія економічних вчень: Навчальний посібник. – Харків: Еспада, 2004. – 208 с.

5.     Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник. – Київ: „Центр навчальної літератури”, 2008. – 220 с