К.е.н. Семчук І.В., Франчук Т.В.

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки, Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ НИМИ

Економічний розвиток України відбувається в умовах інтенсивного впливу інтеграційних процесів, що є характерними для сучасного етапу розвитку світового господарства в цілому. Відповідно, для ефективного здійснення господарської діяльності українські підприємства в умовах жорсткого конкурентного середовища змушені об’єднувати свої капітали та виробництва, в результаті чого утворюються різні види об’єднань підприємств. Виникає проблема забезпечення ефективного управління цими об’єднаннями.

У вітчизняній економічній літературі досить мало уваги приділяється різним формам об’єднань підприємств, їх організаційній структурі управління, а також системам і методам управління.

Дослідженням проблем формування об’єднань підприємств та механізму управління ними займалися С.С. Беляєва, А.Е. Воронкова, В.М. Гриньова, Л.Є. Довгань, І.Г. Єгорова, Є.Н. Коренєв, Я.В. Кудря, Г.І. Матукова, І.В. Матура, О.В. Нагірняк, Г.В. Назарова, Н.С. Приймак, Л.М. Савчук, А.Д. Саулін, Л.М. Чепурда та багато інших. Проте, більшість питань ще й досі залишаються невирішеними, а саме обґрунтування ефективної методики управління для різних форм об’єднань підприємств. Таким чином, виникає необхідність у визначенні сутності поняття «об’єднання підприємств» та аналізі організаційної структури їх управління.
Відповідно до п. 1 ст. 118 Господарського кодексу України (ГКУ), об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох чи більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. При цьому об’єднання підприємств діють на підставі договору чи статуту, що затверджується їх засновниками чи власниками.
Об'єднання як суб'єкт господарського права має майно, юридично відокремлене від майна членів об'єднання. Майном об’єднання, як правило, виступають: основні фонди і оборотні кошти, передані членами об'єднання на його баланс згідно з договором чи статутом; майно, набуте об'єднанням у результаті господарської діяльності; майно створених об'єднанням підприємств. Учасниками об’єднань підприємств можуть бути лише юридичні особи, тобто підприємства.
Згідно зі ст. 119 ГКУ залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або державні чи комунальні господарські об'єднання. Як господарські об'єднання, так і державні (комунальні) господарські об'єднання існують в певних організаційно-правових формах. Відповідно, у ГКУ розкриваються такі основні види об’єднань підприємств: корпорація, концерн, асоціація, консорціум, асоційоване підприємство, промислово-фінансова група, холдингова компанія [2, с. 60]. 
Для того, щоб визначити особливості управління для кожного із видів об’єднання підприємств, необхідно розібратися в складній організаційній структурі цих об’єднань.
Досить специфічною та найбільш поширеною є така форма організації як холдинг. Глобальна тенденція поширення холдингових компаній є безпосереднім наслідком розвитку великого інтегрованого підприємництва. 
Холдингова компанія є особливим видом компаній, що створюється для володіння контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю та управління їх діяльністю. Класична холдингова компанія, як правило, складається з материнської та дочірніх компаній. 
Управління холдингом можна поділити на такі групи: управління галузями та управління функціями. У напрямі галузевого управління здійснюється координація виробничо-збутового циклу кожної категорії товарів і послуг, а у напрямі функціональних служб проводиться координація окремих аспектів діяльності компанії [1, с. 72].
Визначено, що управління та контроль з боку материнської компанії можуть здійснюватись і на рівні виконавчих структур на основі статуту чи внутрішнього регламенту холдингової компанії. Управління холдинговою компанією реалізується через систему планування і керівництва діяльністю холдингу в цілому, а також за допомогою різних форм участі центру в капіталі та органах управління дочірніх компаній (правління, ревізійні комісії). У сукупності це забезпечує безумовне право прийняття або відхилення певних рішень, пов'язаних з діяльністю дочірньої компанії.

У результаті дослідження організації діяльності різних видів об’єднань підприємств, встановлено, що такі об’єднання підприємств як корпорації, концерни, асоціації, консорціуми, асоційовані підприємства, промислово-фінансові групи, холдингові компанії суттєво відрізняються між собою за призначенням, організаційною структурою, особливостями формування та правовим режимом членства учасників об’єднань. Отже, системи і методи управління для зазначених об’єднань підприємств не можуть бути універсальними, тобто при розробці і удосконаленні системи управління даними утвореннями мають бути враховані всі аспекти їх діяльності.

Список використаних джерел

1. Єгорова І.Г. Економіка та організація діяльності об’єднань підприємств: Навч. посіб. / Г.І. Матукова, Н.С. Приймак. – Львів: Магнолія 2006, 2010. – 331 с.

2. Господарський кодекс України: за станом на 1 груд. 2003 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2003. – 173 с. – (Бібліотека офіційних видань).