Экономические науки/10. Экономика предприятия

Потатуєв Д.В.

ДВНЗ «Донецький Національний Технічний Університет», Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СТАТИСТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

Застосування статистичних моделей для діагностики кризових ситуацій є найбільш поширеним у зарубіжній практиці завдяки його простоті та високій точності результату. Однак в умовах України використання запозичених з іноземних джерел різноманітних моделей діагностування є некоректним у зв'язку зі специфікою діяльності українських підприємств та їх невідповідністю умовам діяльності підприємств, на базі яких побудовано модель. У той же час використання дискримінантного та кластерного аналізу для обробки відповідним чином сформованої статистичної бази українських підприємств дозволяє формувати адекватні статистичні моделі, що мають високу прогностичну якість. Це обумовлює необхідність визначити особливості використання статистичних моделей у вітчизняних умовах.

Сучасні статистичні моделі будуються на основі багатофакторного дискримінантного аналізу (БДА). БДА як статистичний метод дослідження був відомий ще до досліджень Е.Альтмана, але застосовувався переважно в біологічних та психологічних науках. Використання цього методу надає можливість здійснювати класифікацію деякої сукупності об'єктів на дві або більше груп залежно від їхніх індивідуальних характеристик. Особливістю цього методу є формування функції, яка характеризує взаємозв'язок між зміною кількісних характеристик та якісною ознакою відповідної групи.

Детальний аналіз методики розробки статистичних моделей прогнозування банкрутства, зокрема Z-рахунку Е.Альтмана, дозволяє визначити найважливіші умови коректного застосування таких моделей.

1) Часова відповідність, яка передбачає застосування моделі в тому періоді часу, в якому вона безпосередньо розроблена або з незначним лагом запізнення. За 40 років після розробки моделі відбулися суттєві зміни в макро- та мікросередовищі функціонування підприємств, механізмі їх державного регулювання, податковому законодавстві, інших чинниках, що обумовлюють появу кризових явищ. Все це не може не вплинути на значення дискримінантних коефіцієнтів та перелік параметрів розробленої моделі.

2) Відповідність об'єкта оцінювання, яка передбачає застосування моделі для оцінки вірогідності банкрутства підприємств, що відповідають параметрам вибірки, зробленої для створення моделі. Для підприємств, інших за розміром активів, напрямом та обсягом діяльності, перелік показників корпоративних проблем та їх участь у моделі можуть мати суттєві відмінності.

3) Відповідність методики визначення параметрів моделі, яка потребує точного дотримання методичних прийомів оцінки показників, що були використані Е.Альтманом.

Сучасна методика та інформаційна база розрахунку показників, що увійшли до моделі, суттєво відрізняються від прийомів їхньої оцінки, застосованих Е.Альтманом. Отже, за сучасних умов модель Е.Альтмана та інші аналогічні статистичні моделі для оцінки вірогідності банкрутства українських підприємств використовувати недоцільно. Отриманий результат може бути помилковим у зв'язку з існуванням зазначених вище невідповідностей.

Побудова моделей, подібних рівнянню Альтмана, для українських підприємств поки що є проблематичною з наступних причин. По-перше, через відсутність статистики банкрутств; по-друге, через вплив на факт визначення фірм банкрутом багатьох чинників, що не піддаються обліку; по-третє, через нестабільність вітчизняної нормативної бази у сфері банкрутства українських підприємств [1].

Вже сьогодні оприлюднені перші спроби побудови українських інтегральних статистичних моделей. Так, професором Київського національного економічного університету В.В. Вітлінським на прикладі вибірки позичальників Промінвестбанку для короткострокових кредитів (до 1 року) побудовано галузеві статистичні моделі, в яких використані коефіцієнти покриття (К_П) і фінансової залежності (Кф₃) [2].

Фахівцями Харківського державного економічного університету О.Ю.Проскурою та іншими (під керівництвом Т.О. Резнікової) обґрунтовані інтегральні критерії для українських підприємств різних організаційно-правових форм [3].

Ці та інші моделі слід розглядати як експериментальні, враховуючи невеликий обсяг статистичної вибірки об'єктів дослідження, на базі даних яких вони побудовані, та експертне визначення наявності ознак кризи.

Розглянутий досвід ще раз підтверджує значущість статистичного методу діагностики банкрутства, можливість та доцільність його застосування в сучасних умовах. Єдиною перешкодою є інформаційна база розробки моделі, тобто створення репрезентативної вибірки з-поміж підприємств типових банкрутів та небанкрутів. На жаль, більшість порушених нині справ про банкрутство підприємств мають яскраво виражений індивідуальний характер, де основною причиною банкрутства є порушення податкового законодавства, зловживання або шахрайство посадових осіб підприємств. Якщо з часом необхідна інформаційна база буде сформована, формування українського Z-рахунку не потребуватиме багато зусиль та часу.

Література:

1. Ендронова В.Н., Хасянова С.Ю. Модели анализа кредитоспособности заемщиков //Финансы и кредит. – 2002 - №6 (96). – С.9-15.

2. Вітлінський В.В, Пернарівський О. Інтелектуалізована кількісна оцінка кредитоспроможності позичальника // Фінанси України, 1998. №6.-С 5-13.

3. Літвін Н. М. Антикризове управління підприємствами в країнах з перехідною економікою Ав-тореф. дис. на здоб. ступ. канд. екон. наук. Київ – 2004

4. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: Підручник. -К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. - 824 с.

5. Губар А.А, Дискримінантні моделі діагностики банкрутств, ДВНЗ "УАБС НБУ"– Суми, 2009. – С. 10-12.

6. Сидяга Б. В. Применение дискриминантного анализа для диагностики кризисных ситуаций на предприятии // Научно–теоретический журнал «Фундаментальные исследования» — 2009. — № 5.

7. Полозова А.Н. и др. Методы оценки кредитоспособности заемщика // Финансовый журнал. 2006. № 3. С. 22-27.