Економічні науки / Економіка підприємства

Коловоротна Г.В.

Харківський національний економічний університет

ЗАСТОСУВАННЯ  МОДЕЛЕЙ ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА В ДІАГНОСТИЦІ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

Науковий керівник к.е.н. Берест М.М.

    

Невід’ємним елементом ринкової економіки є банкрутство, що означає неспроможність суб’єкта господарювання задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, робіт та послуг, а також здійснити обов’язкові платежі в бюджет, у зв’язку з перевищенням зобов’язань боржника над його майном. В умовах ринкової економіки, лібералізації цін, постійних змін у соціально – економічній політиці, кількість збиткових підприємств в Україні продовжує збільшуватись. У зв’язку з цим виникає необхідність своєчасного виявлення імовірності настання банкрутства суб’єктів господарювання.

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в умовах кризи у механізмі управління підприємством значне місце посідає діагностика рівня розвитку кризи як системи ретроспективного, оперативного та перспективного аналізу, спрямованої на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози банкрутства та обґрунтування шляхів запобігання кризі. Тому якісна  оцінка  вірогідності  проявлення  вказаних явищ з метою прогнозування і виявлення потенційної загрози  банкрутства на рівні підприємства є важливим і ефективним способом запобігання та нівелювання наслідків економічних криз.

Дослідження методик діагностики банкрутства, здійснені  вченими-економістами  Лігоненко  Л.О, Лівошко Т.В., Барковською Т.В., Терещенко О.О., Кизимом М. О., Кобзаревим О. В. та  ін., дозволили  відзначити, що жоден  з дійсних  способів оцінки вірогідності  банкрутства  не  забезпечує  точний  результат. Тобто зусилля, що витрачаються на запобігання банкрутству, не є абсолютно ефективними і самі по собі створюють кризові процеси, базуючись  на  свідомо  недієвій  основі [1].

Метою дослідження є проведення  порівняльного аналізу методик оцінки вірогідності  настання  банкрутства  на базі комплексної оцінки діяльності підприємства будівельної галузі.

Актуальність дослідження вірогідності банкрутства підприємств обумовила наявність різних підходів до оцінки і прогнозування даного явища на рівні підприємств. Прогнозування вірогідності банкрутства на базі економіко-математичних моделей використовує: 1) дискримінантний аналіз; 2) кластерний аналіз; 3) дерева класифікації; 4) імітаційне моделювання [2]. Одним з найбільш важливих інструментів системи раннього попередження і прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз, де за допомогою математико-статистичних методів  будується  функція  і  розраховується інтегральний  показник  стану  суб'єкта  господарювання. Для розрахунку моделі оцінки ризику банкрутства використовується лінійне регресійне рівняння, але без вільного члена:

Z = а1 * Х1 + а2 * Х2 + ….. + аn * Xn                                                                 (1)

де Z –  залежна  змінна (інтегральний  показник  фінансового стану підприємства); 

Х1 і Xn – незалежні змінні (показники) дискримінантної моделі;    

а1 і  аn – параметри дискримінантної моделі.

Від  рівня  інтегрального  показника,  який  є  результатом рішення  дискримінантної  функції,  залежить  висновок  про включення об'єкту аналізу до  групи підприємств-банкрутів  або до таких, що успішно функціонують. 

Розглянемо найбільш часто вживані моделі оцінки імовірності банкрутства підприємств.

1) Модель Альтмана 1968 року [3]:

Z = 1.2*K1 + 1.4*K2  + 3.3* K3  + 0.6* K4  +1.0* K5                                      (2)

Модель Альтмана 1983 року:

Z = 0,717*K1 + 0,847*K2  + 3.107* K3  + 0.42* K4  + 0,995* K5                   (3)

де К1 = власний оборотний капітал / сума активів;

К2 = нерозподілений прибуток / сума активів;

К3 = прибуток до сплати відсотків / сума активів;

К4 = ринкова вартість власного капіталу  /  позиковий капітал (для моделі 1983 року К4 - вже балансова вартість власного капіталу у відношенні до позикового капіталу);

К5 = об'єм продажів / сума активів.

