Наук. кер. к.е.н., доц. Ульяницька О.В., Коробка О.М.

Донбаський державний технічний університет

Проблемні питання використання інтелектуальної власності в Україні

В наш час, активно розробляються новітні технології, розробки, винаходи та інновації, тому інтелектуальна власність набуває особливого значення. Завдяки недосконалому законодавству, піратству та недостатній увазі розвитку інтелектуальної власності виникають проблемні питання пов`язані з використанням інтелектуальної власності в Україні. Це не сприяє та не заохочує створенню нових розробок, та впровадженню їх в життя. Необхідно виявити ці проблеми та шляхи їх подолання.

Вивченням і вдосконаленням ефективності системи управління, проблем стану кадрового забезпечення, створенням кластерних структур займалися такі українські вчені – Кузнєцов Ю.М., Вачевський М. В., Борко Ю.Л., Цибульов П.М, Перерва П. Г., зарубіжні вчені - Зінов В.Г., Шатраков А.Ю., Г.В. Сміт, С. ДЖ. Френк та інші [1] .

Розглянемо ці основні проблеми.

Ефективність системи інституційного та нормативно-правового забезпечення управління інтелектуальною власністю (ІВ). Нормативно-правове забезпечення в Україні успішно іде шляхом гармонізації із європейським законодавством. Але це викликає дискусію чиї інтереси відстоюють ці акти – Національних виробників чи зарубіжних [2].

Проблеми функціонування цілісної системи державного управління інтелектуальної власності. Україна не має цілісної системи управління інтелектуальної власності. Є окремі елементи, які функціонують під організаційно-методичним керівництвом Державного департаменту ІВ, але на рівень регіонів ця система не розповсюджується. Органи управління ІВ фактично взаємодіють з дуже обмеженим колом суб’єктів ринку ІВ. Відповідно це негативно впливає на розвиток ринку ІВ в Україні.

Проблеми функціонування цілісної системи управління ІВ в контексті створення національної інноваційної системи. Основна проблема – це бажання окремих структур будувати вертикальні ієрархії, замість розгортання горизонтальних мереж. Треба навчитись всім працювати разом, незалежно від відомчої приналежності. Звичайно можно ввести критерій – вибір споживача на ринку. Але якщо через одного учасника ринку, наприклад Держінвестицій, будуть іти державні дотації на підтримку інновацій, то нічого іншого, окрім нового осередку корупції у системі державної влади, не отримаємо.

Можливості створення кластерних структур для активізації уведення в господарський обіг об’єктів ІВ. Мета створення кластерних структур – це зменшення накладних витрат членів кластеру, налагодження взаємовигідного партнерства та утримання конкурентних позицій у певному сегменті ринку. Кластери в умовах України потенційно можуть активізувати введення в господарський обіг об’єктів ІВ саме завдяки зменшенню ризиків для кожного члена кластера. Ефективність кластерів можно побачити тільки при побудові конкурентної моделі економіки, в якій суб’єкти господарювання досягають переваг ринковими методами [3].

Стан кадрового забезпечення та недоліки в системі підготовки перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері ІВ. Стан системи підготовки перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері ІВ повністю відповідає сучасному стану освіти в Україні. Навчання здійснюється формальним чином, професорсько-викладацький склад не має реальної практики роботи з об’єктами ІВ, значна частина ВНЗ ліцензувало нові спеціальності шляхом направлення викладачів інших спеціальностей на кількамісячні курси. Перспективний напрямок цє розвиток дистанційного навчання базовими освітніми центрами у сфері ІВ.

Проблеми зв’язків наукової та виробничої сфери щодо впровадження результатів наукової творчості та пропозиції щодо доцільності інвестиційних фондів відповідного спрямування. Основна проблема полягає в тому, що наукова сфера не націлена на підготовку результату у виді, який потрібен виробничій сфері, а виробнича сфера не має оборотних коштів та кадрового потенціалу для впровадження нових результатів науки.

Проблеми діяльності венчурних фондів, як чинника розвитку ринку ІВ. Венчурні фонди є частиною широкої гамми різних видів бізнесу у фінансово-інвестиційній сфері. Треба задуматись, чому те, що працює за кордоном не дуже працює в Україні. З однієї сторони це є відображенням загальних проблем розвитку підприємництва в Україні, проблем з отримання різних дозволів, неефективності системи підтримки бізнесу. А з іншого боку вказує на спекулятивний характер української економіки, в якій для отримання високого рівня прибутку можна використати різні тіньові та корупційні схеми. Саме тому бізнес не спішить вкладати кошти у венчурні фонди.

Система ІВ є частиною української системи управління та господарювання, тому внутрішнє вдосконалення системи ІВ принесе певні ефекти, але буде недостатнім для отримання очікуваного ефекту для економіки в цілому. Україна повинна побудувати конкурентну модель економіки, в якій суб’єкти господарювання досягають переваг ринковими методами. Саме така модель економіки сприятиме введенню в обіг суб’єктами господарювання об’єктів ІВ для отримання і розвитку конкурентних позицій.

Література:

1. Харитонова О.І. Проблеми права інтелектуальної власності . - О.: Фенікс, 2008.

2. Губський Б.В. Проблема законодавчого забезпечення охорони інтелектуальної власності в Україні. - К.: 2002.

3. Лищишин М. Проблеми використання та захисту інтелектуальної власності в Україні// Економіка України.- 2003.