Дмитрієнко Ю.М., Київський національний університет імені Тараса Шевченко
НОВІТНЯ КЛАСИФІКАЦІЯ ІСТОРИЧНИХ І СУЧАСНИХ АРТЕФАКТІВ І АРХЕТИПІВ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ
Давайте ж пригадаємо знову, що ж
позначає становлення та розвиток української правової свідомості як типово
національної? Це значить, що для
історичної та сучасної української правової свідомості її національно-правова
ідея, теоретично реалізована у чинній державно-правовій концепції, ідеї,
державно-правовій свідомості та культурі на всьому видимому хронологічному
періоді її трансформації суттєво впливає на розвиток нових істотних, часто
повторювальних неконфліктних форм правової свідомості, істотних об’єктів,
суб’єктів, предметів і правовідносин як типово національних, світового значення
та типу. Розвиток історичної української правової свідомості не як національної
– це формування просторових (часових) структурних і системних елементів
української правової свідомості, ідеї та ідіоми, що відбувається без врахування
її істотних форм правової свідомості, істотних об’єктів, суб’єктів, предметів,
правовідносин, властивостей та цінностей як типово національних. Становлення
української правової свідомості як національної – це формування тих просторових норм правового регулювання
суспільних відносин, що виходять з
істотних відносин суб'єктів правової свідомості та культури як істотних
відносин суб'єктів чинного статичного права. Але знову виникає питання: - За
якими ж конкретними наочними суб’єктами,
об'єктами, предметами, явищами та процесами можна простежити за становленням й
розвитком української правової свідомості, а також виокремити процеси розвитку
від процесів становлення, враховуючи різну функціональну, ідейно-світоглядну та
нормативно-правову динаміку останніх?
Частково ми вже відповідали на ці питання раніше [1]. Поглиблюючи
наші відповіді, додамо, що за конкретно-історичних періодів розвитку будь-якої
правової свідомості як типово національної, наочно домінує лише тільки певний
домінантний набір (що визначається ідейно-світоглядною та нормативно-правовою
специфікою (парадигмою) конкретно-історичної правової епохи) правових
(легальних) артефактів. За періодів же становлення правової свідомості - наочно
домінує лише тільки певний домінантний набір правових (легальних) архетипів.
При чому й за періодів розвитку, й за періодів становлення присутні і правові
артефакти, і правові архетипи. Але зазначаємо, що у понятті «правові архетипи»,
«правові артефакти» ми ідентифікуємо всі легальні архетипи та артефакти як таку
правову природу, що може бути родовою
правовою природою (зовнішні, світові, неукраїноментально опосередковані та
структуровані артефакти та архетипи) та видовою правовою природою (внутрішні,
україноментально опосередковані та структуровані артефакти та архетипи). У
даному разі ми уточнюємо природу правових (легальних) артефактів та архетипів
як легальних артефактів і архетипів правової свідомості: і архетипи, і
артефакти можуть бути духовними, матеральними та процесуальними. Ми пригадуємо,
що артефакти, за проведеними дослідженями [1-2],
загалом характеризують
процеси матеріального, а архетипи – процеси духовного становлення правової свідомості.
До матеріальних артефактів правової свідомості ми відносимо
загальні матеріальні пам’ятки розвитку правової свідомості як національної та
як правової природи, що нагадує у межах певного хронологічного періоду
родову правову, але не завжди є нею: матеріальні (металеві, дерев’яні, кам'яні,
інші археологічні та сучасні, що характеризують «грубу», не витончену правову
культуру праці, зумовлену розумовою неможливістю у більш витонченому осмисленні
світу або відсутністю потреби у витонченому зображенні правового буття)
пам’ятки, які не можна оцінити у поняттях художньої, літературної, музичної,
ідейно-світоглядної, нормативно-регулятивної та іншої культури. Духовні
артефакти (металеві, дерев’яні, кам'яні, інші археологічні та сучасні вироби з
різними зображеннями та надписами, котрі можна оцінити у поняттях художньої,
літературної, музичної, ідейно-світоглядної, нормативно-регулятивної та іншої
культури, що характеризують розвиток духовного, осмисленого напрямку відбиття у
артефактах навколишньої дійсності та наближаються до правової культури).