Якщо Z <1,23 ступінь банкрутства висока, якщо 1,23 <Z <2,89 - середня, Z => 2,89 низька ступінь ймовірності банкрутства [4].

Особливістю даної моделі є те, що усі коефіцієнти аn розраховані на основі статистики результатів діяльності підприємств США. Тому можна припустити, що оцінка імовірності банкрутства вітчизняних підприємств з використанням даної моделі може бути недостовірною.

2) Модель Спрінгейта була побудована в 1978 р. за допомогою методу поетапного дискримінантного аналізу. При створенні моделі Спрінгейт використовував дані 40 підприємств і досяг 92,5% точності прогнозування неплатоспроможності на наступний рік, проте з часом цей показник зменшується. Пізніше Бодерас, використовуючи дану модель на показниках 50 підприємств із середнім балансом в 2,5 млн. доларів, досяг 88% точності передбачення.

Модель Спрінгейта має вигляд:

Z = 1,03 X1 + 3,07 X2 + 0,66 X3 + 0,4 X4                                                                                  (4)

де X1 - поточні активи  / загальна вартість активів; X2 - прибуток до виплат  / загальна вартість активів; X3  - прибуток до виплат  / поточні зобов'язання;X4  - виручка  / загальна вартість активів.

При Z менше 0,862 підприємство є потенційним банкрутом.

3) Модель Таффлера була запропонована в 1977 році, представлена чотирьохфакторною прогнозною моделлю, в якій обчислюється 80 показників збанкрутілих і платоспроможних компаній та будується модель платоспроможності з визначенням співвідношень, що достовірно виділяють дві групи компаній за рівнем показників банкрутства [5]. Об'єднання цих показників і групування їх певним чином в моделі платоспроможності дозволяє діагностувати фінансовий стан корпорації.

Модель Тафлера має вигляд:

Z = 0,53 X1 + 0,13 X2 + 0,18 X3 + 0,16 X4                                                  (5)

де X1 - Прибуток до виплат /  поточні зобов'язання;

X2  - поточні активи / зобов'язання;

X3 - поточні зобов'язання  / загальна вартість активів;

X4 - інтервал кредитування(  X4 = 1).

Якщо Z більше 0,3 це означає, що фірма має хороші довгострокові перспективи.

4) Модель credit-men  розроблена Ж. Де Паляном і є одним з варіантів інтегрального підходу до оцінки фінансового стану підприємства.

Формула розрахунку має вигляд:

N= 25 X1 + 25 X2 + 10 X3 + 20 X4 + 20X5                                                 (6)

де X1 - високоліквідні активи / поточні зобов'язання;

X2 - власний капітал  / зобов'язання;

X3 - високоліквідні активи /валюта балансу;

X4 - виручка / дебіторська заборгованість;

X5 - дебіторська заборгованість / зобов'язання; 

Якщо N=100, то фінансова ситуація підприємства нормальна, якщо N>100, то ситуація хороша, якщо N<100, то ситуація на підприємстві викликає занепокоєння.

5) Модель R запропонована вченими державної економічної академії м. Іркутськ і представлена чотирьохфакторною моделлю прогнозу ризику банкрутства [6]:

R = 0,838 X1 + X2 + 0,054 X3 + 0,63 X4                                                                                      (7)

де X1 - поточні активи  / валюта балансу;

X2  - чистий прибуток / власний капітал;

X3 - чистий дохід /валюта балансу;

X4 - чистий прибуток  / сумарні витрати.

Якщо R<0, то вірогідність банкрутства максимальна і дорівнює 90-100%; якщо 0<R<0,18- вірогідність висока, дорівнює 60-80%; якщо 0,18<R<0,32- вірогідність середня, дорівнює 35-50%; якщо 0,32<R<0,42- вірогідність низька, дорівнює 15-20%; якщо R>0,42 - вірогідність мінімальна, до 10%.

