Чорна Н.О.

Старший викладач

Дніпропетровський державний аграрний університет

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

Однією з найважливіших якісних характеристик суспільного виробництва продукції є його ефективність. Серед економістів відбувалась дискусія про види ефективності, систему показників ефективності виробництва сільськогосподарської продукції та зміст критерію ефективності, про кількість критеріїв, про кількісний вираз критерію та його зв’язок з показниками ефективності суспільного виробництва [1,2,3,4].

Аналіз наукової літератури виявив, що виділяють соціальну та економічну ефективність. Отже, соціальна ефективність виражає ступінь вдоволення особистих потреб суспільства, тобто наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її потребам. Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва і розраховується як відношення прибутку від впровадження конкретного заходу до витрат на його виконання. Між соціальною та економічною ефективністю існує взаємозв'язок. З одного боку, поліпшення задоволення особистих потреб усіх членів суспільства об'єктивно вимагає зростання економічної ефективності. З іншого боку, підвищення соціальної ефективності виступає вирішальним фактором раціонального ведення господарської діяльності в інтересах суспільства [2,4,5]. Але на практиці цей взаємозв'язок не завжди існує, що проявляється в забрудненні навколишнього середовища, нераціональному використанні матеріальних, трудових ресурсів, природно-кліматичних умов тощо.

Співробітники сектора цільових програм АПК Інституту економіки АН СРСР виділяли два рівня ефективності: 1) соціально-економічну ефективність, яка виміряється ступенем задоволення суспільних потреб у продуктах; 2) економічну ефективність, яка визначається співвідношенням результатів до ресурсів і витрат [4].

Інші вчені вважають [2], що поділ між соціальною та економічною ефективністю умовний. Традиційні економічні показники не являються адекватними характеристиками усього його різноманіття. На їх погляд, рівень життя може залишатися відносно низьким при високих економічних показниках економічного росту.

Отже, якщо втрачається зв'язок між соціальною та економічною ефективністю, то це фактично означає, що виробництво здійснюється заради виробництва і не відповідає вимогам споживачів, споживчому попиту й ємності ринку. Об'єктивною закономірністю має бути зростання ефективності виробництва саме такої продукції, яка дійсно потрібна суспільству для задоволення його потреб, в цьому розкривається суть взаємозв'язку економічної і соціальної ефективності господарської діяльності.

Цінні положення викладені в у праці К.П. Оболенський, він виділяє такі види економічної ефективності: народногосподарську ефективність; ефективність суспільного виробництва (це тільки сільськогосподарські підприємства); галузеву ефективність; ефективність сільськогосподарського виробництва на рівні підприємства; ефективність окремих заходів, окремих сільськогосподарських культур [4]. К.П. Оболенський у своїх працях сформулював критерій економічної ефективності сільського господарства, а саме – це максимально можливе виробництво продукції, за певних умов, з кожного гектару землі за мінімально можливих витратах суспільної праці на одиницю продукції.

Різноманітність теоретичних положень та поглядів різних вчених щодо ефективності виробництва можна узагальнити за двома напрямами. Перший, це теоретичні концепції, які започаткували і розвинули трудову теорію вартості (К. Маркс та інші). Вони вважали, що прибуток власника засобів виробництва є неоплаченою часткою праці найманих робітників, яку власник засобів виробництва привласнює, купуючи на ринку робочу силу. Другий напрям розкривається в цілях економічної ефективності і обмеженості факторів виробництва та продуктивного їх використання (Маршалл А., Кейн Дж. та інші). Основу цієї теорії становить забезпечення економічного зростання як вираз інтересів власника засобів виробництва, власників капіталу.

На основі огляду наукової літератури ми можемо виділити такі підходи до вивчення проблеми ефективності виробництва: теоретичною основою є трудова теорія вартості та дії законів рух; показники ефективності виробництва залежать від показника ефективності сукупної праці; ефективність виступає, як узагальнююча категорія, що віддзеркалює виробничі відносини і характеризується показниками ефективного використання живої праці, ресурсів, вират на мікрорівні.

Список літератури

1. Андрійчук В.Г. Эффективность использования производственного потенциала в сельском хозяйстве. М.: Экономика, 1983. – 208 с.

2. Методические рекомендации по определению эффективности сельскохозяйственного производства. – М.: ВНИЭСХ, 1995. – 68 с.

3. Міронова Л.О. Ефективність овочепродуктового під комплексу регіону/ Вісник ХНАУ Серія «Економіка АПК і природокористування» – 2006. – №9 – С. 161-165.

4. Оболенский К.П. Интенсификация сельского хозяйства и эффективность. – М.: Знание, 1976. – 48с.

5. Яковлев В.Б. Анализ эффективности сельскохозяйственного производства. – М.: Росагропромиздат, 1990. – 268 с.