До матеріальних архетипів правової
свідомості ми відносимо загальні матеріальні пам’ятки становлення правової
свідомості як національної та як правової природи, що нагадує у межах
певного хронологічного періоду видову правову, але не завжди є нею:
матеріальні (металеві, дерев’яні, кам'яні, інші археологічні та сучасні, що
мають узагальнені зображення малюнків, піктографічних надписів, надписів на
давніх розшифрованих і нерозшифрованих
мовах, ідентифікуючих різні гасла, стислі тексти ідейно-світоглядного та
нормативно-правового значення або смислу. Вони характеризують «грубу», не
витончену правову культуру розумової праці людського мозоку, але які не можна
оцінити у типових поняттях нормативно-регулятивної та іншої культури,
наближеної до правової. До духовних архетипів ми відносимо конкретні матеріальні пам’ятки становлення правової
свідомості як національної та як правової природи, що є у межах певного
хронологічного періоду, як правило, видовою або родовою правовою: матеріальні
(металеві, дерев’яні, кам'яні, інші археологічні та сучасні, що мають конкретні
зображення малюнків, піктографічні надписи, конкретні надписи на давніх
розшифрованих і нерозшифрованих мовах,
ідентифікуючих конкретні гасла, конкретні тексти ідейно-світоглядного та
нормативно-правового значення або смислу, можливо маючих конкретного міфічного
чи зперсоніфікованого автора, що максимально наближені до правових або є типово
правовими.
До процесуальних матеріальних артефактів
правової свідомості ми відносимо досліджені або недосліджені, але відомі,
механізми процесуального, технічного та технологічного формування загальних матеріальних пам’яток
розвитку правової свідомості як національної та як правової природи, що нагадує
у межах певного хронологічного періоду родову правову, але не завжди є
нею: матеріальні (металеві, дерев’яні, кам'яні, інші археологічні та сучасні,
що характеризують «грубу», не витончену правову культуру праці, зумовлену
розумовою неможливістю у більш витонченому осмисленні світу або відсутністю
потреби у витонченому зображенні правового буття) пам’ятки, які не можна
оцінити у поняттях художньої, літературної, музичної, ідейно-світоглядної,
нормативно-регулятивної та іншої культури.
До процесуальних духовних артефактів правової свідомості ми відносимо,
як правило, досліджені механізми процесуального, технічного та
технологічного формування загальних
духовних пам’яток розвитку правової свідомості як національної та як правової
природи, котрі можна оцінити у поняттях художньої, літературної, музичної,
ідейно-світоглядної, нормативно-регулятивної та іншої культури, що
характеризують розвиток духовного, осмисленого напрямку відбиття у артефактах
навколишньої дійсності та наближаються до правової культури.
До процесуальних матеріальних архетипів
правової свідомості ми відносимо досліджені або недосліджені, але відомі,
механізми процесуального, технічного та технологічного формування загальних духовних пам’яток
становлення правової свідомості як національної та як правової природи, що
нагадує у межах певного хронологічного періоду видову правову природу,
але не завжди є нею. Це механізми формування матеріальних (металевих,
дерев’яних, кам'яних, інших археологічних та сучасних пам'яток правової
свідомості, що мають узагальнені зображення малюнків, піктографічних надписів,
надписів на давніх розшифрованих і нерозшифрованих мовах, ідентифікуючих різні гасла, стислі тексти
ідейно-світоглядного та нормативно-правового значення або смислу, але які не
можна оцінити у типових поняттях нормативно-регулятивної та іншої культури,
наближеної до правової. До
процесуальних духовних архетипів правової свідомості ми відносимо, як
правило, досліджені механізми процесуального,
технічного та технологічного формування
конкретних духовних пам’яток
становлення правової свідомості як національної та як правової природи, що є у
межах певного хронологічного періоду видовою або родовою правовою природою.
Список
використаних джерел:
1 Дмитрієнко Ю.М. Стан і перспективи становлення
та розвитку артефактів та архетипів української правової свідомості та культури
/// Економічна стратегія і перспективи
розвитку сфери торгівлі та послуг. Збірник наукових праць. Вип. 1 (9). -
Харків: ХДУХТ. - С. 420-427
2. Дмитрієнко
Ю.М. До питання про джерела особливостей української правосвідомості // Актуальні проблеми чинного законодавства України.
Збірник наукових статей. Випуск XIX. - Івано-Франківськ: Плай, 2008. -
С. 50-56