Наук. кер. Литвинов О.І, Фіошкіна Д.О.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган- Барановского, Украина

Соціально- демографічне становище в Україні

Сьогодні соціально-демографічне становище в Україні викликає велике занепокоєння. Спостерігаються труднощі з наповненням дохідної частини державного бюджету, практично не поліпшується фінансове становище більшості підприємств. Зменшення обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну засвідчує збереження несприятливого інвестиційного та підприємницького клімату в Україні. Всі вищезазначені чинники не могли не здійснити негативний вплив на рівні зайнятості та доходів населення.

Розгляд даної тема є актуальним, бо в сучасній економічній ситуації, коли загострюються суперечності в усіх галузях народного господарства, скорочується виробництво, зростає безробіття, знижується життєвий рівень населення, існує необхідність концентрації зусиль на вирішенні найбільш гострих проблем, розробці нових механізмів реалізації соціальної політики.

Згідно з даними офіційної статистики, чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, скоротилася протягом 2005-2009 рр. на 4,8 млн. чоловік і становила у 2009 році 20 191,5 тис чоловік [1]. Останнім часом спостерігається тенденція до поступового скорочення частки зайнятих на підприємствах державної форми власності та її збільшення в недержавному секторі економіки.

Офіційна статистика безробітних дивує: рівень безробіття (за методологією МОП) економічно активного населення працездатного віку в середньому за I півріччя 2010 років склав 9,2%. Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до населення працездатного віку, на 1 листопада 2010г, склав 1,4%. Допомогу з безробіття отримує ледве більше половини безробітних. Це означає, що остання половина безробітних вже більше року не може знайти роботу.

Негативні тенденції в динаміці зайнятості, доходів та споживання населення знайшли своє відображення у погіршенні основних показників відтворення населення, стану його здоров’я і, в результаті, зниження демографічного, трудового та соціального потенціалу країни. Можна констатувати, що, крім економічної, Україна переживає ще й глибоку соціально-демографічну кризу, яка загрожує країні непередбачуваними наслідками у майбутньому.

При цьому навряд чи можна вважати обгрунтованими твердження про обумовленість демографічної кризи чинниками, які сформувалися ще до
90-х рр.

Соціально-демографічна ситуація в Україні, яка в період після проведення Міжнародної конференції з народонаселення і розвитку (МКНР, 5–13 вересня 1994 р.) нестримно загострювалася, і через півтора десятиліття залишається вельми складною і неоднозначною [2].

Серед недоліків формування і реалізації соціально-демографічної політики директор Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ, зокрема, назвала відсутність правильно вибраних пріоритетів при фінансуванні і реалізації цільових комплексних програм (у тому числі відсутність у ряді випадків окремого цільового фінансування на їх здійснення), декларативний характер ряду соціальних програм, непослідовність в їх реалізації; недостатність комплексності і координації дій при вирішенні соціально-демографічних проблемі [2].

За останній рік українців стало менше ще на 16,6 тис. Проте, пенсіонерів стало на 1 млн. більше.

Для сучасного етапу демографічного розвитку України характерне повсюдне скорочення народжуваності, особливо інтенсивне у великих містах.

В умовах економічної кризи зростає значущість державної політики стосовно регулювання доходів населення і, передусім працюючого населення, спрямованої на зупинення подальшого зниження рівня та утримання їх на базовому рівні, формування у населення впевненості у завтрашньому дні.

З огляду на це, результативними заходами є: подолання інфляції; подолання дефіциту держаного бюджету; зниження податкового навантаження на платників податків (Україна у 2009 р. в рейтингу Forbes посіла останнє, 127-ме місце за податковим навантаженням [1]) з метою підвищення попиту споживачів і валових приватних внутрішніх інвестицій; подолання штучного заниження вартості робочої сили; встановлення мораторію на надання нових пільг для населення; підтримання існуючого рівня соціальних виплат; індексація заробітних плат і пенсій з врахуванням індексу споживчих цін з метою підтримання купівельної спроможності населення; наближення рівнів соціальних гарантій до світових мінімальних стандартів; створення сприятливого інвестиційного клімату (в Україні інвестиції в основний капітал у ІІ кварталі 2009 р. зменшилися на 43,3 % порівняно з 39,5 % у І кварталі) [3]; заохочення впровадження інновацій з метою підвищення продуктивності праці; посилення державного регулювання процесів, спрямованих на подолання зростання розшарування населення за рівнем доходів; вжиття заходів щодо вирівнювання рівня доходів населення, зокрема середньомісячної заробітної плати за регіонами і видами економічної діяльності; забезпечити високий рівень зайнятості населення в регіонах України; реалізувати комплекс правових, організаційно-економічних заходів, спрямованих на легалізацію тіньових доходів; вдосконалення пенсійного забезпечення з використанням кращого світового досвіду [2].

Таким чином, враховуючи вищезазначене можна зробити висновок, що державі необхідно прийняти і запустити в дію програми, сприяючі підвищенню рівня народжуваності, підвищенню ефективності статевого виховання і надавати допомогу молодим сім'ям. Для вирішення цього необхідно: встановлення мінімальних нормативів витрат держави на охорону здоров'я; розширення переліку тих видів витрат у сфері охорони здоров'я і культури, які включаються в поняття «захищені статті бюджету» - витратні статті, які фінансуються першочергово, і т.п.

Література

1. Україна в цифрах у 2009 році. – К. : Вид-во "Консультант. – С. 194;

2. Шаповал М. Рецепти подолання бідності // Урядовий кур'єр. –20 жовтня 2009 року. –№ 193. – С. 5;

3. [Електронний ресурс] ukrstat.com.ua.-Назва з екрану.