6) Універсальна дискримінантна модель була сформульована на основі інтеграції певних методик прогнозування банкрутства, та має наступний вигляд

Z = 1,5 X1 + 0,08 X2 + 10 X3 + 5 X4 +0,3 X5 + 0,1 X6                                                   (8)

Де X1 - рух грошових коштів / зобов'язання;

X2 - валюта балансу  / зобов'язання;

X3 - чистий прибуток / валюта балансу;

X4 - чистий прибуток  / виручка;

X5 - виробничі запаси / виручка;

X6 - виручка  / валюта балансу.

Якщо Z > 2 - підприємство вважається фінансово стійким і йому не погрожує банкрутство; 1<Z<2 - фінансова рівновага(фінансова стійкість) порушена, але за умови переходу підприємства на антикризове управління банкрутство йому не погрожує; 0<Z<1 - підприємству погрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів; Z<0 - підприємство є напівбанкрутом [7].

Оцінку вірогідності банкрутства за запропонованими моделями проведено із застосуванням даних ТОВ «Променергобуд» (табл. 1). Проведений аналіз показав, що з 6 розглянутих моделей поточний фінансовий стан підприємства позитивно оцінюється двома: моделлю Тафлера та моделлю credit-men, однак це не відповідає дійсності.

П'ятифакторна Z-модель Альтмана (оригінальна і вдосконалена) показує дуже важкий фінансовий стан підприємства за аналізований період.

Модель  Спрінгейта, чотирьохфакторна модель R  та універсальна  дискримінантна модель показують, що підприємство знаходиться у зоні катастрофічного ризику.

 

Таким чином, результати прогнозування імовірності банкрутства підприємства будівельної галузі, отримані за допомогою вказаних моделей, є неоднорідними. Тому напрямком подальших досліджень повинен бути вибір адекватної моделі для більш достовірного оцінювання  ризику банкрутства підприємства.

В силу достатньої формалізації, досліджувані моделі мають ряд недоліків: значення вагових коефіцієнтів в деяких моделях не збалансовані, відбивають не усі аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства і його ділової активності; відсутнє урахування галузевої специфіки і, відповідно, диференціація порогових значень інтегральних показників. Отже, незважаючи на наявність великої кількості методик, що дозволяють прогнозувати фінансову спроможність підприємства з тією або іншою мірою вірогідності, жодна з них не може претендувати на використання як універсальна. Тому є доцільним відстеження динаміки зміни результуючих показників по декількох методиках та проведення подальших досліджень щодо розробки адекватної моделі оцінювання ризику банкрутства підприємств.

 

Література:

1.Пушкарь А.И. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы: монография / А. И. Пушкарь, А. Н. Тридед, А. Л. Колос. – Х.: Модель вселенной, 2001. – 452 с.

2. Кукурина И.Г., Астраханцева И.А. Учет и анализ банкротств / Под ред. И.Г. Кукуриной. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 312с.

3. Шарова М.А. Учет и анализ банкротств / Под ред. М.А. Шаровой. – М.: МИИР, 2004. – 208с.

4. Кизим  Н.А.  и  др.  Оценка  и  прогнозирование  неплатежеспособности  предприятий: Моногр./ М-во обр. и науки Украины; Харьков. нац. экон. ун-т.-Х.: ИД «ИНЖЭК», 2004. - 144 с.

5. Іванов Г.П. Антикризове управління від банкрутства - до фінансового оздоровлення / под.ред. Г.П. Іванова. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 2003 р. - 405 с. II том.

6. Брігхем Ю., Гапенскі Л. Фінансовий менеджмент: Повний курс. У 2-х т. / Пер. з англ. - СПб.: Економічна школа, 2004 р.

7. Фомин А.Я. Диагностика кризисного состояния предприятия / Под ред. А.Я. Фомина – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 349с.